08 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 921/100/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Вронської Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач"
на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.
від 01.08.2022
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач"
про стягнення 5 082 934,18 грн заборгованості,
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" про стягнення 5 082 934,18 грн заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що Відповідач несвоєчасно виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості наданих Позивачем послуг з передачі електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.06.2022 позовні вимоги задоволено. Задоволено частково клопотання Відповідача та зменшено розмір стягуваної пені на 50%. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 088 078,93 грн пені, 906 776,33 грн 3% річних та 76 244,01 грн судового збору.
Суд виходив з того, що Відповідач виконав невчасно своє зобов'язання щодо оплати за надані послуги, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність прострочення Відповідачем виконання грошових зобов'язань. Водночас, суд зменшив розмір пені на 50% відповідно до вимог частини третьої статті 551 ЦК України і частини першої статті 233 ГК України. При цьому, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено винятковість обставин важкого фінансового становища Відповідача, несвоєчасність розрахунків мала місце через відсутність обігових коштів та носило нетривалий характер, а основну суму боргу Відповідач сплатив до подання позову у цій справі.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 2 088 078,93 грн пені. Прийнято в цій частині нове рішення про стягнення 2 088 078,93 грн пені. В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду в частині зменшення розміру пені, дійшов висновку, що винятковість обставин щодо важкого матеріального стану Відповідача не підтверджуються наявними у справі доказами та ґрунтуються на припущеннях. Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України.
31 серпня 2022 року Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 в частині стягнення 2 088 078,93 грн пені. За змістом касаційної скарги Відповідач просить поновити строк на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2022 витребувано з Господарського суду Тернопільської області/Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №921/100/22.
29 листопада 2022 року до Суду надійшли матеріали справи №921/100/22.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, зазначити сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, зазначити сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження Скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Проте Відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та постанови Верховного Суду, не зазначив відповідну підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням Відповідачу строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 в частині стягнення 2 088 078,93 грн пені у справі №921/100/22 залишити без руху.
2. Надати Відповідачу строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач Г. Вронська