Справа № 570/2960/22
Номер провадження 2/570/972/2022
29 листопада 2022 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:
судді Гнатущенко Ю.В.
з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.
позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", третя особа Державна служба України з питнаь праці про скасування наказу про призупинення трудового договору, про поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробіткуза час вимушеного прогулу та стягнення відпускних, -
У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася в Рівненський районний суд Рівненської області з позовом до АТ КБ «Приватбанк», третя особа Державна служба України з питань праці про скасування наказу про призупинення трудового договору, про поновлення дії трудового договору, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення відпускних.
З урахуванням відповіді на відзив вх. 14439 від 30.09.2022 р. (а.с.177) та заяви про збільшення позовних вимог вх. 16926 від 15.11.2022 р. просить суд:
-Визнати незаконним та скасувати наказ від 16.05.2022 р. №Э.28.0.0.0/1-6953402 «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ».
-Поновити дію трудового договору з ОСОБА_1
-Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.05.2022 р. по 16.11.2022 р. в розмірі 79 919, 21 грн.;
- Стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час відпустки 1565,07 грн.;
-Стягнути з відповідача на її користь судовий збір у розмірі 992,40 грн.;
-Повернути зайво сплачену суму судового збору у розмірі 290,05 грн.;
-Стягнути з відповідача на її користь судові витрати у розмірі 3500 грн.
Позов обґрунтовує тим, що вона працює в АТ КБ «Приватбанк» на різних посадах з 1995 року. Відповідно до наказу від 29.07.2021 р. Э.DN-УВ-2021-7099096-п її було звільнено з посади «Заступник керівника напрямку з просування послуг корпоративним клієнтам у регіоні Напрямку корпоративного бізнесу - Рівне Північно-Західного макрорегіонального управління».
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у справі №570/3928/21 від 06.05.2022 р. її позов було задоволено:
-Скасовано наказ № Э.DN-УВ-2021-7099096-п від 29 липня 2021 року про звільнення її з посади заступника керівника напрямку з просування послуг корпоративним клієнтам у регіоні Напрямку корпоративного бізнесу - Рівне Північно-Західного макрорегіонального управління;
- Поновлено на роботі в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" на посаді заступника керівника напрямку з просування послуг корпоративним клієнтам у регіоні Напрямку корпоративного бізнесу - Рівне Північно-Західного макрорегіонального управління з 30 липня 2021 року;
-стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 липня 2021 року по 05 травня 2022 року в сумі 259 190 грн. 40 коп.
Рівненський апеляційний суд 02.08.2022 р. погодився із висновками суду першої інстанції і зазначене рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 06.05.2022 р. залишив без змін.
09.05.2022 р. вона зверталася до роботодавця про поновлення її на роботі на підставі наведеного рішення суду.
Наказ про поновлення її на роботі був виданий у п'ятницю 13.05.2022 р.№ Э.28.0.0.0/1-6933991.
А вже 16.05.2022 р. роботодавцем в односторонньому порядку без обґрунтування причин було прийнято рішення призупинити з 17.05.2022 р. дію її трудового договору на підставі положень ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції від 15.03.2022 р.) і видано наказ від 16.05.2022 р. № Э.28.0.0.0./1-6953402 «Про призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 ».
За дорученням позивача адвокат Демченко В.А. 20.07.2022 р. звертався до відповідача з адвокатським запитом №20/07/22-01 щодо надання інформації про те, які саме обставини пов'язані з військовою агресією проти України виключають можливість забезпечити працівника ОСОБА_1 (заступника керівника напрямку з просування послуг корпоративним клієнтам у регіоні Напрямку корпоративного бізнесу - Рівне Північно-Західного макрорегіонального управління) роботою.
Відповідач в листі від 27.07.2022 р. надав відповідь: «Відповідно до Наказу Банку «Про призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 » № Э.28.0.0.0./1-6953402 від 16.05.2022 р. саме у зв'язку з військовою агресією проти України, АТ КБ «Приватбанку» не має можливості забезпечити роботою працівника: ОСОБА_1 , Заступник керівника напрямку з просування послуг корпоративним клієнтам у регіоні Північно-Західного макрорегіонального управління. Враховуючи вказане вище та керуючись ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. №2136-ІХ ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 р. №389-VІІІ, Указами Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022 та на період дії воєнного стану та «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.07.2022 р., Банк призупинив дію трудового договору з ОСОБА_1 , Заступник керівника напрямку з просування послуг корпоративним клієнтам у регіоні Північно-Західного макрорегіонального управління з 17.05.2022 р. (перший день призупинення) до дати припинення або скасування воєнного стану».
Відповідач зазначив, що «у зв'язку з військовою агресією проти України, АТ КБ «Приватбанк», не має можливості забезпечити роботою працівника», однак так і не конкретизував, які саме обставини унеможливлюють забезпечити роботою позивача.
20.07.2022 р. позивачка зверталася до відповідача із заявою про скасування наказу від 16.05.2022 р. № Э.28.0.0.0./1-6953402 «Про призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 » , у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.
У заяві акцентувалося на тому, що позивачка готова стати до роботи як 13.05.2022 р., так і 16.05.2022 р., тобто станом на дату видання наказу від 16.05.2022 р. № Э.28.0.0.0./1-6953402 вона мала можливість виконувати свої трудові обов'язки, передбачені трудовим договором, а установа - відповідач продовжує функціонувати, у тому числі й місто Рівне. На вказану заяву позивач відповіді не отримала.
Таким чином з 17.05.2022 р. і станом на 15.08.2022 р. ОСОБА_1 не має можливості реалізувати своє право на працю і її не допускають до робочого місця без обґрунтування причин призупинення трудового договору. При цьому АТ КБ «Приватбанк» продовжує здійснювати свою діяльність у тому числі у місті Рівне.
З метою реалізації свого конституційного права на відпочинок 23.05.2022 р. позивач написала заяву на надання їй щорічної оплачуваної відпустки за період з 01.08.2021 р. по 01.05.2022 р. строком на 18 календарних днів з 01.06.2022 р. по 18.06.2022 р.
Відповідно до розрахункового листа за червень 2022 р. за табельним номером 3397 їй було нараховано відповідачем 4676,94 грн. відпускних.
