06 грудня 2022 рокуСправа № 921/396/22
про відмову у відкритті провадження у справі
про неплатоспроможність
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.,
розглянувши матеріали справи за заявою
Боржника: Завітій ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Боржник та/або його представник в судове засідання не з'явились
Встановив: Боржник Завітій Громовик Іванна Іванівна, АДРЕСА_2 звернулась до господарського суду Тернопільської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалами Господарського суду Тернопільської області від 12.09.2022, 20.09.2022 заяву ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишено без руху; встановлено строк десять днів з дня вручення цієї на усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
22.09.2022 року на електронну адресу суду від боржника Завітій ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№ 6218 від 22.09.2022) про усунення недоліків, до якої долучено ксерокопія підписаного боржником Договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, укладеного 15.08.2022 між арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною та Завітій Громовик Іванною Іванівною.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.09.2022 прийнято до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи Завітій Громовик Іванни Іванівни, підготовче засідання суду призначено на 17 жовтня 2022 року о 15 год. 30 хв.
17.10.2022 підготовче засідання у справі не відбулось в зв'язку з перебуванням судді Сидорук А.М. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.10.2022 відкладено підготовче засідання у справі №921/396/22 на 11 листопада 2022 року о 12 год. 40 хв.; до дня проведення підготовчого засідання боржнику запропоновано надати суду оригінал підписаного боржником Завітій Громовик І.І. договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, укладеного 15.08.2022 між арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною та Завітій Громовик Іванною Іванівною.
07.11.2022 на адресу суду від боржника Завітій Громовик І.І. надійшов оригінал договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, укладеного 15.08.2022 між арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною та Завітій Громовик Іванною Іванівною.
В підготовче засідання 11.11.2022 боржник не прибув, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило.
У зв'язку з неявкою в судове засідання боржника, що унеможливило з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи Завітій ОСОБА_1 , ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2022 відкладено підготовче засідання у справі № 921/396/22 на 06 грудня 2022 року о 14 год. 00 хв.; явку боржника Завітій ОСОБА_1 визнано обов'язковою.
В підготовче засідання боржник Завітій Громовик Іванна Іванівна не з'явилась, причин неявки не повідомила, будь-яких заяв та клопотань від боржника на адресу суду не надходило.
Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (Книга четверта. Відновлення платоспроможності фізичної особи).
Згідно із ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
Згідно з приписами ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Розглянувши докази, подані боржником в обґрунтування своїх вимог, викладених в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, судом встановлено наступне:
Завітій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог боржник зазначає, що в зв'язку з скрутним фінансовим становищем уклала кредитні договори з фінансовими установами, а саме з ТОВ «Мілоан»; ТОВ «Сенс Кредит»; ТОВ «Алекскредит»; ТОВ ФК «Інкасо Фінанс»; ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія»; ТОВ ФК «Є гроші ком»; ТОВ «Містер Кеш»; ТОВ ФК «Кіф»; ТОВ «Таліон Плюс»; ТОВ ФК «Кредіплюс»; ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів»; ТОВ «Маніфою»; ТОВ «СС Лоун»; ТОВ ФК «Ірбіс»; ТОВ «Качай гроші»; ТОВ «Авентус Україна»; ТОВ ФК «Інвеструм»; ТОВ «Інстафінанс»; ТОВ «Укр Кредит Фінанс»; АТ «Таскомбанк»; АТ «Універсал Банк»; ТОВ «Бізпозика»; АТ КБ «Приватбанк»; ТОВ «Слон Кредит»; АТ «ПУМБ»; АТ «А-Банк»; ТОВ «Споживчий центр»; ТОВ «Сіті Фактор»; ТОВ «Лайм Кепітел»; ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; ТОВ «Центр фінансових рішень»; ТОВ ФК «Авіра Груп»; ТОВ «Займер».
Внаслідок користування кредитними коштами у Завітій ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 481 550,68 грн.
Боржник зазначає, що всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок, тощо, що підтверджують суми грошових вимог за основними зобов'язаннями та суми неустойки не надано через їх відсутність або втрату.
У відповідності до ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Як вбачається з поданих матеріалів, боржником долучено до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність копії кредитних договорів, укладених лише з наступними фінансовими установами: ТОВ «Бізпозика»; ТОВ «Качай гроші»; ТОВ ФК «Кіф»; ТОВ ФК «Ірбіс» та АТ КБ «Приватбанк».
Доказів, підтверджуючих наявність заборгованості перед іншими фінансовими установами, так і доказів заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) щодо наявних кредиторів, підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором заявником не надано.
