Справа № 953/18650/21
н/п 2-а/953/71/22
28 листопада 2022 року Київський районний суд м.Харкова у складі:
головуючої судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Кривенко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Коливайло Віталія Петровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про скасування постанови,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у суд з позовом до відповідача, інспектора ДПП Коливайло В.П., третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови, в якій просить скасувати постанову серія 1АВ №02286192 від 02.09.2021року.
В обґрунтування поданого позову у самій позовній заяві та у додатковоих поясненнях зазначає, що з постановою не згоден оскільки було порушено процедуру розгляду справи, в постанові відсутні будь-які посилання на докази вчинення правопорушення, відсутні докази, що саме він був за кермом, а також не надано доказів розміщення на знаків дорожнього руху - 3.29, 3.31, 5.76, 5.2
Відповідач - інспектор Департаменту патрульної поліції Коливайло В.П. у судове засідання не з'явився, відзив не надав.
Відповідач - Департамент патрульної поліції, відзив не надав, однак буду у якості третьої особи гадав письмові пояснення, із додатками, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України (далі - Постанова) серії 1АВ № 02286192 від 02.09.2021 є законною, обґрунтованою, такою, що скасуванню не підлягає.
Ухвалами суду було відкрито провадження у справі, залучений співвідповідач.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази приходить до наступного.
Постановою інспектора Департаменту патрульної поліції Коливайло В.П. серії 1АВ №02286192 від 02.09.2021року ОСОБА_1 , внаслідок порушення п. 12.9 (б) притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Згідно оскаржуваної постанови 02.09.2021 об 17 год. 12 хв. за адресою: М06 Київ-Чоп 174+600, зафіксовано транспортний засіб Audi Q8 , н.з. НОМЕР_1 , особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 28 км/год.
Ця постанова містить посилання на інформацію, що зафіксована в автоматичному режимі та розміщена в мережі Інтернет за посиланням:
https://bdr.mvs.gov.Ua/user/g/r/lAB/02286192
Ідентифікатор доступу kp44GVublUW
Результатами автоматичної фіксації перевищення встановленої обмеження швидкості, особою, яка керувала автомобілем Audi Q8, н.з. НОМЕР_1 є фотокартки з зображенням транспортного засобу та відеозапис правопорушення. На фотокартках міститься вся необхідна інформація, а саме:
дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення;
географічні координати місця вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку;
швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год; напрямок руху автомобіля.
Зазначені медіафайли містять відомості, якими зафіксовано те, що транспортний засіб Audi Q8, н.з. НОМЕР_1 рухається зі швидкістю 138 км/год за адресою: М06 Київ-Чоп 174+600, при встановленому Правилами дорожнього руху обмежені швидкості руху транспортних засобів в 110 км/год.
Правила дорожнього руху, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР) саме й встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Пунктом 8.1. ПДР визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 12.9 «б» ПДР встановлено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Тобто цей пункт ПДР містить перелік кількох пунктів, а саме 12.4 - 12.7. Серед цього переліку є пункт 12.6 ґ, який встановлює те, що на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою дозволена швидкість руху - не більше 110 км/год.
Зазначений пункт не передбачає наявність знаку - населений пункт , на що посилається позивач у позові.
За змістом геолокації місця автофіксації швидкості руху Audi Q8, н.з. НОМЕР_1 та метаданих зазначених в оскаржуваній постанові відповідні виміри здійснювали на автодорозі з відокремленими розділювальною смугою одна від одної проїзними частинами за наявності перехресть на одному рівні. Оскільки на місці автофіксації швидкості руху Audi Q8, н.з. НОМЕР_1 автодорога «М-06» перетинає на одному рівні інші дороги, тому максимально дозволена швидкість руху на 174 км + 600 м М-06 Київ - Чоп є виключно 110 км/год.
Також відеозаписом наданим суду підтверджується, що фіксація порушення на ділянці автодорозі з відокремленими розділювальною смугою одна від одної проїзними частинами .
Даних які-б свідчили, що в момент зафіксованого порушення автомобіль рухався по автомагістралі, де дозволений рух швидкості 130 км., матеріали не містять.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Положеннями частини 2 статті 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься частина 1 статті 122 КУпАП.
Відповідно до частини 2 статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
14 липня 2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», що дозволяє накладення штрафів за порушення правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.
Статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних.
Внаслідок зазначених положень закону і була прийнята оскаржувана постанова та адміністративне стягнення накладено на позивача, за яким зареєстрований автомобіль.
Разом з тим, Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху (ч. 1 ст. 40).
Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці (ч. 2 ст. 40).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, приписи ч. 1 цієї статті встановлюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відео фіксації (дорожній знак «5.76»).
Оскаржувана постанова та матеріали справи не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному у постанові відрізку дороги дорожнього знаку «5.76».
Підсумовуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки факт порушення ним вимог 12.9 (б) ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Керуючись ст.ст. 2, 19, 79, 159-163, 167, 254, 255 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Коливайло Віталія Петровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про скасування постанови -задовольнити
Скасувати постанову серія 1АВ №02286192 від 02.09.2021року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 454 грн.
На підставі п.3 ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст виготовлений 30.11.2022р.
Суддя Н.М. Бородіна