01 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/10404/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Борисенко І. І.
від 11.01.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Барсук М. А., Кропивної Л. В., Пономаренка Є. Ю.
від 09.08.2022
за позовом Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»;
2. Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
про: зобов?язання припинити неправомірні дії,
за участю представників:
від позивача: Самарська Н.В.,
від відповідача-1: Клименко Я.М.,
від відповідача-2: Жовтун О.В.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сердолік" (далі - ОСББ "Сердолік") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", в якому просило суд зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 припинити неправомірні дії, а саме:
- відповідача-1 Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (код ЄДРПОУ 41946011) - припинити надавати електропостачальнику дані комерційного обліку обсягів фактично спожитої ОСББ "Сердолік" (код ЄДРПОУ: 36558143) електричної енергії, що включають обсяги споживання будь-яких інших споживачів - співвласників багатоквартирного будинку по вул. Олександра Мішуги, 2 в місті Києві, або користувачів приміщень цього будинку, які уклали договори з електропостачальниками;
- відповідача - 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (код ЄДРПОУ 41916045) - припинити нараховувати позивачу ОСББ "Сердолік" грошові зобов'язання за електричну енергію на підставі даних комерційного обліку обсягів фактично спожитої ОСББ "Сердолік" електричної енергії, що включають обсяги споживання будь-яких інших споживачів - співвласників багатоквартирного будинку по вул. Олександра Мішуги, 2 в місті Києві або користувачів приміщень цього будинку, які уклали договори з електропостачальниками, в тому числі визнати безпідставними та неправомірними грошові зобов'язання позивача - ОСББ "Сердолік" з оплати електричної енергії на суму 185 127, 60 грн, з ПДВ, у тому числі вартість послуг з розподілу, за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 62346019ПУ від 01.01.2019, згідно з попередженням про припинення постачання електричної енергії №62346019/06/2021 від 08.06.2021 вих. №25/4/7/20, які виникли внаслідок неправомірних дій відповідача-1 - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", шляхом включення до обсягу фактично спожитої ОСББ "Сердолік" електроенергії за період з 01.01.2019 по 31.05.2021 обсягів електроенергії вартістю 185 127, 60 грн, з ПДВ, у тому числі вартість послуг з розподілу, які спожиті за цей період виключно власниками квартир.
Позовні вимоги обґрунтовані, тим що, відповідач-1 - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі", на думку позивача, передає відповідачу-2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" недостовірні дані комерційного обліку спожитої позивачем електричної енергії, включаючи при цьому обсяги використані споживачами електричної енергії - власниками квартир, які мають окремі договори, у зв'язку з чим, у позивача утворюється заборгованість за електроенергію, яка ним не споживається.
Короткий зміст рішення та постанови, а також додаткового рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" діє в межах чинного законодавства та проводить комерційний облік обсягів електричної енергії позивача відповідно до діючих нормативно-правових актів та погодженої технічної документації.
Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач-2 при нарахуванні позивачу вартості за спожиту ним електричну енергію діяв відповідно до вимог чинного законодавства, та відповідно до даних отриманого комерційного обліку, у зв'язку з чим відсутні будь - які протиправні дії щодо спірних правовідносин.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.07.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі № 910/10404/21 залишив без змін з тих же підстав.
13.12.2021 Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (відповідач-1) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі № 910/10404/21, заяву відповідача-1 задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сердолік" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі № 910/10404/21, у якій просило їх скасувати, в задоволенні заяви відповідача-1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20, від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.
Відповідачем-1 подано відзив на касаційну скаргу, у якому він просив у її задоволенні відмовити, судові рішення залишити без змін.
Відповідач-2 відзиву на касаційну скаргу не подав, що перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом касаційного оскарження у цій справі є додаткове рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції, якими заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Верховний Суд неодноразово викладав висновок щодо питання застосування положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням критеріїв, що застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 910/18250/16 викладено такі висновки.
Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04, п. 269).
Таку правову позицію викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 листопада 2020 року по справі № 922/2869/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення
Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18 та від 19.08.2021 у справі № 910/11547/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20.
Оскаржувані додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду прийняті у відповідності з викладеними вище правовими позиціями Верховного Суду.
Судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, були оцінені надані відповідачем-1 на підтвердження понесених витрат документи, та зазначено, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Виходячи із критерію складності справи, обсягу наданих адвокатських робіт, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини даної справи, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн, що відповідатиме критерію пропорційності, розумності та справедливості.
При цьому судом враховано статус позивача, як непідприємницької організації, що стало підставою для висновку, що заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу витрат.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а зводяться до незгоди з рішенням за результатами розгляду позову по суті.
Викладені судами попередніх інстанцій висновки при вирішенні заяви відповідача-1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не суперечать наведеним скаржником постановам Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20, від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.
Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що додаткове рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
Судові витрати
Розподіл судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік» залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі № 910/10404/21 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
В. Студенець