Справа№ 953/6670/22
н/п 1-кп/953/974/22
"05" грудня 2022 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова обвинувальний акт, направлений з Харківської обласної прокуратури, по кримінальному провадженню №22022220000002895 від 15.09.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Кам'янка Ізюмського району Харківської області, який має базову середню освіту, одружений, пенсіонер, раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, -
24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу. 10.03.2022 м. Ізюм Ізюмського району Харківської області було окуповано збройними формуваннями РФ.
Будучи обізнаним про введення на території України воєнного стану на підставі відповідного указу Президента України, у ОСОБА_3 , який має досвід служби в органах внутрішніх справ України, 10.03.2022 під час перебування за місцем свого фактичного проживання та реєстрації ( АДРЕСА_1 ), виник кримінально-протиправний умисел, направлений на добровільне зайняття посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади створеному на тимчасово окупованій території, а саме в «Управлінні внутрішніх справ у Харківській області».
З метою реалізації свого кримінально-протиправного умислу ОСОБА_3 в середині червня 2022 року прибув до будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходився підрозділ вказаного незаконного органу влади, а саме «Ізюмський міський райвідділ міліції управління внутрішніх справ у Харківській області», де вступив у зв'язок із ОСОБА_4 , який займав посаду начальника «Ізюмського міського райвідділу міліції управління внутрішніх справ у Харківській області».
В ході діалогу ОСОБА_4 було проведено співбесіду з ОСОБА_3 , після чого останній був призначений на посаду водія «Ізюмського міського райвідділу міліції управління внутрішніх справ у Харківській області», що не пов'язана із реалізацією правоохоронної функції, а також виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у вказаному незаконному органі влади.
До службових обов'язків ОСОБА_3 відповідно до займаної посади входило: обслуговування автопарку гаража (м. Ізюм, вул. Соборна, 50), утримання в належному технічному стані транспортних засобів, перевезення представників підрозділу вказаного незаконного органу влади до місця призначення, щоденно здійснювати фіксацію прибуття на робоче місце у відповідному журналі.
Продовжуючи реалізацію свого кримінально-протиправного умислу, ОСОБА_3 з середини червня по 23.09.2022 здійснював прибуття до будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , де знаходився гараж «Ізюмського міського райвідділу міліції управління внутрішніх справ у Харківській області», де виконував свої службові обов'язки.
В обвинувальному акту міститься клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорював встановлені обставини та надав згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності, на підставі чого прокурор надіслав до суду обвинувальний акт, в якому міститься клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно заяви ОСОБА_3 про визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яка була підписана 22.11.2022 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , обвинувачений визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
З огляду на позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_5 , враховуючи положення ст.ст. 381-382 КПК України, суд приходить до висновку про наявність законодавчо визначених підстав для розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Відповідно до частини 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, які є належними, допустимими, не оспорюються учасниками судового провадження та є достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 111-1 КК України, які виразилися у добровільному зайнятті посади, що не пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій в незаконному органі влади створеному на тимчасово окупованій території України - «Ізюмському міському райвідділі міліції управління внутрішніх справ у Харківській області», що вчинено в умовах воєнного стану.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 має базову середню освіту, одружений, пенсіонер, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, його конкретні обставини та наслідки, особу винного, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, відповідно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю без конфіскації майна, в межах санкції ч. 2 ст. 111-1 КК України, що є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого.
Прийшовши до висновку про можливість не визначати додаткове факультативне покарання у вигляді конфіскації майна, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Згідно ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Оскільки вказане покарання у виді конфіскації майна санкцією ч. 2 ст. 111-1 КК України встановлене як додаткове факультативне, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати його відносно ОСОБА_3 , 1960 року народження, який є пенсіонером, враховуючи обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк 15 (п'ятнадцять) років без конфіскації майна.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, окрім підстав, передбачених ч. 1 ст. 394 КПК України.
Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя - ОСОБА_1