На звернення позивача від 14.06.2022 р. роботодавець повідомив її листом від 13.07.2022 р. №20.1.0.0.0./7-220614/5400, що заробітна плата за час запитуваної ОСОБА_1 відпустки з 01.06.2022 р. по 18.06.2022 р. становить 14925 грн. 96 коп.», а середньоденну заробітну плату відповідач вирахував у розмірі 829,22 грн.
І згідно розрахункового листа за табельним номером 3397 станом на 19.07.2022 р. відповідач здійснив донарахування відпускних у розмірі 10249,02 грн.
Таким чином відповідач з 18 календарних днів щорічної оплачуваної відпустки (з 01.06.2022 по 18.06.2022) за період роботи з 01.08.2021 р. по 01.05.2022 р. нарахував позивачу спочатку 4676,94 грн., а коли вона з цим не погодилася і 14.06.2022 р. звернулася до роботодавця із відповідною заявою, то відповідач здійснив донарахування відпускних ще на 10249,02 грн. і всього виплатив ОСОБА_1 відпускних на загальну суму 14925, 96 грн.
Вбачає у цьому бажання відповідача будь-яким способом позбутися працівника ОСОБА_1 ,відповідач у ситуації із призупиненням дії трудового договору та виплатою відпускних допустив ряд порушень трудового законодавства, що призвело до порушення прав позивача.
Із зазначених питань позивачка звернулася до Державної служби України з питань праці із направленням скарги від 19.07.2022 р. до Управління держпраці у Рівненській області. Відповіді не отримала.
Щодо призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 наводить положення ч.1 ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану (в редакції від 15.03.2022 р.)» та вказує, що має бути одночасна наявність двох ознак: неможливість надання роботодавцем роботи працівнику та неможливість виконання працівником відповідної роботи. І ці дві умови мають випливати саме із військової агресії проти України.
З цього випливає, що відповідач зобов'язаний був обґрунтувати наказ про призупинення дії трудового договору позивачки із детальним зазначенням обставин, які виникли внаслідок військової агресії проти України, і зробили об'єктивно неможливим з боку відповідача забезпечити ОСОБА_1 роботою, а з боку ОСОБА_1 таку роботу виконувати.
Із наказу від 16.05.2022 р. № Э.28.0.0.0./1-6953402 «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » не вбачається одночасної наявності цих двох умов і яким чином факт військової агресії проти України виключає можливість роботодавця надавати роботу позивачу, а у позивача цю роботу виконувати.
Лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору сама по собі не є достатньою підставою для такого призупинення, також мають для сторін наступити відповідні наслідки за обставинами, що передбачає така норма.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивачка вказує, що статтями 235, 236 КЗпП врегульовані питання із оплати вимушеного прогулу.
Факт припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і одночасне з цим тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором призводить до того, що працівник ставиться у таке ж становище як і незаконно звільнений, а саме: він втрачає роботу (хоча б і на деякий час), втрачає джерело доходу (адже заробітна плата на час призупинення дії трудового договору працівнику не виплачується), що виключає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Факт того, що трудовий договір не розривається, а призупиняється, ніяким чином не змінює цього становища працівника.
З 17.05.2022 р. ОСОБА_1 , яка має можливість виконувати свою роботу згідно зі своєю посадовою інструкцією і готова стати до роботи, фактично не допускають до робочого місця і не виплачують заробітну плату.
Наводить положення ч.2 ст. 235 КЗпП України.
Розмір середньоденної заробітної плати встановлений у рішенні Рівненського районного суду Рівненської області справа №570/3928/21 від 06.05.2022 р.
Тому з огляду на вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 розмір середнього заробітку складає 67159,00грн. (100 дні (число робочих днів за період з 17.05.2022 р. по 20.10.2022 р., за виключенням 13 робочих днів у період відпустки з 01.06.2022 р. по 18.06.2022) х 671,59 грн. (розмір середньомісячної заробітної плати розрахований з урахуванням наданих позивачем даних щодо розміру посадового окладу та положень Порядку №100).
Щодо виплати відпускних позивачка вказує, що у наданій до відзиву копії Витягу з наказу Э.VO-ПО-2022-6997413 (20500003) від 25.05.2022 р. про надання відпустки ОСОБА_1 зазначено, що відпустка надається за період:
-з 06.04.2017 р. по 05.04.2018 р.;
-з 06.04.2018 р. по 05.04.2019 р.
По-перше, за ці періоди невикористаної відпустки відповідач повинен був виплатити компенсацію у встановленому порядку при незаконному звільненні.
По-друге, позивач у своїй заяві від 23.05.2022 р. просила надати їй щорічну оплачувану відпустку за період роботи з 01.08.2021 р. по 01.05.2022 р. строком 18 календарних днів з 01.06.2022 по 18.06.2022 р.
Зазначені суперечності відповідачем вирішені не були. Наказ про надання відпустки був виданий з порушенням чинного законодавства.
Наводить положення ст. 21 ЗУ «Про відпустки», п.п. а п.1, абз. 1 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100.
Відповідачем до відзиву додається «Расчет оплаты документа», в якому міститься розрахунок відпускних позивача, у тому числі інформація про виплати за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.
Із наданими даними позивач не погоджується у зв'язку з тим, що відповідач не включив до сум виплачених у травні ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, а саме 28 348 грн. 95 коп., які були стягнуті з відповідача на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області у справі №570/3928/21 про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Нарахування та виплата цієї суми підтверджується самим відповідачем у розрахунковому листі за травень 2022 р., з якого вбачається нарахування позивачу сум:
-28348,95 грн.,
-671,59 грн. за 1 відпрацьований у травні день,
-21,65 грн. індексація заробітної плати.
Разом це становило 29042,19 грн. Таким чином, до суми виплат за травень 2022 р. необхідно було додати 29042,19 грн., що разом становило б 288925,83 грн.
В такому разі сума виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки має становити не 301 601,93 грн., а 339 644,12 грн.
Середньоденна заробітна плата в такому випадку має становити не 929,95 грн., а 1016,89 грн., а розмір відпускних має становити 1016,89 грн. х 18 к.д. =18304,17 грн. Враховуючи, що відповідач вже сплатив 16739,10 грн., то до стягнення підлягає 1565,07 грн.
Під час подання позову від 15.08.2022 р., виходячи із ціни позову у розмірі 94496,50 грн., позивач сплатила судовий збір у розмірі 992,40 грн. У зв'язку із збільшенням ціни позову відповідно до заяви від 13.09.2022 р. у розмірі 128245,25 грн. виникла необхідність доплатити судовий збір у розмірі 290,05 грн. Ціна позову становить 68724,07 грн., отже переплата судового збору становить 290,05 грн.
У відзиві вх. 13885 від 21.09.2022 р. (а.с. 148-159 а.с. 1) представник відповідача Мужевська Є.Л. просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що на виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 06.05.2022 р. було видано наказ №Э.28.0.0.0/1-6933991 від 13.05.2022 р. про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Таким чином, рішення суду про поновлення працівника на роботі було виконано належним чином. Після поновлення працівника на роботі було видано наказ про призупинення трудового договору №Э.28.0.0.0/1-6953402 від 16.05.2022 р.
Видання оскаржуваного позивачкою наказу було обумовлено наступними обставинами. Наводить положення ст.ст. 43-46, 64 Конституції України, п.п. 5 п.1 ст.6 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», п.3 Указу Президента України від 24.04.2022 р. №64/2022, ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ від 15.03.2022 р.; пункт 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону №2136-ІХ глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України. Тому тепер можливо призупинити дію договору із вразливими категоріями працівників. Це вимушений захід під час війни для багатьох роботодавців і працівників. Призупинення - це не звільнення, воно не припиняє трудових відносин. Головна умова, щоб призупинити дію трудового договору - абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.
Згідно з ч.ч. 2,3 ст.1 ЗУ №2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Положення Закону №2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону №2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
Неможливість забезпечення працівника роботою була зумовлена істотним зниженням обсягів та навантаження у роботі, що унеможливлювало виконання працівником трудових обов'язків, визначених посадовою інструкцією, в повному обсязі.
ОСОБА_1 займає посаду «Заступник керівника напрямку з просування послуг корпоративним клієнтам у регіоні» (посадова підгрупа - Регіональний менеджер по просуванню послуг корпоративним клієнтам РП).
Згідно з розділом 2 посадової інструкції регіонального менеджера по просуванню послуг корпоративним клієнтам РП, працівник виконує такі посадові обов'язки, функції та завдання:
2.1 Організовує роботу з діючими та потенційними клієнтами Напрямку корпоративного бізнесу:
-Забезпечує підготовку та проведення зустрічей з метою продажу банківських продуктів та послуг,
-Дотримується усіх обов'язкових елементів зустрічі з клієнтами, усі зустрічі та дзвінки фіксує в Менеджері контактів, своєчасно відпрацьовує в Менеджері контактів усі централізовані приписи Головного Офісу.
2.2 Забезпечує регулярні комунікації з клієнтами Напрямку корпоративного бізнесу, підтримує стійкі відносини з клієнтами з метою збереження їх лояльності до банку.
2.3 Виконує особисті нормативи з продажів або інших операцій, що встановлені для посадової підгрупи, дотримується усіх встановлених критеріїв, необхідних для врахування продажу або транзакції в рейтинг чи норматив.
2.4 Забезпечує виконання персональних завдань Головного Офісу або лінійного керівника.
2.5 Приймає участь у заходах регулярного менеджменту з керівником Напрямку корпоративного бізнесу РП і Головним офісом.
2.6 Користується дашбордами та статистичними веб-сторінками для отримання необхідної аналітичної інформації про показники бізнесу чи окремого клієнта.
2.7 Виконує навчальний план, передбачений для посадової підгрупи, ділиться власним досвідом як у онлайн форматі (презентації на вебінарах і майстер-класах), так і у оффлайн форматі (зйомка відео з кращими практиками).
2.8 Проходить дистанційну атестацію у встановлених випадках відповідно до запрошення, отриманого від Головного Офісу.
2.9 В межах компетенції, відповідно до вимог, передбачених внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу банку, забезпечує:
-здійснення ідентифікації клієнта (представника клієнта) шляхом отримання всіх ідентифікаційних даних, передбачених вимогами законодавства; здійснення верифікації клієнта (представника клієнта) шляхом встановлення (підтвердження) відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним;
-здійснення під час ідентифікації та верифікації та/або в процесі обслуговування вивчення клієнта шляхом отримання від нього (або його представника) інформації щодо фінансового стану клієнта та змісту його діяльності; визначення належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до національних або іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях або пов'язаних з ними осіб; з'ясування місця його проживання або місця перебування чи місця тимчасового перебування в Україні;
-стосовно національних або іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, близьких або пов'язаних із ними осіб відповідно до внутрішніх процедур банку заходи щодо з'ясування походження коштів та активів таких осіб на підставі отриманих від них документів та/або інформації з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою), що підтверджує джерела походження активів, прав на такі активи тощо;
-проведення уточнення інформації про клієнта (представника клієнта) у випадках, передбачених законодавством;
-здійснення інших заходів, передбачених вимогами внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу та внутрішніми процедурами банку.
2.10. В межах компетенції банку забезпечує:
-моніторинг ризиків клієнтів (наявних потенційних небезпек, загроз, уразливих місць) шляхом подання сигналу до ХелпДеск (гілка «ДФМ Рисковая деятельность клиента») у разі наявності у працівника підстав або підозр (припущень) вважати, що клієнт, його діяльність чи джерела походження його активів пов'язані із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи пов'язані із вчиненням суспільно небезпечного діяння, яке визначене Кримінальним кодексом України як злочин або щодо якого застосовано міжнародні санкції;
-негайне надсилання до ХелпДеск інформаційного повідомлення у разі, якщо обслуговування клієнта автоматично заблоковано з причин співпадіння його даних з даними із Переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції;
-проведення аналізу фінансових операцій клієнтів, які підлягають фінансовому моніторингу, можуть стосуватися або призначатися для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, або мають ознаки ризикових у випадках, передбачених Програмою за відповідним напрямком діяльності банку з питань фінансового моніторингу в процесу обслуговування клієнтів;
-надання повідомлення про фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу, можуть стосуватися або призначатися для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, або мають ознаки ризикових, шляхом подання сигналу до ХелпДеск (гілка «ДФМ Рисковая деятельность клиента»);
-недопущення в роботі банку порушень законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
2.11 Виконує функції куратора непрофільних банкірів 1-го рівня:
2.11.1. При кредитуванні корпоративних клієнтів:
-Визначає вид та структуру кредитних продуктів, які слід запропонувати клієнту;
-Надає рекомендації щодо застави, визначення страхової та оціночної компанії, усунення стоп-факторів;
-Здійснює аналіз показників звітності;
-Допомагає у складанні звіту після зустрічі з клієнтом;
-Допомагає у зборі пакету документів для надання кредиту, отримання висновку СОД;
-Проводить роз'яснювальну роботу з клієнтами щодо змісту договорів: кредитних, застави, страхування, поруки; захищає кредитний проект на ВКК по закріпленим за банкіром 1-го півня клієнтам;
-Організує підписання угоди (якщо клієнт знаходить в зоні middle-office);
-Здійснює контроль за інформуванням клієнта щодо своєчасного погашення відсотків та тіла кредиту;
-Здійснює моніторинг своєчасного погашення заборгованості клієнтами закріплених банкірів 1-го рівня;
-Здійснює підготовку та проведення кредитного рев'ю по закріпленим за банкірами 1-го рівня клієнтам;
2.11.2 При підготовці до зустрічі з потенційним та чинним корпоративним клієнтом:
-Здійснює аналіз контактів (контрагенти, пов'язані особи тощо) для організації зустрічі;
- Допомагає в аналізі та його потреб, підборі продуктів для зустрічі;
-Бере участь в спільній зустрічі, презентації складних продуктів;
-Допомагає в складанні протоколу зустрічі;
-Ініціює зустрічі для охоплення клієнта додатковими продуктами.
