Справа № 953/15410/21
н/п 2/953/966/22
"05" грудня 2022 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого - судді Губської Я.В., при секретарі Мордухович К.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», третя особа на стороні відповідача - ТОВ Фінансова компанія «Укрфінанс груп» про повернення безпідставно набутого майна
До Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», третя особа на стороні відповідача - ТОВ Фінансова компанія «Укрфинанс груп» про повернення безпідставно набутого майна, на підставі вимог ст. 1212 ЦК України.
Згідно ухвали судді Київського районного суду м. Харкова (с. Лях М.Ю.) від 11.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2022 року дана справа надійшла в провадження судді Губської Я.В., призначено судове засідання.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, клопотання ТОВ Фінансова компанія «Укрфінанс груп» про передачу справи за належною підсудністю до іншого суду не розглянуто попереднім складом суду.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути це питання в даному судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред*являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вимогами ч. 5 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання споживача.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилається на застосування вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та просив прийняти його позов до розгляду в Київському районному суді м. Харкова за місцем проживання позивача.
Однак, суд звертає увагу, перш за все, що до позову не надано відомостей про зареєстроване місце проживання позивача в Київському районі м. Харкова, в обґрунтування ч.5 ст. 28 ЦПК України.
По друге, вирішуючи питання щодо належної підсудності розгляду справи, суд приходить до наступного.
У Законі України "Про захист прав споживачів" не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої "слабкої сторони", як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.
Від правильного вирішення цього питання залежить не тільки підсудність справ, а й застосування положень ч. З ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо звільнення споживачів за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, від сплати судового збору. Крім того, Закон України "Про захист прав споживачів" містить у собі значно більше гарантій прав споживачів під час отримання послуг порівняно з Цивільним кодексом та іншими спеціальними законами.
Сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах України "Про захист прав споживачів" та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» терміни "споживчий кредит", "фінансова установа", "фінансова послуга" дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів".
У ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін.
Таким чином, положення Закону України "Про захист прав споживачів", у тому числі щодо звільнення від сплати судового збору, поширюються на судові спори щодо договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово - кредитних послуг, у тому числі кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування.
Однак, у своєму позові ОСОБА_1 , в порядку вимог ст. 1212 ЦК України просить повернути йому безпідставно набуті, без достатньої правової підстави грошові кошти відповідачем, що виходячи із природи позовних заявлених позовних вимог (ст.1212 ЦК України), які підлягають вирішенню судом в межах позову, свідчить про відсутність відносин між позивачем та відповідачем, які виникли із споживчого договору та є підставою для розгляду позову про порушення прав споживача. .
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача та третьої особи, що спір, що розглядається судом у даній справі, виник щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно - ст. 1212ЦК) і ніяким чином не стосується порушення прав позивача як споживача і положення Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюються на спори щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).
Виходячи з наведеного вище та розглядаючи клопотання, яке не було розглянуто попереднім складом суду, враховуючи, що розгляд справи не розпочато, суд дійшов висновку про необхідність передачі даної позовної заяви за належною підсудністю за місцезнаходженням відповідача для розгляду, тобто до Шевченківського районного суду м. Києва, задовольнивши клопотання.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 258-260 ЦПК України, суд-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», третя особа на стороні відповідача - ТОВ Фінансова компанія «Укрфінанс груп» про повернення безпідставно набутого майна - передати на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в цей же строк з дня вручення йому копії рішення (ухвали).
Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя :