08 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/2543/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «Покровський ГЗК», скаржник)
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2022
у справі №904/2543/22
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат»
про стягнення грошових коштів,
АТ «Покровський ГЗК» 25.11.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою та 01.12.2022 з аналогічною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №904/2543/22, а зустрічний позов АТ «Покровський ГЗК» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» направити до суду першої інстанції для його розгляду по суті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №904/2543/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги АТ «Покровський ГЗК» у контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022, залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №904/2543/22, якою повернуто зустрічний позов АТ «Покровський ГЗК» з доданими до нього документами на підставі частин другої та п'ятої статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що зустрічний позов АТ «Покровський ГЗК» фактично зводиться до витребування доказів, які наявні у матеріалах справи №904/2543/22, не є взаємопов'язаним з первісним позовом та підписаний особою, яка не має права його підписувати.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних судових рішень порушено норми процесуального права, зокрема суд не виконав вимоги статті 174 ГПК України, а дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви АТ «Покровський ГЗК» з тих підстав, що зустрічний позов підписаний особою яка не мала права його підписувати, таким чином позбавивши скаржника можливості усунути недоліки зустрічної позовної заяви.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що встановивши наявність певних недоліків зустрічної позовної заяви, Господарський суд Дніпропетровської області мав залишити дану заяву без руху, зазначивши недоліки у відповідній ухвалі, а також надати заявнику строк на усунення таких недоліків.
Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частиною другою статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву; зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову; вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом; зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу; до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 44 ГПК України юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.
За змістом частини першої статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Приписами частини третьої статті 56 ГПК України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19.
Частиною другою статті 60 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що, особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.
При цьому підписання та/або подання заяв, клопотань, скарг є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022 про повернення зустрічної позовної заяви, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2022, у справі №904/2543/22 було, зокрема встановлено, що зустрічну позовну заяву підписано комерційним директором Олексієм ЄМЕЛЬЯНЕНКОМ, а на підтвердження повноважень комерційного директора підписувати позови, до зустрічного позову долучено посадову інструкцію комерційного директора, яка затверджена головою правління 21.09.2010 №8.1 та за якою останній приймає участь у розгляді претензій та пред'явленні позовів до контрагентів, які надходять, а також у питаннях залізних перевезень (пункту 2.22.1 Інструкції). Тобто, комерційний директор має право приймати участь (а не підписувати позови) у розгляді претензій та пред'явленні позовів. При цьому комерційному директору не надано права пред'являти (підписувати) позови, оскільки розділ ІІІ Інструкції не містить таких прав.
Разом з тим за приписами пункту 1 частини п'ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За таких обставин доводи скаржника стосовно того, що виявивши недоліки зустрічного позову, суд першої інстанції повинен був залишити зустрічний позов без руху на підставі частини першої статті 174 ГПК України та надати йому строк для усунення недоліків, спростовуються приписами частини п'ятої статті 180 ГПК України, якою передбачено, що у разі порушення частини четвертої цієї статті, застосовуються положення статті 174 ГПК України, зокрема її пункт 1 частини п'ятої у вигляді повернення зустрічної позовної заяви у разі не додержання, зокрема статті 162 ГПК України, оскільки заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи викладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо подання зустрічної позовної заяви підписаної особою, що не має права її підписувати, що є порушенням частини п'ятої статті 180 ГПК України та у разі її порушення застосовуються положення статті 174 ГПК України, зокрема пункт 1 частини п'ятої статті 174 ГПК України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов заснованого на цих нормах висновку про повернення заявнику зустрічної позовної заяви.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо правильного застосування норм права (статті 174 та частини п'ятої статті 180 ГПК України) чи їх тлумачення.
З огляду на зазначене правильне застосування судами попередніх інстанцій норм ГПК України під час прийняття оскаржуваних судових рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №904/2543/22 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя або порушенням права на захист, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як (самостійного) на загальних підставах.
Керуючись статтями 174, 234, 235, частиною другою статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №904/2543/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос