Справа № 930/2705/20
Провадження № 22-з/801/193/22
Категорія: 77
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
06 грудня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,
з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2
заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Грушко Жанни Вячеславівни
про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат
в справі № 930/2705/20
за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Немирівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Немирівської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Історія справи
В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в районний суд з позовом до Відділу освіти Немирівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Немирівської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
У позові зазначила, що наказом № 6-к/тр від 02.11.2020 її звільнено з посади директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ПІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича - гімназія» Немирівської міської ради з 05 листопада 2022 року відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України, п. 3.10 розділу V строкового договору від 12.06.2020. При цьому, вона як директор НВК у своїх діях не вбачала ніякого правопорушення, а тому вважає таке звільнення незаконним і необґрунтованим.
Просила визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення, поновити її на роботі, стягнути на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, а також відшкодувати моральну шкоду, яку оцінила у 50 000 грн
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ, виданий відділом освіти Немирівської міської ради № 6-к/тр від 02.11.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича - гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича - гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області.
Стягнуто з Відділу освіти Немирівської міської ради на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, за період з 05.11.2020 по 16.08.2022 (без вказівки конкретної суми стягнення).
Стягнуто з Відділу освіти Немирівської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича - гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області та стягнення з Відділу освіти Немирівської міської ради на її користь різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, в межах суми платежу за один місяць, допущено до негайного виконання.
Постановою Вінницького апеляційного від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника відповідача - Відділу освіти Немирівської міської ради адвоката Піпка А.М. задоволено частково.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2022 року в частині вимог про стягнення з відповідача - Відділу освіти Немирівської міської ради на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу і розміру відшкодування моральної шкоди змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та розміру відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Відділу освіти Немирівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 06 листопада 2020 року по 16 серпня 2022 року в сумі 128 397 (сто двадцять вісім тисяч триста дев'яносто сім) гривень 43 коп. Суму визначено без вирахування податків та обов'язкових внесків, які підлягають нарахуванню і сплаті під час виплати заробітної плати, проте з урахуванням заробітної плати за виконання нижче оплачуваної роботи у відповідний період.
Стягнуто з Відділу освіти Немирівської міської ради на користь ОСОБА_1 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2022 року залишено без змін.
Стягнуто з Відділу освіти Немирівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір по справі в сумі 168 грн, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Короткий зміст наведених у заяві вимог та доводи інших учасників
28 листопада 2022 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Грушко Ж.В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат - витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
В судовому засіданні адвокат Грушко Ж.В. підтримала вимоги заяви, та просила стягнути з відповідача на користь позивача, в повному обсязі суму у розмірі 30 000 грн, понесену на правову допомогу.
Адвокати Слободянюк М.В. та Піпко А.В. заперечували проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи в апеляційному суді.
В письмових запереченнях на заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача Відділу освіти Немирівської міської ради - адвокат Піпко А.М. проти вимог заяви посилався на те, що представник позивача не подала в установлений судом та у визначеному законом порядку попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які сторона понесла чи очікує понести у зв'язку з розглядом справи, апеляційну скаргу відповідача було частково задоволено, а судові витрати не є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом тощо, та не є пропорційними до задоволеної частини позовних вимог.
Позиція апеляційного суду
Частиною першої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви представника позивача адвоката Грушко Ж.В. про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви з наступних підстав.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою-третьою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
В позовній заяві до суду першої інстанції позивач вказувала, що витрати на правничу допомогу складатимуть орієнтовно 8 000 грн (а.с. 8, т. 1). Проти вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивач не заявляла, а натомість заявила до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що є її правом.
Про орієнтовний розмір таких витрат - 30 000 грн представником позивача заявлено в письмових поясненнях по справі, поданих апеляційному суду 15.11.2022, й надісланих цінними листами з описами вкладення іншим учасникам справи, в тому числі й відповідачеві (а.с. 185-187, т. 2).
Про те, що стороною понесені витрати по справі, й буде подано окрему заяву про їх відшкодування, було заявлено також усно під час розгляду справи апеляційним судом.
