Єдиний унікальний № 371/809/22
Номер провадження № 2/371/558/22
"06" грудня 2022 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Каневського В. О.,
за участю секретаря судового засідання Семерей Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Миронівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Позов обґрунтований тим, що 11.02.2021 між сторонами укладено договір позики №К110221-2, згідно з умовами якого позивач передав відповідачу кошти у розмірі 262724 грн, а відповідач зобов'язувався повернути позику у визначений строк, але не пізніше ніж через 6 місяців з моменту укладення договору, тобто до 11.08.2021. Пізніше, а саме 09.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду до договору позики №К110221-2 від 11.02.2021 згідно з умовами якої було внесено зміни в п. 1, 5, 6 та зазначено, що позичкодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позичкодавця грошові кошти в сумі 228045,86 копійок, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк, не пізніше ніж через 3 місяці, тобто до 11.01.2022. За п. 5 додаткової угоди, позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцю суму позики, визначену в п.1 додаткової угоди:
- 10612,80 грн - до 11.11.2021;
- 10612,80 грн - до 11.12.2021;
- 203332,80 грн - до 11.01.2022.
Також, пунктом 11 договору визначено, що у разі прострочення виконання зобов'язання (несвоєчасне повернення позики або її чергової частини за графіком) позичальник зобов'язується сплатити неустойку у розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен календарний день існування простроченої заборгованості.
Станом на 30.08.2022 позичальник свої зобов'язання не виконав та має заборгованість у розмірі 525834,83 грн, з яких:
-306910,80 грн - залишок боргу за договором;
-218924,03 грн - неустойка за кожен календарний день існування простроченої заборгованості.
З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у вказаному розмірі за кредитним договором та судові витрати у розмірі 5258,35 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справу повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суд не повідомив, відзиву не надав.
На підставі ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, постановивши ухвалу про заочний розгляд справи, розглянув справу на підставі наявних у справі доказів.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У судовому засіданні встановлено, що за розпискою від 09.11.2021, ОСОБА_2 отримав позику від ОСОБА_1 у сумі 228045,86 грн (двісті двадцять вісім тисяч сорок п'ять гривень 86 копійок), що за курсом продажів доларів США на день укладення цього договору еквівалентно 8506,00 доларів США і зобов'язувався повернути вказану суму ОСОБА_1 в строк до 11.01.2022 (а. с. 9).
За додатковою угодою до договору позики №К110221-2 від 11.02.2021, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду про зміну та доповнення умов договору позики від 11.02.2021 №К11022-2, за якою домовилися внести зміни в п.1, 5, 6 договору, а саме дійшли згоди, що грошові кошти у сумі 228045,86 грн (двісті двадцять вісім тисяч сорок п'ять гривень 86 копійок), що за курсом продажів доларів США а АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на день укладення договору еквівалентно 8506,00 доларів США.
За п. 5 додаткової угоди, позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцю суму позики, визначену в п.1 додаткової угоди:
- 10612,80 грн, що еквівалентно 402,00 доларів США - до 11.11.2021;
- 10612,80 грн, що еквівалентно 402,00 доларів США - до 11.12.2021;
- 203332,80 грн, що еквівалентно 7702,00 доларів США - до 11.01.2022.
За п. 11 договору, у разі прострочення виконання зобов'язання (несвоєчасне повернення позики або її чергової частини за графіком) позичальник зобов'язується сплатити неустойку у розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен календарний день існування простроченої заборгованості (а. с. 7-8).
За розрахунком заборгованості, наданої позивачем, станом на 30.08.2022 позичальник свої зобов'язання не виконав та має заборгованість у розмірі 525834,83 грн, з яких:
-306910,80 грн - залишок боргу за договором;
-218924,03 грн - неустойка за кожен календарний день існування простроченої заборгованості (а. с. 10).
Доказів щодо сплати коштів за договором позики, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
Так, за змістом вказаної розписки від 09.11.2021, додаткової угоди від 09.11.2021 до договору позики №К110221-2 та додаткової угоди до договору позики №К110221-2 від 11.02.2021 слідує, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику у сумі 228045,86 грн (двісті двадцять вісім тисяч сорок п'ять гривень 86 копійок) та зобов'язувався повернути позичкодавцю суму позики, визначену в п.1 додаткової угоди: 10612,80 грн, що еквівалентно 402,00 доларів США - до 11.11.2021; 10612,80 грн, що еквівалентно 402,00 доларів США - до 11.12.2021; 203332,80 грн, що еквівалентно 7702,00 доларів США - до 11.01.2022.
З огляду, що вказана розписка підтверджує боргове зобов'язання відповідача перед позивачем, містить умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів, визначає відповідальність позичальника за прострочення виконання зобов'язань, а також враховуючи, що така розписка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику, тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованість у розмірі 525834,83 грн, з яких: 306910,80 грн - залишок боргу за договором; 218924,03 грн - неустойка за кожен календарний день існування простроченої заборгованості, підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення суми судових витрат, суд керувався вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із квитанції 6151-0338-4050-4975 від 31.08.2022 позивач при подачі позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 5363,52 гривні. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, суд стягує з відповідача суму судових витрат у вказаному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.2, 10, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 263-265, 273 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 525834,83 грн (п'ятсот двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 83 копійки) та судові витрати у розмірі 5258,35 грн (п'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 35 копійок).
Оригінали: договору позики №К110221-2 від 09.11.2021; додатку до договору позики №К110221-2 від 09.11.2021, додаткової угоди до договору позики №К110221-2 від 11.02.2021 - зберігати у матеріалах справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. О. Каневський