05.12.2022 Справа № 914/1561/16
За позовом:Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача:Фізичної особи- ОСОБА_1 , м. Львів
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львів
про:демонтаж самочинно встановлених тимчасових споруд
Суддя -КрупникР.В. Секретар -Шевчук О.О.
Представники сторін:
від позивача:КачабульськийІ.В.- представник;
від відповідача:не з'явився;
від третьої особи:не з'явився.
08.06.2016 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності Трибушної Алли Едуардівни про зобов'язання демонтувати самочинно встановлені тимчасові споруди на вул. В. Великого, 85, вул. В. Симоненка, 10, вул. Ак. Є. Лазаренка, 6а, І. Пулюя, 2 у м. Львові.
Ухвалою суду від 10.06.2016 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі Львівську міську раду в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, розгляд справи призначено на 22.06.2016.
Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду.
Ухвалою від 21.07.2016 суд зупинив провадження у справі №914/1561/16 до набрання законної сили рішенням Франківського районного суду м. Львова у справі №465/4179/16-а.
Ухвалою від 11.11.2022суд поновив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати в за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на05.12.2022.
У судове засідання призначене на 05.12.2022 представник позивача з'явився.
Відповідачка явки повноважного представника у судове засідання призначене на 05.12.2022 не забезпечила.
Третя особа також не забезпечила явки повноважного представника у судове засідання призначене на 05.12.2022, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 ст. 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У даній справі Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду із матеріально-правовою вимогою немайнового характеру про демонтаж самочинно встановлених тимчасових споруд.
Підставою для звернення з позовом до суду стало те, що при обстеженні земельних ділянок, які знаходяться на території Франківського району м. Львова за адресами: м. Львів, вул. В. Великого, 85; вул. В. Симоненка, 10; вул. Академіка Є. Лазаренка, 6а; вул. І. Пулюя, 2, таякі перебувають у комунальній власності, встановлено факт розташування на них тимчасових споруд без відповідних дозвільних документів.
У зв'язку із цим, затвердженням позивача, ним прийнято розпорядження №№01, 02, 03 від 04.01.2016 та №30 від 26.01.2016 «Про демонтаж конструкції тимчасової споруди», якими зобов'язано відповідачку демонтувати тимчасові споруди, що встановлені на вказаних вище вулицях у м. Львові. Разом з цим, відповідачка жодних дій, спрямованих на виконання відповідних розпоряджень не вчинила, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
У позовній заяві Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, як на правову підставу посилається на норми Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», «Про регулювання містобудівної діяльності», положення Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України№244 від21.10.2011, а також Правила благоустрою м. Львова, затв. ухвалою ЛМР №376 від 21.04.2011, Правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і порядку надання дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах і схем та переліків розміщення малих архітектурних форм на території м. Львова, затв. ухвалою ЛМР №1470 від 27.12.2007, Положення про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що даний спір за своєю правовою природою є публічно-правовим спором, тому розгляд заявлених вимог у порядку господарського судочинства не може здійснюватись, а провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з приписами п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність суб'єкта владних повноважень як сторони у спірних правовідносинах та виконання ним у цих правовідносинах управлінських функцій.
Правовий статус позивача урегульовано Положенням про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженим рішенням виконкому Львівської міської ради №977від 01.11.2016 «Про затвердження Положень про районні адміністрації Львівської міської ради та їх структур» з подальшими змінами.
Згідно з пунктом 1.1 цього Положення позивач є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради 505 від 26.05.2016 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У вказаному Положенні передбачені повноваження районної адміністрації, до яких, зокрема, належать: 4.49. Надання дозволів на влаштування елементів благоустрою і озеленення у встановленому виконавчим комітетом порядку; 4.50. Розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо).
Закон України «Про благоустрій населених пунктів» (надалі - Закон №2807-IV), на який посилається позивач, визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
Згідно зі ст. 10 Закону №2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
У силу ст. 12 Закону №2807-IV суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
У відповідності до ст. 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
Частиною 1ст. 40 Закону №2807-IV визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Таким чином, Закон №2807-IV наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.
У розумінні Закону №2807-IV дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - це роботи щодо відновлення об'єкту благоустрою території).
Пунктом 19.3.5. Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади, затв. ухвалою ЛМР №376від 21.04.2011, передбачено, що районні адміністрації забезпечують демонтаж самовільно встановлених МАФ, торговельного, холодильного та іншого обладнання, парканів, тимчасових споруд, обмежувальних паркувальних пристроїв, які перешкоджають під'їзду автомобілів швидкої медичної допомоги, міліції, пожежної, рятувальної, аварійно-відновлювальної техніки до житлових будинків, обмежувачів швидкості руху автотранспорту тощо та інших визначених споруд на території Львівської міської територіальної громади.
З огляду на викладене вище, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, як виконавчий орган місцевого самоврядування, наділена контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, приймає рішення про демонтаж та вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою.
Відповідно до наведених приписів законодавства спори щодо виконання суб'єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою (зокрема, відновлення благоустрою шляхом демонтажу елементів благоустрою) є публічно-правовими й мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №914/1092/18.
У цій постанові Верховний Суд також звертає увагу на те, що рішення суб'єкта владних повноважень щодо демонтажу тимчасових споруд у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога щодо демонтажу тимчасових споруд - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами вчинення відповідних дій у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про здійснення демонтажу тимчасових споруд можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про здійснення демонтажу тимчасових споруд є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень щодо такого демонтажу.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок розміщення тимчасових споруд не містять юридичних приписів щодо обов'язкового попереднього або наступного набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності.
Для розміщення тимчасової споруди за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов'язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб'єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №905/1552/16).
Як уже зазначалось вище, у справі, що розглядається, предметом спору є зобов'язання відповідача здійснити демонтаж самочинно встановлених тимчасових споруд, оскільки їх встановлення, на думку позивача, відбулось без відповідних дозвільних документів
Вимога позивача стосується здійснення контролю за станом благоустрою території міста Львова, забезпечення в ньому чистоти і порядку, усунення порушень, допущених, за твердженням позивача, відповідачем. Земельна ділянка при цьому не є предметом спору у цій справі; між сторонами немає спору щодо права на тимчасову споруду, оскільки відповідач не оскаржує право на тимчасову споруду.
За таких обставин, вирішення спору про зобов'язання демонтажу спірних тимчасових споруд не впливає на обсяг прав і обов'язків ні позивача, ні відповідача щодо відповідної земельної ділянки, ні права власності на тимчасову споруду, оскільки предмет спору не стосується ані правомірності набуття цими особами відповідної земельної ділянки, ані правомірності її використання, ані права власності чи користування тимчасовою спорудою.
З огляду на викладене, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду як суб'єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій з контролю у сфері благоустрою міста, оскільки відповідачка не демонтувала спірну тимчасову споруду в добровільному порядку.
Відтак, виконавчий орган місцевого самоврядування наділений контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою. Спори щодо виконання суб'єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою є публічно-правовими й мають розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи зазначене, дана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Приписами ч. 1, п. 2. ч. 2 ст. 185 ГПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За змістом ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №914/1561/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір між сторонами підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Зважаючи на це, суд роз'яснює позивачу його право на звернення до суду із клопотанням про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 177, 185, 231, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі №914/1561/16 за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської міської ради, про зобов'язання демонтувати самочинно встановлені тимчасові споруди на АДРЕСА_1 , вул. В.Симоненка,10, вул. Ак. Є. Лазаренка, 6а, АДРЕСА_2 - закрити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повний текст ухвали складено та підписано 08.12.2022.
Суддя Крупник Р.В.