Суд зазначає, що надана заявником роздруківка з сайту Українське бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
Суд звертає увагу, що посилання заявника на відсутність у нього оригіналів доказів не звільняє Заявника від обов'язку, визначеного п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, щодо зазначення у кого знаходяться оригінали доказів, та не звільняє від обов'язку вжити заходів щодо отримання засвідчених належним чином копій документів, у тому числі у суду або банківської установи. У разі обґрунтованої неможливості подання зазначених Заявником доказів, процесуальним законодавством передбачена можливість вчинення певних процесуальних дій заявником (ч.3 ст.164, ст.81 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів. Поряд з цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами. Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексу України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
Як вбачається із доданих документів до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявником долучено Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, укладений 15.08.2022 між арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого /керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора/ № 190 від 12.02.2013 та Завітій Громовик Іванною Іванівною, вул..Центральна, 82, с.Велика Плавуча Тернопільського району Тернопільської області; заяву арбітражного керуючого БелінськоЇ Н.О. про участь у справі про неплатоспроможність та квитанцію від 25.08.2022 АТ КБ «Приватбанк про сплату 1900 грн /отримувач Господарський суд Тернопільської області; призначення платежу: оплата за суд/.
Боржник Завітій Громовик І.І. в своїй заяві посилається на позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 19.11.2020 у справі № 910/726/20, зокрема, зазначає, що питання з приводу винагороди арбітражного керуючого не позбавляє можливості боржника /фізичної особи/ укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб /боржника та арбітражного керуючого/ до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справі про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Також положеннями ч. 2 ст. 34 та ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі в обов'язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність.
Отже, Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що однією з обов'язкових передумов для звернення фізичної особою з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено, тобто законодавством не встановлено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень.
Крім того, суд звертає увагу боржника на те, що відповідно до ст. 129 Конституції України здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд, розглянувши подані заявником документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, зазначає наступне:
Відповідно до розділу 3 договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 15 серпня 2022, укладеного між арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною та Завітій Громовик Іванною Іванівною, оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 19 500 грн за весь строк виконання повноважень арбітражного керуючого, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією. Сторона 2 /боржник/ вносить /перераховує/ оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 1950 грн щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність. Розрахунки проводяться шляхом оплати стороною-2 грошових коштів на депозитний рахунок суду за умови надсилання стороною-1 поточних звітів про проведену роботу та стан процедури реструктуризації боргів боржника.
Проаналізувавши вищезазначений договір, суд вважає, що він не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, оскільки він визначає умови оплати послуг керуючого реструктуризацією у сумі меншій, ніж визначено чинним законодавством, а також до моменту, якого відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства не може бути, так як у справі про неплатоспроможність відповідні рішення приймають саме збори кредиторів, а не комітет кредиторів.
Суд звертає увагу, що виходячи з юридичної природи винагороди арбітражного керуючого, звільнення (розстрочка, відстрочка) заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви вплине на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання у повному розмірі винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
При цьому, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої ст. 43 Конституції України.
З огляду на вищезазначене, враховуючи основні засади господарського судочинства, суд вважає, що надані заявником документи щодо врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Суд зазначає, що у п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020р., на який посилається Заявник як на підставу можливості альтернативного врегулювання питання авансування, зазначено наступне: "37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи."
Вказана правова позиція касаційного суду, допускає можливість мирного врегулювання між боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставить таку можливість у залежність від наявності у боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Таким чином, місцевому суду необхідно встановити наявність у боржника майна, яке може бути реалізовану у справі, та за рахунок якого можливо (з відстроченням) оплатити грошову винагороду керуючому реструктуризацією за три перших місяці.
Як вбачається із Актуальної інформації про нерухомість, ОСОБА_2 на праві власності /підстава виникнення права власності - свідоцтво про спадщину від 07.12.2021/ належить земельна ділянка площею 0,29 га, кадастровий номер 6123080800:01:001:0875, Тернопільська обл., Козівський р-н, с/рада Великоплавучанська, яку Завітій ОСОБА_1 здає в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропродсервіс Інвест», ідентифікаційний код 34653281. Доказів наявності іншого майна, належного боржнику на праві власності, заявником не подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
У відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Частиною 2 ст. 124 КУзПБ визначено обов'язкові реквізити плану реструктуризації. Так, згідно вказаної норми, план повинен містити, зокрема, обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
Отже, законодавець унормував зміст і умови плану реструктуризації, а, відповідно, проект, обов'язок подання якого заявником передбачено ст. 116 КУзПБ, повинен містити зміст і умови, які не будуть суперечити вказаній нормі.
Виходячи з викладеного, заявник в проекті повинен врахувати вказане і зазначити, зокрема інформацію про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів, з урахуванням того, що розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
План реструктуризації повинен бути реальний, тобто ґрунтуватися на документах і доказах, які не повинні ставитися судом під сумнів.
