Справа № 567/1170/22
01 грудня 2022 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя Василевич О.В.
секретар Клімович О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
встановив :
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. В обгрунтування позову зазначає, що згідно судового наказу Острозького районного суду Рівненської області, виданого 25.06.2021 року у справі №567/196/20 з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вищевказаного судового наказу відкрито виконавче провадження.
Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 нерегулярно сплачував аліменти на утримання дитини, у зв'язку з чим станом на 31.08.2022 року утворилась заборгованість у розмірі 24 811,13 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 19.09.2022 р., у зв'язку з чим у неї виникло право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Посилаючись на ст.196 СК України просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 12 лютого 2020 року по 31 серпня 2022 року у розмірі 18 094,42 грн.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Ухвалою суду від 18.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Інших процесуальних дій не вчинялося. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення йому копії ухвали, протягом якого він маєправо подати суду відзив на позовну заяву.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову, просив у його задоволенні відмовити. Відповідач як на підставу для відмови у задоволені позову покликається на те, що згідно нового розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11.11.2022 року та довідки про сплату аліментів від 08.11.2022 року заборгованість по аліментам на утримання сина ОСОБА_3 відсутня та існує переплата в розмірі 9,62 грн. Окрім того, з посиланням на п.1 ч.2 ст.258 ЦПК України просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення неустойки (пені) зі сплати аліментів за період з 12.02.2020 року по 22.09.2021 року та відмовити у задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків, як це передбачено ч.4 ст.155 СК України.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно. Несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Судом встановлено, що сторони з 25.11.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 30.03.2020 року було розірвано.
Під час спільного подружнього життя у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.05.2012 р.
Після розірвання шлюбу дитина проживає з позивачкою, яка є його матір'ю, що не заперечується відповідачем, та об'єктивно підтверджується довідкою про склад сім'ї від 20.09.2022 року.
З доводів наведених у позовній заяві та матеріалів справи встановлено, що позивачка після розірвання шлюбу вдруге одружилася, у зв'язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.07.2021 року.
Згідно судового наказу №567/196/20 від 18.02.2020 року, виданого 25.06.2021 року Острозьким районним судом Рівненської області, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 % прожиткового мінімумум для дитини відповідного віку щомісячно та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Вищевказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні в Острозькому відділі ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2021 року (ВП №65944226) .
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 19.09.2022 р. за вищевказаним виконавчим провадженням станом на 31.08.2022 року ОСОБА_2 мав заборгованість за період з 12.02.2020 р. по 31.08.2022 р. у розмірі 24 811,13 грн.
З розпорядження державного виконавця про перерахування грошових коштів №65944226 від 30.09.2022 року вбачається, що при примусовому виконанні вищевказаного судового наказу 29.09.2022 року надійшли грошові кошти в сумі 24 812 грн., які підлягають перерахуванню на користь ОСОБА_1 .
Згідно нового розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 21.11.2022 року, долученого позивачкою до відповіді на відзив, відповідач ОСОБА_2 станом на 21.11.2022 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 2 161,78 грн.
З вищевказаних розрахунків заборгованості вбачається, що відповідач впродовж вищевказаного періоду з 12.02.2020 року по 31.08.2022 року аліменти сплачував нерегулярно та не в повному розмірі, що відповідно до ст.196 СК України дає підстави для нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Суд приймає вищезазначені розрахунки заборгованості зі сплати аліментів (в частині існування заборгованості за період з 12.02.2020 року по 31.08.2022 року), складені державним виконавцем, як належні докази по справі, оскільки вони не викликають у суду сумніву і такі розрахунки заборговності по аліментам відповідачем не спростовані.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 14.12.2020р. (справа № 661/905/19) стягнення пені, передбаченої абз.1 ч.1 ст.196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України, що суд об'єктивно на підставі належної оцінки доказів і доводів позивачки враховує при встановленні доведеності вини відповідача.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 станом на час звернення позивачки до суду з вищевказаним позовом допустив значну заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, а відтак у позивачки ОСОБА_1 , як одержувача аліментів, виникло право на стягнення з нього пені, як відповідальності за прострочення сплати аліментів.
При цьому суд враховує презумпцію вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання. У зв'язку з цим на неї покладається тягар доведення протилежного, однак відповідач не спростував в повній мірі та належним чином обставин позову, передбачених статтею 196 СК України, які є підставою для покладення на нього відповідальності зі сплати відповідної неустойки.
При визначенні розміру пені, яка підлягає стягненню за несвоєчасне виконання відповідачем своїх аліментних зобов'язань суд виходить з наступного.
Згідно виконаного позивачкою розрахунку розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату відповідачем аліментів за період з 12.02.2020 р. по 31.08.2022 р. становить 18 094,42 грн.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла у вищевказаному періоді, а також не спростував визначений позивачкою у зв'язку з такою заборгованістю розмір пені, а відтак наданий позивачкою розрахунок розміру неустойки (пені), за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.
При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що розмір заборгованості зі сплати аліментів відповідачем не спростований, та згідно ч.1 ст.196 СК України за наявності такої заборгованості позивачка, як одержувач аліментів, має право на стягнення неустойки, а відтак суд приходить до висновку, що позивачка вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом стягнення з відповідача неустойки (пені) у визначеному законом розмірі за порушення останнім виконання своїх аліментних зобов'язань.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Факт неналежного виконання платником аліментів ОСОБА_2 рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дітей у період з 12.02.2020 року по 31.08.2022 року підтверджується письмовим розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем.
Одночасно, з наданих розрахунків заборгованості вбачається, що аліменти відповідачем на утримання дитини сплачувались нерегулярно та у не повному розмірі, та вказану обставину відповідачем не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача ОСОБА_2 по сплаті аліментів виникла внаслідок неналежного виконання ним обов'язку щодо утримання сина до досягнення ним повноліття, покладеного на нього судовим рішенням.
Поважних причин несплати ним аліментів відповідач не навів. Як наслідок, в такому випадку настає відповідальність відповідача, передбачена ст.196 СК України.
Доводи відповідача, в яких він покликається на наявність підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.258 ЦПК України, для відмови у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності, суд до уваги не приймає та вважає їх необгрунтованими, оскільки відповідно до ст.20 СК України до вимог, що випливають із сімейних правовідносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч.2 ст.72, ч.2 ст.129, ч.3 ст.138, ч.3 ст.139 цього кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Враховуючи наведене, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачкою доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Водночас, за правилами ч.6 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути 992,40 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.196 СК України, ст.ст.5, 12, 13, 258, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 12.02.2020 р. по 31.08.2022 р. у розмірі 18 094 (вісімнадцять тисяч дев'яносто чотири) грн. 42 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 992,40 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.12.2022 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.