Справа № 629/1531/22
Номер провадження 2/629/681/22
РIШЕННЯ
06.12.2022 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Каращука Т.О., за участю секретаря судових засідань Коваленко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», треті особи: приватний нотаріус Ірпінського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Богатиренко Артур Ігорович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню , -
Представник позивача - адвокат Яресько Т.В. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 з додатку «ДІЯ» стало відомо, що приватним виконавцем Богатиренком А.І. відкрито виконавче провадження №62988979 від 09.09.2020 року. Виконавче провадження було відкрите на підставі виконавчого напису від 09.06.2020 року №329, вчиненого приватним нотаріусом Кондратюком В.С. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованості у розмірі 16155,54 гривень. Вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, зокрема за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника. Вказав, що жодних повідомлень-застережень про вчинення виконавчого напису позивач не отримував. Також зазначив, що приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження з позивача було стягнуто грошові кошти у розмірі 9388,33 гривень. В зв'язку з чим просить, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №329 від 09.06.2020 року вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти у розмірі 9388,33 гривень. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1984,80 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.
19.10.2022 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам був наданий час для подання відзиву на позов та заяв по суті. Зобов'язано приватного нотаріуса Ірпінського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича надати до суду належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 09.06.2020 року №329 щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 .
15.11.2022 року у встановлений ухвалою суду строк від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Вказав, що позовна вимога про визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С., щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 16155,54 гривень на користь ТОВ «ФК «ПАРІС» є необґрунтованою. Приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису дотримано вимоги чинного законодавства. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу то зазначив, що позивачем заявлені неспівмірні витрати на правничу допомогу по відношенню до складності справи, ціни позову, обсягу робіт адвоката та витраченому ним часу, а тому сума 10000 гривень витрат на правничу допомогу має бути зменшена судом.
Будь-яких пояснень від третіх осіб до суду не надійшло.
Приватним нотаріусом Ірпінського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. ухвала суду про витребування доказів не виконана. За місцем знаходження робочого місця приватний нотаріус відсутній.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.
Суд, перевіривши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 43, 81 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.
В судовому засіданні встановлено, що 09 червня 2020 року приватним нотаріусом Ірпінського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С., на підставі статтей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.199 №1172, вчинено виконавчий напис, яким з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість на користь ТОВ ФК «ПАРІС» у розмірі 16605,54 гривень. Зазначено, що між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом прийняття (акцепту) ним Публічної пропозиції (оферти) Банку, та підписання ним Заяви-Договору №0029887 від 18 квітня 2019 року про надання кредиту шляхом перерахунку грошових коштів на Картковий рахунок. Правонаступником АТ «РВС Банк» на підставі Договору про відступлення прав вимоги №05/03/2020-1 від 05 березня 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія 2ПАРІС». Боржником допущено прострочення платежів за кредитом. Стягнення заборгованості проводиться за період з 18 листопада 2019 року по 05 березня 2020 року. Сума заборгованості складає 16155,54 гривень, в тому числі:заборгованість за тілом кредиту -12060,05 гривень; заборгованість по сплаті 18,00 відсотків річних в розмірі 757,79 гривень; заборгованість за комісією 230,70 гривень; пеню в розмірі 1030,00 гривень. За вчинення виконавчого напису нотаріусом отримано плати із Стягувача, ТОВ «ФК «ПАРІС» в розмірі 450,00 гривень, які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за №329.
На підставі вищевказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Богатиренко А.І. 09.09.2020 року відкрито виконавче провадження № 62988979 з виконання виконавчого напису № 329 виданого 09.06.2020 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «ПАРІС» заборгованість у розмірі 16605,54 гривень.
09.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Богатиренко А.І. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1660,55 гривень.
Позивач вважає вчинений виконавчий напис незаконним, оскільки порушені його права, так як напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства. Будучи не згодним з вказаним написом, позивач через свого представника звернувся до суду з позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
У частинах першій, другій статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19).
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап- вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зробила висновок, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі».
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з пунктом 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, віднесено до таких документів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Як встановлено судом, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 09.06.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.
З копії виконавчого напису, що міститься у матеріалах справи, вбачається, що Заява-Договір не був посвідчений нотаріально, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Окрім того, відповідачем не надано підтвердження яким чином проводились нарахування відсотків, не надано виписку з рахунку боржника.
