07 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/1148/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Фізичної особи-підприємця Добрової Олени Володимирівни,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси,
про виселення з нежитлового приміщення,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.12.2020 у позові відмовлено.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, 12.11.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 скасувати та передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
Отже, виходячи із змісту статті 287 ГПК України в касаційному порядку можуть бути оскаржені рішення суду першої інстанції тільки після їх перегляду в апеляційному порядку.
Разом з тим, Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020, яке в апеляційному порядку не переглядалось.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №916/1148/20 за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020.
Також, скаржник у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020, оскільки вона постановлена апеляційним господарським судом з порушенням норм процесуального права.
Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Як установлено Судом, 31.12.2020 Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 апеляційну скаргу залишено без руху; роз'яснено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Військова частин НОМЕР_1 має право усунути недоліки, а саме подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку. Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 ГПК України.
19.02.2021 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання апелянта про відновлення строку на апеляційне оскарження, в якому Військова частина НОМЕР_1 зазначила про те, що неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
Ухвалу мотивовано тим, що скаржник не повідомив суду апеляційної інстанції інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, які б слугували підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За умовами пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно цієї норми суд апеляційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), № 3236/03, 03.04.2008, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.
Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку.
Водночас право на поновлення строку оскарження реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які, однак, скаржником не обґрунтовано.
Таким чином, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").
Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Ураховуючи, що суд може визнати поважними причинами пропуску процесуального строку лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, апеляційний господарський суд визнав зазначені Військовою частиною НОМЕР_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку неповажними.
Як установлено апеляційним господарським судом, повний текст рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 складено - 13.10.2020, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для його оскарження в апеляційному порядку. Таким чином, останній день строку, встановленого для оскарження зазначеного судового рішення в апеляційному порядку, припадав на 02.11.2020, проте скаржник подав апеляційну скаргу 31.12.2020 через Укрпошту (згідно з відбитком поштового штемпелю на конверті, в якому надійшла апеляційна скарга), тобто майже через два місяці після передбачених частиною другою статті 256 ГПК України строків на оскарження.
Разом з тим, апеляційним господарським судом з'ясовано, що Військова частина НОМЕР_1 отримала повний текст рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 у даній справі 05.11.2020. Як на причину пропуску строку апеляційного оскарження скаржник послався на введення у військовій частині обмеження робочого часу, враховуючи що на той період кожен місяць зростало поширення короновірусної хвороби (COVID-19). На підтвердження викладеного скаржником додано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 21.10.2020 №225 ?Про проведення в дію плану проведення протиепідемічних заходів з приводу 3 випадків захворювання на COVID-19 серед особового складу частини?, проте, як установлено апеляційним судом, будь-яких обмежень робочого часу даний наказ не містить.
При цьому, апеляційним господарським судом досліджено, що матеріали справи свідчать про те, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення 07.10.2020 приймав участь представник позивача Галімон Н.А., а отже, Військова частина НОМЕР_1 була обізнана про прийняття цього рішення.
Апеляційний господарський суд також взяв до уваги і те, що повний текст рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 у справі №916/1148/20 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.10.2020.
Статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Отже, сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, так як наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, оскільки можливість такого звернення залежала виключно від волевиявлення самого скаржника та належного використання ним своїх прав, визначених нормами ГПК України, у зв'язку з чим підстави для задоволення заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.
Відповідно до частини четвертої статті 260 ГПК України, якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали суду.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №916/1148/20 за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №916/1148/20 за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021.
3. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.
4. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
В.Ю. Уркевич