2.11.3. При роботі з іншими продуктами корпоративних клієнтів:
-Сприяє погодженню індивідуальних тарифів;
-Допомагає в актуалізації складу учасників групи корпоративного клієнта;
-Здійснює контроль якості обслуговування клієнтів з боку банкіра 2-го рівня;
-Надає консультації щодо дашбордів Напрямку корпоративного бізнесу;
-Надає консультації щодо виконання критерії продажу продуктів.
2.12 Забезпечує повноту та якість формування кредитної справи за активними операціями за продуктами Напрямку корпоративного бізнесу відповідно до Порядку формування та перевірки кредитної справи за активними операціями напрямку корпоративного бізнесу.
2.13. Забезпечує передачу до архіву банку паперових оригіналів документів кредитної справи відповідно до вимог Положення про обіг та зберігання документів із додатковим контролем їх відповідності особою, що призначена для візуальної перевірки директором РП.
2.14 Під час ідентифікації та обслуговування клієнта в обов'язковому порядку виконує вивчення/поглиблене вивчення клієнта на предмет пов'язаності з банком згідно з чинними законодавчими та нормативними документами, внутрішніми положеннями та програмами банку.
2.15 Здійснює обов'язкове інформування про виявленні інциденти комплаєнс-ризику в порядку, встановленому в банку.
Внаслідок проведеного в банку аналізу навантаження було встановлено зменшення певної кількості корпоративних клієнтів та зниження інтенсивності звернення цих клієнтів за послугами, що в результаті обумовило відсутність навантаження на працівника на посаді, яку займає ОСОБА_1 . Тому було прийнято рішення про призупинення трудового договору з позивачем.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу представник відповідача у відзиві вказує, що в результаті аналізу норм трудового законодавства можна дійти висновку, що підстави для стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановлені у ст.ст. 235-236 КЗпП України. Оскаржуваний наказ про призупинення трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а значить, працівник не є звільненим, трудові відносини між позивачем і відповідачем тривають, працівника не було переведено на іншу посаду, умови оплати не змінювалися, а отже відсутні підстави для застосування ст. 235 КЗпП України.
ЗУ №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не передбачено стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі скасування наказу про призупинення трудового договору. У зв'язку з чим вважають позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу такими, що не підлягають до задоволення у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Крім того, у справі №570/3928/21 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі середня заробітна плата підлягала визначенню за розрахунковий період у два місяці, які передували місяцю звільнення - тобто, за травень і червень 2021 р., оскільки ОСОБА_1 була звільнена 30.07.2021 р.
У даній справі позивачем оскаржується наказ про призупинення трудового договору, виданий 16.05.2022 р. Таким чином, середня заробітна плата мала б розраховуватися за період у два місяці, які передують місяцю, в якому відбулося призупинення трудового договору.
Наводить положення абз. 3 п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», абз. 3, 4, 7 п.2, абз.3 п.4, абз. 2 п.4, абз.2 п.8 Порядку №100.
Посадовий оклад ОСОБА_1 був установлений в розмірі 14775 грн., підтверджується розрахунковими листами, отже середня заробітна плата для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з призупиненням трудового договору має обчислюватися, виходячи з розміру посадового окладу 14775 грн. Розрахунковим періодом для обчислення середньоденної плати є два місяці, що передували місяцю, в якому було видано наказ про призупинення трудового договору, тобто березень та квітень 2022 р. Відповідно до норм тривалості робочого часу у березні за графіком роботи позивача було встановлено 23 робочих дні, у квітні - 21 робочий день. Середньоденна заробітна плата розраховується наступним чином: (14775*2)/(23+21)=671,59 грн.
Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становитиме 671,59 грн, а не заявлений позивачкою розмір у 1349,95 грн.
Щодо стягнення оплати за період щорічної відпустки, то на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.05.2022 р. їй було надано щорічну відпустку згідно з наказом №Э.VO-ПО-2022-6997413 (20500003) від 25.05.2022 на період з 01.06.2022 по 18.06.2022 р. на 18 календарних днів.
Оплата періоду щорічної відпустки остаточно була здійснена у сумі 16739,10 грн. Після утримання податків та зборів належні кошти були виплачені на картковий рахунок позивачки. Нарахування було здійснено у декілька етапів у зв'язку з помилковим розрахунком суми оплати щорічної відпустки, тому у розрахункових листах за червень, липень та вересень 2022 року відображено окремі нарахування та виплати за один і той самий період відпустки.
Щорічна відпустка ОСОБА_1 була оформлена за період з 01.06.2022 р. по 18.06.2022 р., отже розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати було 12 календарних місяців, що передували місяцю надання відпустки - тобто з червня 2021 р. по травень 2022 р. Всі виплати за цей розрахунковий період були включені до розрахунку середньої заробітної плати згідно з Порядком №100.
У відповіді на відзив вх.14439 від 30.09.2022 р. (а.с. 177-186 т.1) позивачка ОСОБА_1 вказує, що відзив є необґрунтованим.
