Справа № 953/5635/22
н/п 1-кс/953/4886/22
"30" листопада 2022 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судовий засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Харкові клопотання слідчого СУ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000595 від 07.10.2022, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балаклія, Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, на утриманні дітей не має, тимчасово офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України
Встановив:
До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання СУ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000595 від 07.10.2022, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , за ч.7 ст. 111-1 КК України.
На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000000595 від 07.10.2022 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 вчинив злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин:
У результаті веденням агресивної війни з боку російської федерації проти України, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, але не раніше 01 березня та не пізніше 20 березня 2022 року збройними формуваннями РФ окуповано м. Балаклія, Ізюмського району, Харківської області з встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, тимчасово не працюючим, у період часу з середини червня 2022 року по середину липня 2022 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, перебуваючи у м. Балаклія, Ізюмського району, Харківської області, маючи умисел на допомогу державі-агресору та її незаконним правоохоронним органам, створеним на тимчасово окупованій території, з метою завдання шкоди Україні та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у період часу з середини червня 2022 року по середину липня 2022 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, тимчасово не працюючим, знаходячись на території м. Балаклія, Ізюмського району, Харківської області, зі своїх особистих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні, достовірно знаючи, що за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться Балаклійський відділ поліції Ізюмського району, керівником якого з червня 2022 року незаконно став місцевий мешканець, ОСОБА_7 , а співробітники управління виїхали з населеного пункту та не контролюють обстановку щодо життєдіяльності вказаного населеного пункту, погодився на пропозицію військових російської федерації та вирішив добровільно зайняти посаду поліцейського у новоствореному правоохоронному органі під керівництвом ОСОБА_7 , а саме поліцейського охорони.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у період часу з середини червня 2022 року по середину липня 2022 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на допомогу державі-агресору та її незаконним правоохоронним органам з метою завдання шкоди Україні, почав виконувати обов'язки з охорони адміністративних будівель, розташованих на території м. Балаклія, Ізюмського району, Харківська область. Вказані обов'язки здійснював у період часу з 16:00 год. до 08:00 год. протягом робочого тижня та у вихідні дні.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
07 жовтня 2022 року ОСОБА_5 затримано у м. Балаклія працівниками СУ ГУНП в Харківській області у порядку ст. 208 КПК України, після чого підслідність у вказаному кримінальному провадженні змінено за СУ ГУНП в Харківській області.
08.10.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та вручено письмове повідомлення про підозру.
08.10.2022 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб до 05.12.2022.
Строк досудового розслідування кримінального провадження спливає 08.12.2022.
24.11.2022 постановою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування до 3 місяців до 07.01.2023 року.
Прокурор в судовому засіданні просить продовжити строк перебування під вартою ОСОБА_5 , підтримавши подане клопотання, посилаючись на існування ризиків, зазначених в п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України та обгрунтованість пред*явленої підозри за ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Підозрюваний в судовому засіданні просив відмовити в задоволені клопотання, посилаючись на те, що підозра не є обґрунтованою, ризики безпідставні, просить визначити йому домашній арешт у вигляді запобіжного заходу.
Захисник підтримав позицію ОСОБА_5 , вказуючи, що доказів причетності підозрюваного до злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, який інкриміновано його підзахисному немає, та підозрюваний позитивно характеризується.
Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.
СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022220000000595 від 07.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено та який діє станом на теперішній час.
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 є осудною особою, який досяг 16-річного віку.
За результатами розгляду даного клопотання про продовження застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: допитом свідка ОСОБА_8 , впізнання особи за фото, в ході якого свідок ОСОБА_8 впізнав підозрюваного ОСОБА_5 як одного зі співробітників так званої «народної міліції», яких він фотографував на документи; допитом свідка ОСОБА_9 , допитом свідка ОСОБА_10 , допитом свідка ОСОБА_11 , допитом свідка ОСОБА_12 , впізнанням особи за фото, в ході якого свідок ОСОБА_12 впізнала підозрюваного ОСОБА_5 як одного зі співробітників так званої «народної міліції», які охороняли аптеку в нічний час; допитом свідка ОСОБА_13 , допитом свідка ОСОБА_7 , одночасним допитом між свідком ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_5 , допитом свідка ОСОБА_14 , впізнанням особи за фото, в ході якого свідок ОСОБА_14 впізнала підозрюваного ОСОБА_5 як одного зі співробітників так званої «народної міліції», які слідкували за порядком на ринку та охороняли її і сумку з грошима; оглядом аптеки за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого виявлено і вилучено зошит з записами, в якому містяться записи підозрюваного ОСОБА_5 , коли він заступав на охорону даної аптеки; відомістю обліку робочого часу співробітників Балаклійського відділу поліції Ізюмського району; допитом підозрюваного ОСОБА_5 .
Посилання сторони захисту на відсутність доказів в обгрунтуваність підозри нічим не підтверджено, є голослівним.
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.
Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України за викладених у клопотанні обставин. І доводи захисту з даного питання не спростовують висновків слідчого судді.
Вказане може бути підставою для продовження застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
З представленого до суду клопотання вбачається неможливість завершити досудове розслідування з об*єктивних причин.
Згідно постанови першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування до 3 місяців, тобто до 07.01.2023 року.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідча суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити його вчинення.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідча суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі, може вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику вчинити або продовжити кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України слідча суддя погоджується з доводами прокурора, та враховує, що згідно підозри ОСОБА_5 добровільно погодився зайняти посаду у незаконному правоохоронному органі, усвідомлюючи свої дії та розуміючи покарання, яке загрожує йому у разі притягнення його до відповідальності та визнання винним, оскільки добровільно надавав допомогу державі-агресору та її незаконним правоохоронним органам та розуміючи, що таким чином в умовах запровадженого воєнного стану на території України він завдає шкоди державі Україні. Що свідчить про те, що останній не має міцної громадянської позиції і в подальшому може продовжити допомагати державі-агресору.
Доводи сторони захисту про відсутність вищезазначених ризиків та позитивні характеристики підозрюваного під час АТО не спростовують наведених вище висновків слідчої судді.
Слідчим суддею під час розгляду даного клопотання було враховано всі надані відомості щодо особи ОСОБА_5 , який раніше не судимий, не одружений, на утримані малолітніх, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, має зареєстроване місце проживання, не працюючий, має вищу юридичну освіту, є військовозобов*язаним, згідно наданого посвідчення є учасником бойових дій. Посилання сторони захисту на ті обставини, що на утриманні підозрюваного перебуває мати пенсіонерка, яка отримує пенсію, нічим не підтверджено, враховуючі відсутність офіційного заробітку у ОСОБА_5 .
Однак, всі зазначені дані про особу, не зменшують існування вищезазначених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
За таких підстав, і те, що злочин у вчинені якого підозрюється ОСОБА_5 є особливо тяжким, проти основ національної безпеки України, який вчинений під час дії воєнного стану, а тому у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, так і держави в цілому, слідча суддя вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід продовжити підозрюваному саме такий запобіжний захід, про який прохає прокурор, незважаючи на виключний характер цього запобіжного заходу, в межах строку досудового розслідування. Підстав для визначеного іншого запобіжного заходу не вбачається, враховуючи всі вищенаведені обставини.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, що дає право слідчому судді не застосовувати до підозрюваного інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
Постановив:
Клопотання слідчого, погоджене прокурором по кримінальному провадженню № 12022220000000595 від 07.10.2022- задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 40 днів - тобто до 08 січня 2023 року включно.
Зобов'язати слідчого СУ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою останнього.
Встановити строк дії ухвали до 08.01.2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідча суддя