Як вбачається з поданого боржником Завітій ОСОБА_1 проекту Плану реструктуризації, загальні доходи боржника в місяць складають 125 грн; загальні витрати боржника в місяць складають 2 850 грн /необхідний прожитковий мінімум в місяць - 2 600 грн; щомісячне поповнення мобільного рахунку - 250 грн/; різниця між доходом та витратами боржника в місяць складає - -2 725 грн. Враховуючи зазначені факти, боржник пропонує план реструктуризації боргів на наступні 5 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 124 КУзПБ задоволення вимог кредиторів здійснюється арбітражним керуючим пропорційно за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів, у черговості, визначеній цим Кодексом.
Як вбачається з поданих матеріалів, наданий суду проект плану реструктуризації боргів не відповідає вимогам чинного законодавства; не містить розміру суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів, з урахуванням того, що розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
Крім того, згідно з ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано декларації про майновий стан боржника за 2019, 2020 та 2021 роки.
Відповідно до п. 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 2627/5 від 21.08.2019 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Як вбачається із доданих до заяви декларації про майновий стан боржника за 2019 - 2021 роки заявником у відповідних рядках декларацій зазначено "Члени сім'ї інформації не надали".
Водночас, до заяви не додано доказів неможливості отримання відповідної інформації із офіційних джерел щодо членів сім'ї, яка необхідна для заповнення відповідних розділів декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Крім того, як вбачається з поданих матеріалів, 12.03.2020 укладений шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 12.03.2020.
Разом з тим, відповідно до поданих боржником декларацій про майновий стан боржника за 2020 - 2021 роки заявником в розділі 1 п.7 «Дані про членів сім'ї боржника» зазначено чоловіка ОСОБА_3 /РНОКПП член сім'ї інформації на надав/, а в решті розділів декларацій за 2020, 2021 р.р. щодо відомостей про доходи, нерухоме майно, наявність транспортних засобів, вклади у банках, відомості про цінні папери, відомості про цінне рухоме майно, тощо - про чоловіка ОСОБА_3 не зазначено взагалі.
Відповідно до Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб (стаття 43 Конституції України).
Проте, обґрунтованих обставин щодо неможливості заявнику Завітій ОСОБА_1 (1977 р. н.) працевлаштуватися з метою забезпечення особистих потреб та сплати існуючих зобов'язань перед банками та іншими фінансовими установами заявником не наведено. Більше того, як вбачається з трудової книжки, Завітій ОСОБА_1 звільнена з останнього місця роботи 13.12.2012р.
Скрутне фінансове становище, неможливість виконання своїх боргових зобов'язань не є тими підставами, що перешкоджають заявнику реалізувати своє право на працю. Як наслідок звернутися до суду в майбутньому з заявою про неплатоспроможність, з дотриманням всіх вимог передбачених нормами Кодексу України з процедур банкрутства.
З огляду на положення ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, за якими визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України, суд при здійсненні провадження у справах про неплатоспроможність зобов'язаний застосовувати положення Господарського процесуального кодексу України, якими визначений порядок подання доказів.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими доказами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Тобто, доказами, серед інших, є письмові документи, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), які стосуються наявного між сторонами спору або мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається (частина 1); докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3); суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4).
Відповідно ж до ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таким чином, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається.
За змістом положень ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи за принципом диспозитивності сторін, згідно з яким справи розглядаються судом в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність застосування даного принципу диспозитивності полягає у здійсненні судом розгляду справи не інакше як на підставі доказів, які подав заявник або доказів, які витребувано судом у випадках, що передбачені Господарського процесуального кодексу України.
Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Оскільки Завітій ОСОБА_1 не подано до суду належних доказів наявності кредитних зобов'язань, отримання кредитів та заборгованості (з відображенням періоду її виникнення за кожним з договорів) суд дійшов висновку про те, що заявник не довів обставин прострочених грошових зобов'язань перед кредиторами за станом на час подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до суду.
Відповідно до ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Дослідивши усі обставини справи та дослідивши усі докази, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність в зв'язку з тим, що відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У відкриті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи Завітій ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - відмовити.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність надіслати:
- Завітій Громовик Іванні Іванівні, АДРЕСА_3 ;
- арбітражному керуючому Белінській Наталії Олександрівні, 21050, м.Вінниця, вул.Миколи Оводова, 38, кім.304;
- Головному управлінню Державної податкової служби у Тернопільській області, 46003, Тернопільська область, м.Тернопіль, вул. Білецька,1;
- Тернопільському міському відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), 46001, м. Тернопіль, вулиця Князя Острозького, будинок 14;
- Сектору з питань банкрутства Головного управління юстиції у Тернопільській області, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали підписано 08.12.2022.
Суддя А.М. Сидорук