Копія заяви про ухвалення додаткового рішення разом з доданими до неї доказами завчасно направлялася учасникам справи апеляційним судом для надання своїх зауважень чи заперечень, так як процесуальним законом не передбачено надіслання її копії заявником.
Зазначене спростовує посилання представника відповідача на те, що сторона нібито не заявляла про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, що перешкодило стороні в перевірці її обґрунтованості і нібито є підставою для відмови в задоволенні заяви.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом(стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У частинах першій - четвертій статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами першою, другою, третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
28 листопада 2022 року, з дотриманням визначеного частиною 8 статті 141 ЦПК України порядку і строку, представник позивача адвокат Грушко Ж.В. звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Відділу освіти Немирівської міської ради на користь її клієнта - позивача ОСОБА_1 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов'язаних з виконанням доручення.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (справа №755/9215/15ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Як зазначалось вище правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивачеві надавала адвокат Грушко Ж.В., яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги від 22.09.2021 №LE- 03 та ордеру від12.10.2022 №1047443.
Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачеві на стадії апеляційного перегляду справи, колегія суддів враховує наступне.
Як встановлено матеріалами справи, апеляційні скарги на судове рішення були подані представником відповідача адвокатом Піпко А.В. та представником особи, яка не брала участі у справі адвокатом Слободянюком М.В., на які адвокатом Грушко Ж.В. було подано письмові пояснення, що за своєю суттю є відзивом на апеляційні скарги.
Предметом укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Грушко Ж.В. договору про надання правової допомоги є надання правничої допомоги.
Згідно п. 4.4 Договору, сторони погодились, що вартість однієї години роботи адвоката в робочий день складає 2000 грн, у неробочий - 3000 грн.
Зважаючи на вказане винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правничої допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі за годину часу, яка за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг.
Відповідно до та акту прийняття-передачі наданих послуг № 1 за договором про надання правничої допомоги адвокат кількість часу витраченого адвокатом для надання правової допомоги позивачеві під час апеляційного перегляду справи у суді становить 15 годин, а тому вартість таких послуг становить 30 000 грн (15 год * 20000 грн).
Види робіт детально описані в акті, а витрати часу є реальними і погодженими сторонами.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року (справа № 910/4201/19) вказано, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 06 березня 2019 року у справі 922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов'язаними з розглядом конкретної судової справи.
Отже, колегія суддів вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу під час розгляду справи № 930/2705/20 в суді апеляційної інстанції визначений договором про надання правничої допомоги, що передбачено його вимогами, і це не суперечить закону; розмір витрат співмірний зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих послуг і виконаних робіт, а також рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, заявник належним чином обґрунтував заяву та надав докази на підтвердження заявленого розміру судових витрат.
Посилання адвоката Піпка А.В. щодо безпідставності вимоги про стягнення розміру гонорару у повному обсязі через часткове задоволення апеляційної скарги колегія суддів відхиляє.
Натомість колегія суддів погоджується з відповідними доводами представника відповідача і виходить із того, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід здійснити пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Так, відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову в справі є визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд змінив його, зокрема, визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу (що не було зроблено судом першої інстанції) та зменшив розмір моральної шкоди, визначивши її розмір у грошовому відшкодуванні на суму 20 000 грн. При цьому суд дійшов висновку, що позивачеві дійсно було завдано моральної шкоди у зв'язку з протиправним звільненням, що призвело не лише до порушення її трудових прав і нормальних життєвих зв'язків, а і порушення її ділової репутації.
Отже позивачем по справі було заявлено чотири вимоги, три з яких задоволено повністю, а одну частково. Розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог становить 25 500 грн (30 000 грн * ((3+2/5)/4).
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви представника позивача адвоката Грушко Ж.В.
Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 142, 270, 382 ЦПК України, суд, -
постановив:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Грушко Жанни Вячеславівни - задовольнити.
Стягнути з Відділу освіти Немирівської міської ради (22800, м. Немирів, вул. Соборна, 26 Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткової постанови складено 08.12.2022
Головуючий І.М. Стадник
Судді Ю.Б. Войтко
М.В. Матківська