За таких обставин, враховуючи, що первинні облікові документи, оформлені у порядку, визначеному статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», а саме банківська виписка, яка має статус первинного документу, що підтверджено переліком типових документів, затвердженим наказом Мінюсту від 12 квітня 12 року № 578/5, суду надані не були, підстав вважати, що розмір заборгованості позивача перед фінансовою компанією, зазначений у виконавчому написі, є безспірним, немає.
Отже, на момент вчинення спірного виконавчого напису нотаріусом існували підстави, які свідчили про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, що виникли між сторонами, розмір заборгованості за кредитним договором, який значиться у виконавчому написі нотаріуса, викликає сумнів щодо правильності нарахування кредитної заборгованості, зокрема правильності нарахування процентів за користування кредитом.
Окрім того, відповідачем не надано підтвердження того, що ОСОБА_1 направлялась вимога щодо погашення кредитної заборгованості. Також матеріалами справи не містять відомостей щодо отримання позивачем зазначеної вимоги.
Також судом було встановлено, що виконавчий напис нотаріусом було вчинено не на документі, який встановлює заборгованість, а на окремому новоствореному нотаріусом документі, що не передбачено чинним законодавством.
Отже, суду не було надано доказів того, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за наявності усіх необхідних для вчинення такого напису документів, перелік яких передбачений пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Розглядаючи позовну вимогу представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно стягнуті кошти за виконавчим написом у розмірі 9388,33 гривень, суд виходить з такого.
В судовому засіданні встановлено, що на момент ухвалення судом рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, із позивача на користь ТОВ «ФК «ПАРІС» було стягнуто кошти у розмірі 9388,33 гривень, в порядку примусового виконання оспорюваного виконавчого напису по ВП 62988979, що підтверджується довідкою, наданою ТОВ «ФК «ПАРІС» на адвокатський запит за вих. №16092022/1 від 16 вересня 2022 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Верховний Суд за результатами аналізу положень статті 1212 ЦК України дійшов до висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав). Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна. Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Наведені висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі № 910/1531/18, від 29.05.2019 р. у справі № 757/42443/15-ц, від 28.01.2020 р. у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 р. у справах № 201/6498/20, № 206/2212/18 тощо.
У даному випадку правовою підставою набуття відповідачем грошових коштів у вказаній сумі став виконавчий напис нотаріуса. Разом із тим, за рішенням суду виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому правова підстава для отримання відповідачем грошових коштів від ОСОБА_1 відпала, і вказані кошти у сумі 9388,33 гривень підлягають поверненню позивачу.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується положеням ст. 141 ЦПК України.
Судовий збір в сумі 1984,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень, суд зазначає наступне.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2022 року між адвокатом Яресько Т.В. та Чемерис Ю.В. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №22072. Згідно Додатку №4 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №22072 від 02.08.2022 року, сторони дійшли згоди, що гонорар адвокату за надання правничої допомоги щодо визнання виконавчого напису від 09.06.2020 року №329 є таким, що не підлягає виконанню в суді І інстанції складає 10000 гривень. Відповідно до розрахункової квитанції № 17/10/22 від 17.10.2022 року та акту приймання-передачі послуг №1 від 17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 сплачено витрати по сплаті послуг, наданих адвокатом Яресько Т.В. відповідно до вищевказаного договору у розмірі 10000 гривень.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що справа є незначної складності, обсяг наданих послуг не є значним, крім того по даній категорії справ є усталена практика, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням клопотання представника відповідача про зменшення стягнення витрат на правничу допомогу, вважає, що розмір витрати на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача в сумі 5 000 гривень є розумним та справедливим, а тому вказана вимога підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», треті особи: приватний нотаріус Ірпінського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Богатиренко Артур Ігорович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича №329 від 09.06.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти у розмірі 9388,33 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1984,80 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лозова Харківської області, громадянин України, паспорт НОМЕР_1 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 10 серпня 1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача - адвокат Яресько Тарас Віталійович, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності серія КС №8815/10 від 13.03.2020 року, адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А.
Третя особа: Приватний нотаріус Ірпінського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, місцезнаходження за адресою: м. Ірпінь, вул. Мечнікова, буд. 103, офіс 85.
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Богатиренко Артур Ігорович, місцезнаходження за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 146, 2-й поверх, офіс 15.
Суддя Тимур КАРАЩУК