Щодо скасування наказу про призупинення трудового договору.
Вказані у відзиві істотні зниження обсягів та навантаження у роботі відповідач обґрунтовує цитуванням посадової інструкції «7001: Посадова інструкція регіонального менеджера по просуванню послуг корпоративним клієнтам РП», яка не містить доказів ознайомлення з нею позивача та яка, начебто затверджена наказом АТ КБ «Приватбанк» від 10.09.2019 №HR/18-2019-7165459 (копію цього наказу відповідач до відзиву не надав).
Цитуванням цієї посадової інструкції відповідач доводить лише те, яку важливу для отримання банком прибутків посаду посідає позивач.
Відповідач посилається на результати проведеного в банку аналізу навантаження, внаслідок якого було встановлено зменшення певної кількості корпоративних клієнтів та зниження інтенсивності звернення цих клієнтів за послугами, що в результаті обумовили відсутність навантаження.
Ці твердження є непідтвердженими, відсутні об'єктивні причини та обставини, які одночасно унеможливлюють забезпечення ОСОБА_1 роботою, роблять неможливим виконання позивачем своєї роботи.
Відповідач АТ КБ «Приватбанк» продовжує активно працювати з клієнтами різних категорій, у тому числі з корпоративним клієнтами.
Так на офіційному сайті відповідача у повідомленні «16 тисяч бізнес-клієнтів на 16 мільярдів гривень: ПриватБанк став абсолютним лідером за обсягами кредитування по державній програмі «Доступні кредити 5-7-9%» оприлюдненому 17.05.2022 р., де зазначено: «З початком воєнного стану та запровадження нових кредитних програм обсяги кредитування значно збільшилися - повідомили в банку, причому в квітні було встановлено абсолютний рекорд, коли тільки за один місяць клієнтам мікро та малого бізнесу видали більше 4,5 млрд. грн. кредитів, а всього з початку війни ПриватБанк по всіх кредитних програмах для бізнесу вже видав 7,3 млрд. грн».
Ці дані підтверджуються інформацією, наведеною Міністерством фінансів України, яке оприлюднило: «Мінфін: За тиждень підприємці отримали 1124 пільгових кредитів на 4,02 млрд. грн.. за програмою «Доступні кредити 5-7-9% (+ Інфографіки)».
13.06.2022 р. на офіційному сайті відповідача було оприлюднено повідомлення «ПриватБанк видав майже 2 млрд грн кредитів на підтримку мікро/малих експортерів та клієнтів критично важливих галузей».
В цьому повідомленні зазначено: «ПриватБанк є лідером бізнес-кредитування, видавши з початку війни по всіх програмах більше 5 тисяч бізнес-кредитів на 10 млрд грн. За результатами досліджень компанії CBR, 45% юридичних осіб та 69% підприємців України називають ПриватБанк своїм основним банком».
Таким чином, слова представника відповідача суперечать даним та інформації, наведеним на офіційних джерелах самого відповідача та Міністерства фінансів України. Відповідач не тільки активно працює за напрямом, що входить до прямих посадових обов'язків позивача, а навіть нарощує темпи і це не дивлячись на умови воєнного стану.
Наводить положення ч.1 ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. №2136-ІХ (в редакції від 15.03.2022 р.).
Міністерство економіки України 23.03.2022 р. надало свій коментар до ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». І Верховна рада України, і Мінекономіки вважають, що в наказі про призупинення дії трудового договору необхідно зазначити інформацію про причини призупинення дії трудового договору (у тому числі деталізувати обставини, що засвідчують неможливість обох сторін виконувати свої обов'язки).
Попередні судові розгляди справи щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 та подальшого її поновлення на роботі вказують на бажання відповідача позбутися позивача будь-яким способом. Однак лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору сама по собі не є достатньою підставою для такого призупинення, також мають для сторін наступити відповідні наслідки за обставинами, що передбачає така норма права.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає відшкодування заробітної плати гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України (ч.3 ст. 13 цього Закону).
Будь-яких обмежень з можливості стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період воєнного стану чинним законодавством не встановлено.
З 17.05.2022 р. ОСОБА_1 , яка має можливість виконувати свою роботу згідно зі своєю посадовою інструкцією і готова стати до роботи, фактично не допускають до робочого місця і не виплачують заробітну плату.
Розмір середньоденної заробітної плати встановлений у рішенні Рівненського районного суду Рівненської області справа №570/3928/21 від 06.05.2022 р. Тому з огляду на вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 розмір середнього заробітку складає 67159,00 грн. (100 дні (число робочих днів за період з 17.05.2022 р. по 20.10.2022 р., за виключенням 13 робочих днів у період відпустки з 01.06.2022 р. по 18.06.2022) х 671,59 грн. (розмір середньоденної заробітної плати розрахований з урахуванням наданих позивачем даних щодо розміру посадового окладу та положень Порядку №100). Сума обрахована без віднімання сум податків та зборів.
У запереченнях на відповідь на відзив вх. 14813 від 10.10.2022 р. (а.с. 206-207 т.1) представник відповідача Є. Канципа просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що позивачка була ознайомлена із посадовою інструкцією, АТ КБ «ПриватБанк» надає примірник електронного документу з накладеним кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_1 та протокол перевірки підпису.
Детальну інформацію зі зниження кількості корпоративних клієнтів та відповідно запитів на отримання банківських послуг було надано Банком у листі-відповіді від 27.09.2022 р. №20.1.0.0.0/7-220829/10789 на запит Головного управління Держпраці у Київській області щодо дотримання вимог законодавства про працю від 12.08.2022 №КВ-2/2388-3В-22.
Істотно знизилася кількість клієнтів Банку у м. Рівне у порівнянні станом на 23.02.2022 та на 13.03.2022 у галузі готельного, ресторанного та туристичного бізнесу.
