Справа № 308/13241/22
07 грудня 2022 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022070000000075 від 18.05.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Подтибок, Корткеростського району Республіки Комі російської федерації, громадянина України, росіянина, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ., раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України, -
Встановлено, що 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН;
№ 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала
в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.
Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з цим документом територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали понад 68 держав світу, серед яких і Російська Федерація (далі - РФ).
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: АР Крим, області, зокрема Донецька та Луганська, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» - інформаційною безпекою є, зокрема, захищеність України від намагань маніпулювати суспільною свідомістю, у тому числі шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.
Стаття 8 Закону України «Про основи національної безпеки України» зазначає, що з урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена, зокрема на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, збереження соціально-політичної стабільності суспільства та зміцнення позицій України у світі. Основним напрямом державної політики з питань національної безпеки України в інформаційній сфері є, крім іншого, забезпечення інформаційного суверенітету України.
20 лютого 2014 року, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, статей 2, 3 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, а також всупереч вимогам частини 4 статті 2 Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та декларацій, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, статей 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, статей 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.
Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII визначено, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі по тексту РНБО) від 14 вересня 2020 року “Про Стратегію національної безпеки України”, затвердженої Указом Президента України № 392/2020 від 14 вересня 2020 року - Для відновлення свого впливу в Україні Російська Федерація, продовжуючи гібридну війну, системно застосовує політичні, економічні, інформаційно-психологічні, кібер- і воєнні засоби; посилюються угруповання збройних сил Російської Федерації та їх наступальний потенціал, регулярно проводяться масштабні військові навчання поблизу державного кордону України, що свідчить про збереження загрози військового вторгнення; зростає мілітаризація територій тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; зберігається загроза з боку Російської Федерації вільному судноплавству у Чорному та Азовському морях, Керченській протоці. Спеціальні служби іноземних держав, насамперед Російської Федерації, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу. Деструктивна пропаганда як зовні, так і всередині України, використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність. Державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад та інші життєво важливі національні інтереси мають бути захищені також від невоєнних загроз з боку Російської Федерації та інших держав, зокрема спроб спровокувати внутрішні конфлікти.
21 лютого 2022, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
У період до приблизно 05 години 00 хвилин 24 лютого 2022 року Президент Російської Федерації ОСОБА_5 , а також інші невстановлені представники військово-політичного керівництва РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
Так, 24 лютого 2022 року о 5 годині Президентом Російської Федерації ОСОБА_6 оголошено рішення розпочати військову операцію в Україні, у зв'язку з чим на виконання вищевказаного наказу, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади РФ, її Збройних Сил, спецслужб та інших осіб, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької та інших областей, в тому числі вийшовши за межі адміністративних кордонів Херсонської, Миколаївської, Запорізької областей, та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також окупували частин вказаної території України, чим змінили межі її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що частково продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України на 30 діб, який 20.03.2022 Законом України про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-IX (реєстр. №7168) продовжено на 30 діб до 25.04.2022, та який в подальшому з 21.04.2022 Законом України про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено на 30 діб до 25.05.2022.
Рішенням Верховної ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року Російська Федерація визнана державою-агресором, яка здійснює збройну агресію проти України, розв'язала і веде повномасштабну агресивну війну проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства.
Як встановлено, планування, фінансування та реалізація Російською Федерацією агресивної війни та агресивних воєнних дій проти України, проведення розвідувальної та підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, організовується, спрямовується, здійснюється силами, насамперед, ЗС РФ, Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, Федеральної служби безпеки Російської Федерації, найманців, а також осіб, залучених до співробітництва на конфіденційній (негласній) основі, у тому числі громадян України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , після початку збройної агресії РФ проти України, будучи прихильником мілітаризованої політики здійснюваної РФ щодо України та підтримуючи ідеологічну основу так званого «руского мира», перебуваючи на території України, з використанням загальнодоступних інформаційних ресурсів свідомо виправдовує та заперечує збройну агресію РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, заперечує тимчасову окупацію частини території України, глорифікує осіб, які здійснюють збройну агресію РФ проти України, керованих та фінансованих РФ.
Так, на виконання свого злочинного умислу ОСОБА_4 , будучи громадянином України, усвідомлюючи злочинність своїх дій, будучи обізнаним про здійснення РФ збройної агресії проти України, керуючись ідеологічними мотивами, створив загальнодоступний обліковий запис в соціальній мережі «Одноклассники» під ніком « ОСОБА_7 » https://ok.ru/profile/467032693327.
Використовуючи наявні в своєму користування інформаційні ресурси у мережі Інтернет, ОСОБА_4 усвідомлюючи, що опубліковані матеріали користувачами даної мережі формують певні ідеї і погляди направленні на схилення інших користувачів до вчинення активних дій, перебуваючи за місцем фактичного проживання, що в місті Ужгород, Закарпатської області, поширив публікації, у яких міститься інформація щодо прославляння і виправдовування дій військових ЗС РФ на території України та поширення неправдивої інформації, котра дискредитує дії військових Збройних сил України, тим самим проводячи пропаганду, спрямовану на виправдування та схвалення збройної агресії РФ проти України, та здійснюючи психологічний вплив на користувачів зазначених соціальних мереж.
