Справа № 185/5991/20
Провадження № 2/185/73/22
05 грудня 2022 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М.М.,
з участю секретаря судового засідання Єгоричевої К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керівника Павлоградської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Вербківської сільської ради до ОСОБА_1 , Павлоградської районної державної адміністрації, третя особа: Державний реєстратор виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунова Ольга Олександрівна, про визнання недійсними розпорядження, договору оренди земельної ділянки та її повернення,
встановив:
У вересні 2020 року до суду надійшла вказана позовна заява Керівника Павлоградської місцевої прокуратури (далі по тексту - позивач-1) в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі по тексту - позивач-2) та Вербківської сільської ради (далі по тексту - позивач-3) до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач-1), Павлоградської районної державної адміністрації (далі по тексту - відповідач-2), третя особа: Державний реєстратор виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунова Ольга Олександрівна, про визнання недійсними розпорядження, договору оренди земельної ділянки та її повернення, в якій позивач просив:
- визнати незаконним розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу в оренду гр. ОСОБА_1 земельної ділянки на території Вербківської сільської ради" №Р-404/0/335-18 від 18.09.2018 року;
- визнати протиправним та скасувати реєстрацію права власності земельної ділянки площею 26,5388 га, кадастровий номер 1223583000:01:003:0959, що розташована на території Вербківської сільської ради, проведену за Павлоградською РДА на підставі рішення державного реєстратора - виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунової Ольги Олександрівни №44902732 від 28.12.2018 року про реєстрацію права власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, на підставі розпорядження голови Павлоградської РДА №Р-404/0/335-18 від 18.09.2018 року з одночасним припиненням прав за Павлоградською РДА на вказану земельну ділянку;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 26,5388 га, кадастровий номер 1223583000:01:003:0959, що розташована на території Вербківської сільської ради, укладений 07.12.2018 року між Павлоградською РДА та гр. ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути держдаві в особі ГУ ДГУ в Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 26,5388 га, кадастровий номер 1223583000:01:003:0959, що розташована на території Вербківської сільської ради, та стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.
Позов обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка площею 26,5388 га, кадастровий номер 1223583000:01:003:0959, що розташована на території Вербківської сільської ради, перебувала на праві колективної власності КСП ім. Ульянова. Відповідно розпорядженню КМ України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок с/г призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад", наказу ГУ ДГУ в Дніпропетровській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" №4-5230/15-18-СГ від 21.12.2018 року земельна ділянка (кадастровий номер 1223583000:01:003:0959) була передана у комунальну власність позивача-3, однак з моменту передачі право комунальної власності у Державному реєстрі речових прав за позивачем-3 не зареєстровано.
У свою чергу розпорядженням відповідача-2 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу в оренду гр. ОСОБА_1 земельної ділянки на території Вербківської сільської ради" №Р-404/0/335-18 від 18.09.2018 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення ТСВ.
Ввазаним розпорядженням також було надано відповідачу-1 спірну земельну ділянку (кадастровий номер 1223583000:01:003:0959) в оренду строком на 25 років із земель, що перебувають у колективній власності КСП ім. Ульянова та були розпайовані між його членами та не передані у власність, за межами населеного пункту, для ведення ТСВ.
На підставі зазначеного 07.12.2018 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який згодом було зареєстровано
Посилаючись на те, що вказана земельна ділянка відноситься до земель запасу та містить у своєму складі угіддя-пасовища, позивач вважає, що відповідач-2 не міг здавати спірну земельну ділянку в оренду відповідачу-1.
Окрім цього, вважає, що відповідач-2 є безпідставним власником вказаної спірної земельної ділянки, оскільки остання поза волею позивача-2 та позивача-3 перейшла у власність відповідача-2, який згодом неправомірно, всупереч передбаченому чинним законодавством порядку здав її в оренду відповідачу-1.
У зв'язку із зазначеним, вважаючи, що права сторони позивачів є порушеними, останні звернулися до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2020 року провадження у справі відкрито, постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.
У судове засідання з'явилися представники сторони позивачів, відповідача-1 та відповідача-2.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, надала суду відповідь, згідно якої вказала, що державний реєстратор виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунова Ольга Олександрівна звільнена і не перебуває у тродових відносинах з виконкомом Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Представником відповідача-1 було подано до суду відзив на позовну заяву, в якій він заперечував позовні вимоги та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Вказав, що факт реєстрації договору оренди на вказану земельну ділянку не є перешкодою для реєстрації права власності на вказану земельну ділянку з боку позивача-3.
