6 грудня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2022,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2022 обвинуваченому ОСОБА_6 , серед іншого, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.11.2022 включно.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, соціальні зв'язки та спосіб життя, а також наявні ризики та відведена йому роль у вчиненні інкримінованого правопорушення, яке має підвищену суспільну небезпеку, не дають підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу. Також судом не встановлено обставин, що за станом здоров'я або з інших підстав обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що клопотання про обрання запобіжного заходу було вручено ОСОБА_6 та захиснику безпосередньо в судовому засіданні та не містило копій матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Вказує, що прокурором не враховано той факт, що відповідно до ст. 89 КК України ОСОБА_6 вважається таким, що немає судимості, тому неможливо погодитися з вказаним ризиком. Звертає увагу, що ОСОБА_6 має цивільну дружину та двох дітей, а за місцем проживання та проходження військової служби характеризується позитивно. Зазначає, що прокурором не доведено наявність жодного ризику. Стверджує, що судом не взято до уваги фактичні обставини правопорушення, факт вчинення правопорушення під час виконанні своїх службових обов'язків, а саме перевезення вантажу ЗСУ, а також те, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем ЗСУ, який з перших днів військового вторгнення став на захист держави, залучався до виконання різних завдань, тому має бути звільнений з-під варти для подальшого проходження військової служби.
Відповідно до положень ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке обрання можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2022, якою обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у видітримання під вартою до 24.11.2022 включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3