08.12.2022 Справа№914/3003/22
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши заяву ОСОБА_1
про: забезпечення позову у справі
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ»
відповідача-2: ОСОБА_2
про: розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі,
без виклику сторін,
30.11.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», відповідача-2: ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.
Одночасно із позовною заявою позивачем до Господарського суду Львівської області подано заяву про забезпечення позову (зареєстровано та передано судді 02.11.2022р.) шляхом: заборони державним реєстраторам (нотаріусам) приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні записи, що стосуються зміни розміру статутного капіталу, зміни складу учасників (засновників), розміру та вартості часток учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ».
Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці в період з 05.12.2022р. по 07.12.2022р., заяву розглянуто судом 08.12.2022р.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне:
Предметом позову у справі №914/3003/22 є розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, за твердженням позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем-2 зобов'язань за договором купівлі-продажу.
Заяву мотивовано тим, що в порушення умов оспорюваного договору відповідач-2 не виконав свої зобов'язання за договором та не сплатив позивачеві вартість частки у статутному капіталі товариства в розмірі 1000,00 грн., що становить 100% від загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ».
Зазначені обставини, на думку позивача, дають підстави вважати, що відповідач-2 може здійснити дії, спрямовані на відчудження спірної частки у статутному капіталі відповідача-1 іншій особі, що, у випадку задоволення судом позову в даній справі, призведе до ускладнення виконання рішення суду.
Заявником подано до суду договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства; копію акту приймання-передачі частки в статутному капіталі.
Суд вважає вищевказану заяву необґрунтованою, виходячи з наступного.
Згідно господарського процесуального законодавства, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, і заборонити відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії, зокрема, щодо предмету спору (п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України). Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст. 136 ГПК України).
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (ч. 4 ст. 140 ГПК України).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Відповідно до п.п.2,4 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При цьому, за приписами ч.11 ст.137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Так, в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18).
Водночас, Верховний Суд у постанові від 30.07.2020р. у справі №910/3836/20 також звертає увагу, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. І як вказує Верховний Суд у постанові від 25.09.2020р. у справі №925/77/20, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Позивач у заяві про забезпечення позову виклав прохання заборонити суб'єктам державної реєстрації здійснювати реєстраційні дії, пов'язані з переходом прав на частку відповідача-2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» та внесенням будь-яких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зазначеної частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ».
Позивач, як на обставину необхідності вжиття заходу забезпечення позову в даній справі, посилається на те, що відповідач в порушення умов договору не здійснив повного розрахунку та здійснив відчудження частки третім особам. На думку позивача, викладене свідчить, що на час розгляду справи, є ймовірність внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що може утруднити виконання рішення суду в даній справі.
Наведені позивачем обґрунтування щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову у значній мірі співпадає з обґрунтуванням його позовних вимог, які мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті і не вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.
До того ж позивачем не обґрунтовано фактичні обставини, з якими пов'язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (розірвання договору), відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру.
Покликання позивача в заяві на можливість подальшого відчуження відповідачем-2 частки на користь третіх осіб, внаслідок чого утрудниться або стане неможливим виконання рішення по даній справі у разі задоволення позову є припущенням та не підтверджено належними доказами.
При цьому, суд звертає увагу, що саме лише посилання заявника у заяві на недобросовісну поведінку відповідача-2 не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Разом з тим, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.09.2019р. у справі №917/137/19.
Суд також зазначає, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 26.06.2019р. у справі №904/5806/19, тест якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82639495).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19).
Вжиття таких заходів забезпечення позову, про які просить позивач, по своїй суті направлено на забезпечення інших позовних вимог, підстави яких можуть виникнути або виникнуть у майбутньому, тобто подія порушення законних прав позивача або охоронюваних інтересів ще не відбулася (її виникнення носить ймовірний характер).
Суд звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову, визначеним заявником шляхом, може мати наслідком унеможливлення прийняття відповідачем юридично значущих рішень та призвести до зупинення господарської діяльності відповідача, що, в свою чергу, вказує на неспівмірність негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову визначеним заявником шляхом може порушити права учасників відповідача, зокрема, але не виключно, щодо участі в управлінні товариством у порядку, передбаченому Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статутом відповідача-1, щодо виходу з товариства; порушити права спадкоємців чи правонаступників на перехід частки учасника товариства у разі смерті або припинення учасника товариства; порушити право відповідача на набуття ним частки у власному статутному капіталі.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин (щодо існування очевидної небезпеки відчуження частки у статутному капіталі третім особам), з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому, самі лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження частки у статутному капіталі, передання та поділу, без відповідного доказового обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Позивачем інших доказів наявності даних обставин не надано.
Отже, у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №914/3003/22 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.