Посилався також і на те, що жодних доказів належності вказаної спірної земельної ділянки (кадастровий номер 1223583000:01:003:0959) на праві користування або власності держави стороною позивачів не зазначено та суду не надано, а на момент видання оскаржуваного Розпорядження відповідача-2 та реєстрації зазначеного вище договору оренди вказаної ділянки державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була відсутня, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.08.2020 року. Натомість надані суду позивачами докази на підтвердження права власності на спірну земельну ділянку з боку держави не є належними доказами.
Також вказав, що станом на дату укладання оспорюваного договору оренди відповідач-2 діяв в межах наданих йому повноважень згідно тогочасного законодавства, оскільки згідно Державного акту на право колективної власності, спірна земельна ділянка перебувала в колективній власності, була розпайована у складі земель колективної власності, увійшла до визначеного розміру паю та не була розподілена, що виключає можливість її віднесення до земель державної власності або комунальної власності, оскільки такі землі лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності. У зв'язку із цим вказав, що відповідні повноваження з надання зазначених земельних ділянок в оренду не регулюються ст.122 ЗК України, а визначаються спеціальною нормою ст.13 Закону України "Про порядок видалення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власниками земельних часток (паїв)", а тому жодного порушення прав чи законних інересів сторони позивачів здійснено не було.
Позивач-1 та позивач-3 надали відповідь на вказаний відзив, в якому не погодилися з доводами відповідача-1. Зазначили, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 1223583000:01:003:0959) відповідно розпорядженню КМ України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок с/г призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад", наказу ГУ ДГУ в Дніпропетровській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" №4-5230/15-18-СГ від 21.12.2018 року була передана у комунальну власність позивача-3, однак з моменту передачі право комунальної власності у Державному реєстрі речових прав за позивачем-3 не зареєстровано.
Наполягали на тому, що повноваження щодо передачі земельних ділянок с/г призначення державної власності належить здійснювати саме позивачу-2, отже, відповідач-2 діяв всупереч чинному законодавству.
Подальше ж надання спірної земельної ділянки за договором оренди відповідачу-1 є неправомірним у зв'язку з тим, що остання відноситься до земель запасу та була надана в оренду без проведення аукціону та без погодження Вербківською ОТГ.
Представником відповідача-2 теж було надано відзив, в якому останній не погодився із доводами, викладеними у позові.
Вказав, що нормами спеціального законодавства були встановлені повноваження РДА на передачу в оренду для використання за цільовим призначенням нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок за межами населених пунктів. На момент прийняття розпорядження РДА спірна земельна ділянка у власності громадян не перебувала, а отже, відносилася до категорії нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв).
Також вказав, що станом на дату укладання оспорюваного договору оренди відповідач-2 діяв в межах наданих йому повноважень згідно норм тогочасного законодавства, оскільки згідно Державного акту на право колективної власності серії ДП, спірна земельна ділянка перебувала в колективній власності, була розпайована у складі земель колективної власності, увійшла до визначеного розміру паю та не була розподілена, що виключає можливість її віднесення до земель державної власності або комунальної власності, оскільки такі землі лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності. У зв'язку із цим вказав, що відповідні повноваження з надання зазначених земельних ділянок в оренду не регулюються ст.122 ЗК України, а визначаються спеціальною нормою ст.13 Закону України "Про порядок видалення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власниками земельних часток (паїв)", а тому жодного порушення прав чи законних інересів сторони позивачів здійснено не було. Вважає, що права Вербківської сільської ради у вказаних відносинах жодним чином не є порушеними, тож позов не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, заслухавши сторони по справі та взявши до уваги усі їх заперечення та доводи, суд прийшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно копії Державного акта на право колективної власності на землю серії ДП від 17.02.1997, виданого колгоспу ім. Ульянова Павлоградського району Дніпропетровської області відповідно до рішення В'язівоцької с/р народних депутатів від 13 лютого 1997 року, громадянам - членам вказаного колгоспу були надані земельні частки (паї).
Відповідно копії розпорядження голови Павлоградської РДА "Про затвердження розрахунків по земельному паю КСП ім. Ульянова" від 17 березня 1997 року, було передбачено розмір земельного паю в умовних кадастрових гектарах по КСП ім. Ульянова - 7,89 га із визначенням вартості кожного земельного паю вказаного КСП - 24683,00 грн.
21 грудня 2018 року позивачем-2 було постановлено наказ, за яким останній передав позивачу-3 у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки с/г призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га на території Вербківської сільської ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта прийому-передачі. Вказане підтверджується копією наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-5230/15-18-СГ від 21 грудня 2018 року.