З аналізу переліку посадових обов'язків регіонального менеджера по просуванню послуг корпоративним клієнтам РП, викладених у посадовій інструкції, можна зробити висновок про те, що основні обов'язки ОСОБА_1 полягали у роботі з клієнтами Напрямку корпоративного бізнесу: організація роботи, проведення зустрічей, продаж продуктів та послуг банку, комунікації з клієнтами, здійснення ідентифікації/верифікації клієнта тощо. За відсутності нових клієнтів та зменшення кількості діючих клієнтів Напрямку корпоративного бізнесу під час воєнного стану Банк не мав можливості забезпечити працівника роботою в достатньому обсязі, тобто тією кількістю клієнтів, з якими би позивач могла повноцінно працювати. Аналогічним чином позивач за відсутності нових корпоративних клієнтів та зменшення кількості діючих клієнтів не мала змоги виконувати роботу, зокрема, особисті нормативи з продажів та інших операцій, проведення зустрічей з метою продажу банківських продуктів та послуг тощо.
Наведені на сайті Банку дані є загальними по всьому банку та по всім видам кредитів, в тому числі, наприклад, аграрного сектору, з яким працює окремий підрозділ - Департамент агробізнесу, до якого позивачка не має відношення.
Банк не мав правових підстав для переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, відтак з відсутності можливості забезпечення працівника роботою прийняв рішення про призупинення трудового договору, що допускається згідно з чинним трудовим законодавством на період дії воєнного часу.
Представник позивачки адвокат Демченко В.А. у додаткових поясненнях вх. 15978 від 31.10.2022 р. вказує, що наказ від 26.09.2018 р. хоча і зазначає про проведення аналізу навантаження, однак не надає інформації в якому саме порядку такий аналіз проводиться - не зазначено яким чином та з якою періодичністю, за чиїм наказом такий аналіз здійснюється. У відповідача відсутня методика проведення такого аналізу, про що сам відповідач зазначає в додаткових поясненнях. Посилання відповідача на посадову інструкцію позивача лише підтверджують необхідність поновлення трудового договору з позивачем.
Ухвалою Рівненського районного суду від 30.08.2022 р. відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників (а.с.67 т.1)
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 13.09.2022 р. задоволено клопотання представника відповідача Мужевської Є.Л. про проведення судового засідання, призначеного на 19.09.2022 р. об 11 год. 00 хв. та наступних призначених судових засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 75 т.1).
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 22.10.2022 р. задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 04.11.2022 р. задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.
У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені нею позовні вимоги із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15.11.2022 р., просить їх задоволити. Крім того, наполягає на розгляді справи у судовому засіданні 29.11.2022 року без участі її представника адвоката Демченко В.А. та представників відповідачів, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, однак у судове засідання не з'явилися.
У судовому засіданні представники відповідача Мужевська Є.Л. та Коцюба О.В. в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнали, підтримали заяви по суті справи та письмові пояснення представника відповідача, просили у задоволенні позовних вимог відмовити. У судове засіданні 29.11.2022 року не з'явилися, про причини поважності своєї неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, зокрема шляхом телефонограм та надісланням на електронну пошту, яка вказана в їх заявах до суду, судової повістки. Про причини поважності своєї неявки станом на час розгляду справи суд не повідомили.
Як убачається з матеріалів справи, 06.09.2022 р. уповноважений представник третьої особи Державна служба України з питань праці отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Відповідно до клопотань вх. ЕП-2853/22-Вх від 12.09.2022 р. представник третьої особи І. Сергієнко у вих. №3381/7.1.3/7.1-22а від 09.09.2022 р.; вх.ЕП-3293/22-Вх від 19.10.2022 р. (вих. №3852/7.1.3/7.1-22а від 19.10.2022 р.); вх. ЕП-3759/22-Вх від 16.11.2022 р. (вих. №4180/7.1.3/7.1-22а від 16.1.2022 р.) просить розглядати справу за відсутності Державної служби України з питань праці за наявними у справі документами та матеріалами (а.с.65 т.1).
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу у судовому засіданні, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачку ОСОБА_1 відповідно до наказу від 29.07.2021 р. Э.DN-УВ-2021-7099096-п було звільнено з посади «Заступник керівника напрямку з просування послуг корпоративним клієнтам у регіоні Напрямку корпоративного бізнесу - Рівне Північно-Західного макрорегіонального управління».
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у справі №570/3928/21 від 06.05.2022 р. скасовано наказ № Э.DN-УВ-2021-7099096-п від 29 липня 2021 року про звільнення її з посади заступника керівника напрямку з просування послуг корпоративним клієнтам у регіоні Напрямку корпоративного бізнесу - Рівне Північно-Західного макрорегіонального управління; поновлено на роботі в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" на посаді заступника керівника напрямку з просування послуг корпоративним клієнтам у регіоні Напрямку корпоративного бізнесу - Рівне Північно-Західного макрорегіонального управління з 30 липня 2021 року; стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 липня 2021 року по 05 травня 2022 року в сумі 259 190 грн. 40 коп.; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника напрямку з просування послуг корпоративним клієнтам у регіоні Напрямку корпоративного бізнесу - Рівне Північно-Західного макрорегіонального управління в АТ КБ «Приватбанк» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 02.08.2022 р. зазначене рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 06.05.2022 р. залишено без змін.
09.05.2022 р. позивачка звернулася до відповідача про поновлення її на роботі на підставі наведеного рішення суду.
13.05.2022 р. відповідачем видано наказ № Э.28.0.0.0/1-6933991 про поновлення позивачки на роботі, зокрема п. 7 вказаного наказу встановлено, робоче місце ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 у приміщенні банку.
16.05.2022 р. відповідачем видано наказ № Э.28.0.0.0./1-6953402 «Про призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 » у зв'язку з військовою агресією проти України, АТ КБ «ПриватБанк», не має можливості забезпечити роботою працівника: ОСОБА_1 заступника керівника напрямку з просування послуг корпоративним клієнтам у регіоні Північно-Західного макрорегіонального управління. Враховуючи вказане вище та керуючись ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. №2136-ІХ Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. №64/2022, «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022 на період дії воєнного стану та «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 р. - призупинено дію трудового договору з 17.05.2022 р. до дати припинення або скасування воєнного стану.
Основоположніправа громадян, пов'язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
Разом з тим відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 КУ.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до змін, внесених Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з пунктом 3 Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режимувоєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ, тут і далі в редакції, яка була чинною на день видання оспорюваного наказу) передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованихцим Законом.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону № 2136-ІХ в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
З огляду на вище викладене, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
Частиною 1 статті 13 Закону № 2136-ІХ визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
Згідно із частиною 3 статті 13 Закону № 2136-ІХ відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Таким чином, Закон № 2136-ІХ надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.
Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1 статті 13 Закону, таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.
Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.
Позивачка у своїх запереченнях на оспорюваний нею наказ вказала про готовність виконувати свої трудові обов'язки відповідно до посадової інструкції з огляду на функціонування товариства за її місцем роботи.
Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.
Як вбачається з відповіді директора Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України М. Гарник вх. 17347 від 23.11.2022 р. (вих. №6.2-7846/6-22 від 11.11.2022 р.) за інформацією, наданою територіальними органами ДМС (крім ГУДМС України в АР Крим, УДМС України в місті Севастополь) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з питання оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання в установленому законодавством порядку до територіальних підрозділів ДМС України не зверталася. Відповідно рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для виїзду за кордон на постійне проживання стосовно зазначеної особи територіальними органами ДМС не приймалося. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданим 04.07.2008 р., орган видачі - 5601 (строк дії до 04.07.2018) та серії НОМЕР_3, виданим 25.10.2017 р., орган видачі 5610.
Як убачається з відповіді начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Є. Власова вх. 17436 від 25.11.2022 р.и (вих. №91-35016/0/15-22-Вих від 16.11.2022 р.), відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 24.02.2022 р. по 04.11.2022 р., в базі даних не виявлено.
Тому суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову через недоведеність відповідачем передбачених законом підстав для призупинення з позивачкою дії трудового договору і, як наслідок, для невиплати позивачці заробітної плати, а тому з метою поновлення порушених прав останньої слід визнати незаконним та скасувати оскаржуваний наказ та стягнути неотриману за час дії цього наказу заробітну плату.
Крім того, відповідач не надав відповідних, належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позивачкою позовні вимоги і свідчили б про неможливість виконання відповідачем завдань та функцій товариства, призупинення його діяльності, а також про неможливість виконання позивачкою визначених трудовим договором, посадовою інструкцією завдань.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ «Про призупинення дії трудового договору», що стосується позивачки, виданий відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на викладене та враховуючи, що з позивачкою не припинено трудовий договір, а призупинено його дію, ефективним способом відновлення порушеного права позивача є поновлення його дії.
Призупинення трудового договору з працівником відповідно до положень статті 13 Закону України № 2136-ІХ від 15.03.2022 року "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" хоча і не припиняє трудових відносин і не є звільненням у розумінні положень КЗпПУ, проте фактично позбавляє працівника роботи і належного йому заробітку, який би він отримав, коли б працював на своєму робочому місці чи виконував покладені на нього трудові обов'язки.
Отже, внаслідок видання незаконного наказу про призупинення дії трудового договору фактично створена ситуація вимушеного прогулу, викликана протиправними діями роботодавця.
Тому, у даному випадку, суд, керуючись відповідно до частини 1 статті 10 ЦПК України принципами верховенства права, вважає за можливе, з метою відновлення порушених трудових прав працівника, застосувати за аналогією закону, що передбачено ч. 9 ст. 10 ЦПК України, положення ст. 235 КЗпП, якою передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток працівника визначається за правилами, закріпленими у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
На 16.11.2022 р. кількість днів вимушеного прогулу зросла і складає 132 робочих дні, з яких виключається 13 робочих днів у період відпустки з 01.06.2022 р. по 18.06.2022 р.
З огляду на вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 розмір середнього заробітку складає 79919,21грн. (119 дні (число робочих днів за період з 17.05.2022 р. по 19.09.2022 р. х 671,59 грн. (розмір середньоденної заробітної плати розрахований з урахуванням наданих позивачем даних щодо розміру посадового окладу та положень Порядку №100).
Щодо виплати відпускних позивачка вказує, що у наданій до відзиву копії Витягу з наказу Э.VO-ПО-2022-6997413 (20500003) від 25.05.2022 р. про надання відпустки ОСОБА_1 зазначено, що відпустка надається за період:
-з 06.04.2017 р. по 05.04.2018 р.;
-з 06.04.2018 р. по 05.04.2019 р.
Позивач у своїй заяві від 23.05.2022 р. просила надати їй щорічну оплачувану відпустку за період роботи з 01.08.2021 р. по 01.05.2022 р. строком 18 календарних днів з 01.06.2022 по 18.06.2022 р.
Наводить положення ст. 21 ЗУ «Про відпустки», п.п. а п.1, абз. 1 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100.
Відповідачем до відзиву додається «Расчет оплаты документа», в якому міститься розрахунок відпускних позивача, у тому числі інформація про виплати за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.
Із наданими даними позивач не погоджується у зв'язку з тим, що відповідач не включив до сум виплачених у травні ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, а саме 28 348 грн. 95 коп., які були стягнуті з відповідача на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області у справі №570/3928/21 про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Нарахування та виплата цієї суми підтверджується самим відповідачем у розрахунковому листі за травень 2022 р., з якого вбачається нарахування позивачу сум:
-28348,95 грн.,
-671,59 грн. за 1 відпрацьований у травні день,
-21,65 грн. індексація заробітної плати,
Разом це становило 29042,19 грн. Таким чином, до суми виплат за травень 2022 р. необхідно було додати 29042,19 грн., що разом становило б 288925,83 грн.
В такому разі сума виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки має становити не 301 601,93 грн., а 339 644,12 грн.
Середньоденна заробітна плата в такому випадку має становити не 929,95 грн., а 1016,89 грн., а розмір відпускних має становити 1016,89 грн. х 18 к.д. =18304,17 грн. Враховуючи, що відповідач вже сплатив 16739,10 грн., то до стягнення підлягає 1565,07 грн.
Під час подання позову від 15.08.2022 р., виходячи із ціни позову у розмірі 94496,50 грн., позивач сплатила судовий збір у розмірі 992,40 грн. У зв'язку із збільшенням ціни позову відповідно до заяви від 13.09.2022 р. у розмірі 128245,25 грн. виникла необхідність доплатити судовий збір у розмірі 290,05 грн. Ціна позову становить 68724,07 грн., отже переплата судового збору становить 290,05 грн.
Щодо середньоденної заробітної плати, то в «расчете оплаты документа» вказано, що «средний дневной заработок» 929,95 грн. (а.с.173 т.1), однак у відзиві вказано, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становитиме 671,59 грн., а не заявлений позивачкою розмір у 1349,95 грн.
Розмір середньоденної заробітної плати встановлений у рішенні Рівненського районного суду Рівненської області справа №570/3928/21 від 06.05.2022 р. - 1349 грн. 95 коп. (а.с.20 т.1).