В такий спосіб, ОСОБА_4 поширив наступні матеріали:
07.05.2022 користувач під ніком « ОСОБА_7 » на своїй сторінці в соціальній мережі «Однокласники», ІНФОРМАЦІЯ_2 », чим саме розмістив у себе на сторінці для загального доступу публікацію з групи під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка знаходиться за гіперпосиланням - ІНФОРМАЦІЯ_4 з наступним змістом:
«Геноцид мирного населения Донбасса. Результат работы артиллерии укрофашистов по Изюму. Погибла вся семья Сегодня ВСУ жестко обстреливают ОСОБА_8 . Потери среди гражданских очень большие. Прямо перед нами машина с мирными была накрыта кассетой, трупы до сих пор догорают на дороге».
ІНФОРМАЦІЯ_5 , користувач під ніком « ОСОБА_7 » на своїй особистій сторінці в соціальній мережі «Однокласники», ІНФОРМАЦІЯ_2 поставив відмітку «Класс», чим саме розмістив у себе на сторінці для загального доступу публікацію з групи під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка знаходиться за гіперпосиланням - ІНФОРМАЦІЯ_6 з наступним змістом:
«Херсонская область полностью освобождена от националистов и власти ОСОБА_9 . Об этом в субботу, 7 мая, сообщил глава Крыма ОСОБА_10 . «Сегодня (в Херсонской области) со стороны Украины нет органов власти, которые занимались бы каким-то досмотром, проверкой документов. Эта территория освобождена от националистов. Херсонская область переходит на мирный уклад жизни. У нас коллеги были из Мелитополя, и педагоги были, и представители медицинского сообщества. И просто граждане обращаются ко мне за помощью. У нас активно развиваются связи, взаимодействие налажено», - приводит слова Аксенова «РИА Новости». Глава Крыма подчеркнул, что жизнь на освобожденных территориях налаживается и «всё двигается в мирном русле».
ІНФОРМАЦІЯ_5 , користувач під ніком « ОСОБА_7 » на своїй сторінці в соціальній мережі «Однокласники», ІНФОРМАЦІЯ_2 поставив відмітку «Класс», чим саме розмістив у себе на сторінці для загального доступу публікацію з групи під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », яка знаходиться за гіперпосиланням - ІНФОРМАЦІЯ_8 з наступним змістом:
«Херсонская область навсегда останется российской - ОСОБА_11 . Секретарь генсовета «Единой России» сообщил, что никакого возврата в прошлое не будет». Секретарь генсовета «Единой России» ОСОБА_12 заявил в пятницу, что Россия пришла в Херсонскую область навсегда и никакого возвращения в прошлое не будет. Об этом он сказал по итогам встречи с главой администрации Херсонской области ОСОБА_13 ».
ІНФОРМАЦІЯ_9 , користувач під ніком « ОСОБА_7 » на своїй особистій сторінці в соціальній мережі «Однокласники», за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 поставив відмітку «Класс» , в результаті чого розмістив у себе на сторінці для загального доступу публікацію з групи під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_10 », яка знаходиться за гіперпосиланням - ІНФОРМАЦІЯ_11 з наступним змістом:
«Бойцы специальных подразделений из Чеченской Республики продолжают зачистку города Попасная. Военные украинских формирований бросили свои базы и укрытия в населённом пункте. Рамзан Кадыров рассказал, что удалось затрофеить: "Пулемёты, джавелины, сухпайки и даже продовольственные хранилища бандеровцев теперь находятся в нашем распоряжении. Таким образом, хвалёная помощь украинской армии, оказываемая странами Европы и Америки, в итоге идёт на пользу нам". Кадыров благодарен президенту США Джо Байдену за его твёрдую позицию в помощи ВСУ. Теперь солдаты российской армии обеспечены дополнительным питанием и современным оружием, которое брошено практически в каждом доме города».
ІНФОРМАЦІЯ_12 , користувач під ніком « ОСОБА_7 » на своїй особистій сторінці в соціальній мережі «Однокласники», за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 поставив відмітку «Класс», в результаті чого розмістив у себе на сторінці для загального доступу публікацію з групи під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_13 », яка знаходиться за гіперпосиланням - ІНФОРМАЦІЯ_14
У вищевказаній публікації розміщена фотографія на якій зображено карту України, яка умовно розділена на дві частини (з лівої сторони присутній текст «Украина», з правої «Новороссия»), а також під картою України присутній текст з наступним змістом: «Нацистам нет места на нашей земле».