Згідно копії акту приймання-передачі земельних ділянок с/г призначення із державної у комунальну власність від 21 грудня 2018 року, прийнявшою стороною земельних ділянок с/г призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га на території Вербківської сільської ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області виступив Вербківській сільський голова Вербківської сільської ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області Холоденко Л., про що свідчить підпис останнього на вказаному акті.
До переліку земельних ділянок с/г призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га, які підлягали передачі з державної в комунальну власність Вербківської сільської ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області, була внесена і земельна ділянка із кадастровим номером 1223583000:01:003:0959, з відміткою про відсутність відомостей про обтяження речових прав на спірну земельну ділянку. Вказане підтверджується копією додатку до вищезазначеного акту від 21 грудня 2018 року.
У свою чергу згідно копії спірного розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу в оренду гр. ОСОБА_1 земельної ділянки на території Вербківської сільської ради" №Р-404/0/335-18 від 18.09.2018 року, було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення ТСВ на території позивача-3 та надано ОСОБА_1 вказану земельну ділянку в оренду строком на 25 років із земель, що перебувають у колективній власності КСП ім. Ульянова та були розпайовані між його членами та не передані у власність, за межами населеного пункту, для ведення ТСВ. Вказане підтверджується відповідним копіями договору оренди спірної земельної ділянки та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 (у редакції, чинній станом на 29.08.2017 року), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Пунктом 7 зазначеного вище Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з підпунктами 31, 50 п.4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи та погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.
За змістом статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України (у редакції, чинній станом на 01.04.2018 року), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України (у редакції, чинній станом на 01.04.2018 року), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно п. «а» ч.3 ст.22 ЗК України (у редакції, чинній станом на 01.04.2018 року), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч.1,2 ст.10 Закону України "Про КСП" у редакції, чинній станом на 09.12.2012 року, земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.
Згідно з ч.1,2 ст.13 ст. Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 року, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Відповідно до п.1,2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Відповідно правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду у справі № 703/3848/16-ц від 14 листопада 2019 року, за змістом положень Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.
Разом із тим, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначено в умовних кадастрових гектарах.
Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим.
Таким чином, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка площею 26,5388 га, кадастровий номер 1223583000:01:003:0959, що розташована на території Вербківської сільської ради, будучи у складі земельного масиву, який належав на праві комунальної власності КСП ім. Ульянова на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії ДП, виданого колгоспу ім. Ульянова відповідно до рішення В'язівоцької с/р народних депутатів від 13 лютого 1997 року, була зареєстрована за останнім, та не вибувала з його власності.
Суд звертає увагу на доводи відповідачів, викладені ними в їх відзивах на позов, та вважає, що включення спірної земельної ділянки до складу земель, які підлягали передачі з державної власності у комунальну власність на підставі наказу позивача-2, є помилковим та таким, що суперечить вище зазначеним приписам законодавства. Вказане підтвердив і представник позивача-1 у судовому засіданні, вказавши, що спірна земельна ділянка входила до складу земель колективної власності на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії ДП, виданого колгоспу ім. Ульянова відповідно до рішення В'язівоцької с/р народних депутатів від 13 лютого 1997 року. Окрім цього, згідно наданих пояснень третьої особи у судовому засіданні, остання вказала, що віднесенння спірної земельної ділянки з колективної власності до державної власності відбулося у зв'язку з помилкою розробника технічної документації на вказану земельну ділянку.
Окрім цього, суд також звертає увагу і на те, що жодних належних та достатніх доказів на підтвердження перебування вказаної земельної ділянки у державній власності стороною позивачів не зазначено та суду не надано. Судом також не встановлено підстав для вибуття спірної земельної ділянки з колективної власності.
Варто також звернути увагу на те, що позивачем-1 не зазначено та не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт наявності будь-яких скарг з боку позивача-2 та позивача-3 щодо дій відповідача-2 щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою. Це також підтверджується поясненнями сторони позивачів, викладеними в позові та їх відповідях на відзиви, а також надані ними у ході судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з усім вищезазначеним, суд приходить до висновку про відсутність порушень в діях відповідача-2 приписів законодавства, які діяли на час виникнення правовідносин, а також самої законодавчої процедури щодо надання дозволу на розроблення технічної документації щодо спірної земельної ділянки для ведення ТСВ відповідачу-1, у тому числі будь-чиїх прав або законних інтересів щодо спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим жодних підстав для визнання незаконним розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу в оренду гр. ОСОБА_1 земельної ділянки на території Вербківської сільської ради" №Р-404/0/335-18 від 18.09.2018 року, немає.
Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування реєстрації права власності спірної земельної ділянки з одночасним припиненням прав за Павлоградською РДА на вказану земельну ділянку суд зазначає наступне.
Згідно копії витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, спірна земельна ділянка зареєстрована за відповідачем-2. Вказане також підтверджується копією рішення про державну реєстрацію від 28.12.2018 року.
Відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції, чинній станом на 28.08.2018 року), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визначення і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визначених актів, внесення до списку або книги обліку. Державній реєстрації прав підлягають право власності.
Оскільки судом раніше встановлено помилковість віднесення спірної земельної ділянки до земель державної власності, відповідач-2, за яким право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі, є власником та розпорядником останньої на підставі зазначених вище норм законодавства та правової позиції Верховного Суду щодо анологічних правовідносин.
Тож у зв'язку із зазначеним суд вважає, що жодних підстав для визнання протиправною та скасування реєстрації права власності спірної земельної ділянки з одночасним припиненням прав за Павлоградською РДА на останню відсутні.
Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 року, нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.
Відповідно до ст.1,2 Закону України " Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у редакції, чинній станом на 27.06.2015 року, право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі ст.13 вказаного вище Закону України нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
У зв'язку із зазначеним, оскільки судом раніше встановлено помилковість віднесення спірної земельної ділянки до земель державної власності, відповідач-2 як власник спірної земельної ділянки мав право на укладання договору оренди щодо спірної земельної ділянки з відповідачем-1 згідно зазначених вище норм законодавства та правових позицій Верховного Суду.
Окрім цього суд бере до уваги, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є обов'язковою для застосування судами України як джерела права.
Складовими частинами верховенства права є принципи правової визначеності та пропорційності.
Принцип правової визначеності вимагає, передусім, ясності й однозначності як формулювання, так і застосування правової норми та забезпечення того, щоб правомірні очікування суб'єктів правовідносин щодо наслідків (правового результату) своєї поведінки залишалися передбачуваними.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (пункт 5.4 мотивувальної частини Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).
Дотримання принципу правової визначеності з метою збереження стабільності правового регулювання та передбачуваності законодавчої політики повинно враховуватись законодавцем як при прийнятті нових законів, так і при внесенні змін до існуючих законодавчих актів.
Зокрема, це стосується і принципів правового регулювання у сфері земельних правовідносин, які повинні забезпечувати врахування всіх особливостей землі як об'єкта власності Українського народу та суспільних відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією громадянами конституційного права власності на землю.
Судом встановлено, що на час виникнення спірних відносин щодо оренди вказаної земельної ділянки остання перебувала у колективній власності та значилася за відповідачем-2. Окрім цього, була визначена законодавча процедура щодо можливості передачі такої земельної ділянки в оренду. Відповідачем-2 вказану процедуру було дотримано повною мірою та, як результат, передано у користування за договором оренди спірну земельну ділянку відповідачу-1.
Судом також встановлено, що жодних обмежень або дії мораторію на вчинення вказаних дій, визначених тогочасним законодавством, не існувало. Тож суд приходить до висновку, що оскільки відповідач-2 був і залишається правомірним розпорядником спірної земельної ділянки, то відповідно до зазначених вище приписів національного законодавства останній мав абсолютне право на укладення спірного договору оренди із відповідачем-1.
Суд також звертає увагу, що жодних прав або законних інтересів третіх осіб укладеним спірним договором оренди порушено не було, а зазначене позивачем-1 у позовній заяві обґрунтування необхідності визнання вказаного договору оренди спірної земельної ділянки є суб'єктивною думкою прокурора, яка належними та достатніми по справі доказами не підтверджується.
У свою чергу суд звертає увагу на приписи ч.15,16 ст.14-1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 року, які вказують, що розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року. У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб'єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю стороною позивачів.
На підставі усього вищезазначеного, беручи до уваги викладені по справі обставини, встановлені на їх підтвердження докази по справі, показання сторін, їх доводи та заперечення, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства та звертаючи уваги на викладену практику національних судів, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У відповідності зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.2,12,19,81,89,141,263,265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову Керівника Павлоградської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Вербківської сільської ради до ОСОБА_1 , Павлоградської районної державної адміністрації , третя особа: Державний реєстратор виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунова Ольга Олександрівна, про визнання недійсними розпорядження, договору оренди земельної ділянки та її повернення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 07 грудня 2022 року.
Суддя М. М. Перекопський