З огляду на вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 розмір середнього заробітку позивачки складає 67159,00грн. (100 дні (число робочих днів за період з 17.05.2022 р. по 20.10.2022 р., за виключенням 13 робочих днів у період відпустки з 01.06.2022 р. по 18.06.2022) х 671,59 грн. (розмір середньомісячної заробітної плати розрахований з урахуванням наданих позивачем даних щодо розміру посадового окладу та положень Порядку №100).
Щодо виплати відпускних позивачка вказує, що у наданій до відзиву копії Витягу з наказу Э.VO-ПО-2022-6997413 (20500003) від 25.05.2022 р. про надання відпустки ОСОБА_1 зазначено, що відпустка надається за період:
-з 06.04.2017 р. по 05.04.2018 р.;
-з 06.04.2018 р. по 05.04.2019 р.
По-перше, за ці періоди невикористаної відпустки відповідач повинен був виплатити компенсацію у встановленому порядку при незаконному звільненні.
По-друге, позивач у своїй заяві від 23.05.2022 р. просила надати їй щорічну оплачувану відпустку за період роботи з 01.08.2021 р. по 01.05.2022 р. строком 18 календарних днів з 01.06.2022 по 18.06.2022 р.
Згідно положень ч.1,2 ст. 21 ЗУ «Про відпустки» заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.
Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до розділу ІІ «Період, за яким обчислюється середня заробітна плата» п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100, зазначено наступне.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати
компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з урахуванням значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати вона може обчислюватися виходячи з виплат за 12 календарних місяців.
Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану. { Абзац шостий пункту 2 із змінами,внесеними згідно з Постановою КМ N 486 ( 486-2022-п ) від 26.04.2022 }
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.
У розділі ІІІ «Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати» п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100, у п.3 зазначено наступне.
При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт. { Абзац другий пункту 3 в редакції ПостановиКМ N 917 ( 917-2021-п ) від 01.09.2021 }
Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати. { Абзац третій пункту 3в редакції Постанови КМ N 917 ( 917-2021-п ) від 01.09.2021; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 486 ( 486-2022-п ) від26.04.2022 }
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідачем до відзиву додається «Расчет оплаты документа», в якому міститься розрахунок відпускних позивача, у тому числі інформація про виплати за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.
Із наданими даними позивач не погоджується у зв'язку з тим, що відповідач не включив до сум виплачених у травні ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, а саме 28 348 грн. 95 коп., які були стягнуті з відповідача на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області у справі №570/3928/21 про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Нарахування та виплата цієї суми підтверджується самим відповідачем у розрахунковому листі за травень 2022 р., з якого вбачається нарахування позивачу сум:
-28348,95 грн.,
-671,59 грн. за 1 відпрацьований у травні день,
-21,65 грн. індексація заробітної плати.
Разом це становило 29042,19 грн. Таким чином, до суми виплат за травень 2022 р. необхідно було додати 29042,19 грн., що разом становило б 288925,83 грн.
В такому разі сума виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки має становити не 301 601,93 грн., а 339 644,12 грн.
Середньоденна заробітна плата в такому випадку має становити не 929,95 грн., а 1016,89 грн., а розмір відпускних має становити 1016,89 грн. х 18 к.д. =18304,17 грн. Враховуючи, що відповідач вже сплатив 16739,10 грн., то до стягнення підлягає 1565,07 грн.
В силу частини1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір та порядок сплати судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини 1 статті 4 цього вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із підпунктом 1 пункту1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсотки ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачка звернулася до суду з позовом у серпні 2022 року, заявивши одну вимогу немайнового характеру та одну майнову вимогу (про стягнення середнього заробітку), а тому виходячи із заявлених позовних вимог та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481 грн.), судовий збір за ставками, передбаченими підпунктами 1, 2 пункту 1 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви становить 1984 грн. 80 коп.
У зв'язку із тим, що позовні вимоги задоволені, з відповідача в дохід держави слід стягнути відповідно 992 грн. 40 коп. судового збору.
Згідно положень ст.141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами.
При вирішенні вимог позивача щодо стягнення судових витрат, то суд застосовує такі норми права.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. За п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві зазначено попередній (орінтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивачка очікує понести у зв'язку з розглядом справи, який складається з: 992,40 грн. - суми судового збору за подання позовної заяви, 3500 грн. - суми витрат на правову допомогу адвоката. Між позивачкою та адвокатом Демченко В.А. укладено договір про надання правової допомоги від 19.07.2022 року (далі- Договір), копію якого долучено до позовної заяви.
Крім того, до позовної заяви долучено додаткову угоду №1 від 12.08.2022 року до Договору та Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 12.08.2022, виконаних адвокатом.
Згідно вказаного акту від 12.08.2022 року, послуги адвоката надано клієнтові на суму 3500 грн.
Згідно п.3 вказаного акту від 12.08.2022 року, підписуючи цей акт клієнт підтверджує, що сплатив, а авдокат отримав суму гонорару 3500 грн.
ВС КЦС у постанові від 27.07.2022 р. у справі №686/28627/18 зазначив наступне.
Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19, провадження № 61-14735св20 та ін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020р. у справі № 648/1102/19, де зазначено наступне.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн та судовий збір у розмірі 992,40 грн, орієнтовний розрухунок яких наведений у позовній заяві, а також судовий збір у розмірі 992,40 грн за позовну вимогу про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»), від сплати якого позивач звільнена при подачі позову.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", третя особа Державна служба України з питнаь праці про скасування наказу про призупинення трудового договору, про поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробіткуза час вимушеного прогулу та стягнення відпускних - задоволити повністю.
Визнати незаконним та скасувати наказ від 16.05.2022 р. №Э.28.0.0.0/1-6953402 «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ».
Поновити дію трудового договору з ОСОБА_1 .
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.05.2022 р. по 16.11.2022 р. в розмірі 79 919,21 грн.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час відпустки 1565,07 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Повернути ОСОБА_1 надміру сплачений судовий збір у розмірі 290,05 грн.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 3500 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Сторони справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна служба України з питань праці, м.Киіїв, вул. Десятинна, 14, код ЄДРПОУ 39472148.
Повне судове рішення складено 05.12.2022 р.
Суддя Гнатущенко Ю.В.