Згідно висновку судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення № 2868-Е від 12.09.2022 в наданих на дослідження тестових матеріалах, які поширив ОСОБА_4 у соцмережі «Одноклассники», містяться висловлювання спрямовані на:
- заперечення збройної агресії РФ проти України шляхом представлення як внутрішнього громадянського конфлікту (цитатний матеріал: Геноцид мирного населения Донбасса. Результат работы артиллерии укрофашистов по Изюму. Погибла вся семья Сегодня ВСУ жестко обстреливают Изюм. Потери среди гражданских очень большие. Прямо перед нами машина с мирными была накрыта кассетой, трупы до сих пор догорают на дороге);
- виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України шляхом представлення війни як визвольної (цитатний матеріал: Херсонская область полностью освобождена от националистов и власти Киева. Об этом в субботу, 7 мая, сообщил глава Крыма Сергей Аксенов. «Сегодня (в Херсонской области) со стороны Украины нет органов власти, которые занимались бы каким-то досмотром, проверкой документов. Эта территория освобождена от националистов. Херсонская область переходит на мирный уклад жизни. У нас коллеги были из Мелитополя, и педагоги были, и представители медицинского сообщества. И просто граждане обращаются ко мне за помощью. У нас активно развиваются связи, взаимодействие налажено», - приводит слова Аксенова «РИА Новости». Глава Крыма подчеркнул, что жизнь на освобожденных территориях налаживается и «всё двигается в мирном русле);
- заперечення окупації частини української території шляхом визнання її приєднання до складу Російської Федерації (цитатний матеріал: Херсонская область навсегда останется российской - ОСОБА_11 . Секретарь генсовета «Единой России» сообщил, что никакого возврата в прошлое не будет». Секретарь генсовета «Единой России» ОСОБА_12 заявил в пятницу, что Россия пришла в Херсонскую область навсегда и никакого возвращения в прошлое не будет. Об этом он сказал по итогам встречи с главой администрации Херсонской области ОСОБА_13 );
- виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України шляхом її зображення як боротьби з нацизмом, а також заперечення з збройної агресії Російської Федерації проти України шляхом зображення як внутрішнього громадянського конфлікту, в якому агресором є квазіутворення Новоросія (цитатний матеріал: «Нацистам нет места на нашей земле» (текстовий коментар до публікації, на якій розміщена фотографія зі зображенням карти України, яка умовно розділена на дві частини: з лівої сторони присутній текст «Украина», з правої «Новороссия»);
Згідно того ж висновку судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення, у текстових матеріалах наданих на дослідження, які поширив які поширив ОСОБА_4 у соцмережі «Одноклассники», містяться висловлювання спрямовані на глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України (цитатний матеріал: Бойцы специальных подразделений из Чеченской Республики продолжают зачистку города Попасная. Военные украинских формирований бросили свои базы и укрытия в населённом пункте. Рамзан Кадыров рассказал, что удалось затрофеить: "Пулемёты, джавелины, сухпайки и даже продовольственные хранилища бандеровцев теперь находятся в нашем распоряжении. Таким образом, хвалёная помощь украинской армии, оказываемая странами Европы и Америки, в итоге идёт на пользу нам". Кадыров благодарен президенту США Джо Байдену за его твёрдую позицию в помощи ВСУ. Теперь солдаты российской армии обеспечены дополнительным питанием и современным оружием, которое брошено практически в каждом доме города).
Таким чином, за вищевикладених обставин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , обґрунтовано обвинувачується у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, визнав повністю, надав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів,а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, за обставин, встановлених судом.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 436-2 КК України, оскільки він поширював матеріали, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України.
При призначенні покарання суд дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття та сприяння у розкритті злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений на обліках в лікувальних закладах не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, спосіб життя, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України як нетяжкий злочин, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.
При таких обставинах суд вважає доцільним призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті, без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України, і вважає недоцільним призначення йому більш суворого покарання.
При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні не обирався та підстави для його визначення, на даному етапі, відсутні.
Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Розподіл процесуальних витрат у кримінальному проваджені, що підтверджуються довідкою про витрати на проведення експертизи, вирішено відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, шляхом стягнення вартості проведеної експертизи із обвинуваченого.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлений.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 349, 374, 376, 395 КПК України , суд, -
ОСОБА_4 - визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання за ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України - три роки позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку два роки.
На підставі ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення № 2868-Е від 12.09.2022 у розмірі 8494 грн. 65 коп. (вісім тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні шістдесят п'ять копійок).
На підставі ч. 1 ст. 174 КПК України скасувати захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з речових доказів, які зазначені в ухвалі слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.09.2022 (справа №308/12445/22).
Речові докази у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022070000000075 від 18.05.2022, а саме: мобільний телефон марки «Nokia» IMEI-1 НОМЕР_1 , із сім-картою номера телефону НОМЕР_2 та на планшет марки «Galaxy Tab A» ІМЕІ НОМЕР_3 із сім-картою номера телефону НОМЕР_4 та зарядним пристроєм до нього, які зберігаються в кімнаті речових доказів Управління СБ України в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Довженка, 3) - повернути власнику ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, та прокурору.
Суддя ОСОБА_1