Дата документу 30.11.2022Справа № 645/5281/21
Провадження № 2/554/4329/2022
30 листопада 2022 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави в складі:
головуючого - судді Материнко М.О.,
за участю секретаря - Закори Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,
ПАТ «Харківенергозбут» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач з особовим рахунком № НОМЕР_1 є побутовим споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , яку постачає ПАТ «Харківенергозбут». Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, вважається укладеним на умовах типового договору та комерційної пропозиції, що розміщені на сайті zbutenergo.kharkov.ua, дані про якого передані від попереднього постачальника АТ «Харківобленерго». За період з 01.01.2019 року по 30.06.2021 рік за вказаною адресою згідно переданих показань приладу обліку проведено нарахування за електричну енергію у розмірі 128 334,86 грн.. Вказану суму боргу за виставленими рахунками споживач не сплатив, у зв'язку з чим залишилась заборгованість.
Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за електричну енергію за період з 01.01.2019 по 30.06.2021 у розмірі 128334,86грн.
Також просить стягнути з відповідача на їх користь судовий збір в розмірі 2270 грн,, витрати на отримання відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн., а всього 2303 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Фрунзенського районного суду м.Харкова від 05.08.2021, справу передано на розгляд судді Ульяніч І.В.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харковавід 10.08.2022 відкрито провадження у справі.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22«Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Московського районного суду м.Харкова та Фрунзенськогорайонного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.
Указом Президента України від18.04.2022року №259/2022«Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від17.05.2022року №341/2022«Про продовженнястроку діївоєнного станув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Октябрського районного суду м.Полтави від 09.09.2022 року справу передано до провадження судді Материнко М.О.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2022 року справу прийнято до провадження судді Материнко М.О., яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи, у судове засідання не з'явився, про причини не повідомив, відзив на позов не подавав.
За таких обставин судом відповідно до ст. ст. 280, 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалою Фрунзенського районного суду Харківської області від 12.05.2020 року позивачеві було відмовлено у видачі судового наказу з боржника (відповідача ОСОБА_1 ), оскільки відсутні відомості відносно відповідача у реєстрі територіальної громади м.Харкова.
До матеріалів справи надано типовий Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційна пропозиція.
Відомостей про ознайомлення відповідача з його умовами чи укладення вказаного договору відповідачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 01.07.2021 та 18.11.2021, щодо права власності вказаного будинку відсутні відомості.
Відповідно інформації з Реєстру територіальної громади м.Харкова від 07.08.2021 та 18.11.2021, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з листа КП «Харківське МБТІ» Харківської міської ради № 8522/0412/21 від 06.12.2021 року на ухвалуФрунзенського районного суду Харківської області від 18.11.2021, за клопотанням представника позивача, в наявних архівних даних підприємства не міститься актуальної інформації про зареєстроване право власності за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки КП «Харківське МБТІ» Харківської міської ради здійснювало делеговані повноваження щодо реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна у м.Харкові до 01.01.2013. Згідно даних відділу збереження технічної документаціїКП «Харківське МБТІ» Харківської міської ради інвентаризаційна справа на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як окремий об'єкт, не складалася та у відділі відсутня.
З'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне:
Відповідно до положень статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідноч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів.
Статтею 5 ЦПКУкраїни визначено,що здійснюючиправосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
В силу ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом положень ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадамицивільного законодавстває,крім іншого, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцією Українита законом; свобода договору; судовий захистцивільного правата інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Підставами виникненняцивільних правта обов'язків,відповідно доч.2статті 11ЦК України,зокрема,є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Правовідносини в сфері споживання електричної енергії, окрім загальних норм цивільного законодавства, регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії», «Правилами роздрібного ринку електричної енергії», затвердженими постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року (зі змінами), Законом України «Про житлово-комунальні послуги», тощо.
Відповідно до п.62 частини першої статті 1 Закону «Про ринок електричної енергії», побутовий споживач це фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 59 цього ж Закону, споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно ч.1, п.4 ч.2 статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема, крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку;
Згідно пункту 2.1.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач. Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднаннядо публічногодоговоруза наявності паспорта точки розподілу.
Згідно ч.1 статті 2 Закону «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а такожвідносини,що виникаютьу процесінадання послугз постачаннята розподілуелектричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
За змістом п.6 та п.13 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний споживач. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
З вище наведених норм законодавства вбачається, що особою (особами), яка зобов'язана сплачувати постачальнику вартість спожитої електроенергії, в разі відсутності укладеного, особисто підписаного договору про надання послуги, є власник (співвласник) нерухомого майна, або інша особа, яка користується цією нерухомістю та отримує послугу для власних потреб.
Матеріали справи не містять жодного доказу як укладення відповідного договору між позивачем та відповідачем про надання послуги за адресою: АДРЕСА_1 , так і доказу користування саме відповідачем ОСОБА_1 квартирою та фактичного споживання відповідачем електричної енергії за вказаною адресою, як і не містять інформації кому саме належить дана квартира.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність обов'язку у відповідача ОСОБА_1 по сплаті заборгованості за спожиту електричну енергію за вказаною адресою.
Як зазначив у своїй постанові від 07.10.2020 року Верховний Суд по справі №705/3876/18, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Встановлення судом відсутності у відповідача обов'язку відповідати за даним позовом є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
Крім того, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судовийзбір та іншісудовівитратипокладаються на позивача.
На підставівикладеного, керуючисьст..ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354, 430 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, відмовити в повному обсязі.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06 грудня 2022 року.
Суддя М.О.Материнко