1[1]
Номер справи : 753/9777/22
Номер провадження : 33/824/3145/2022
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
28 листопада 2022 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Льовкіна М.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року,
Відповідно до постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року,
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Цією ж постановою суддя стягнув з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Як встановлено постановою судді, ОСОБА_1 16.07.2022 року о 09 год. 20 хв. у м. Києві по вул. Дніпровській Набережній, 18, керував автомобілем марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року у справі № 753/9777/22 та закрити провадження у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що оскаржувана ним постанова є незаконною, необґрунтованою та постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, як зазначає апелянт, суд не взяв до уваги, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд першої інстанції, як стверджує апелянт, не звернув уваги на те, що він, ОСОБА_1 , не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння.
Зокрема, як зазначає апелянт, після того, як працівник поліції заявив, що вбачає у нього наявність ознак наркотичного сп'яніння та запропонував проїхати до лікаря в медичний заклад для проходження огляду на стан сп'яніння, він, ОСОБА_1 , зауважив, що не відмовляється, однак повідомив, що в нього вдома залишились діти та йому потрібно до них швидко повернутись. На що, поліцейський повідомив, що ОСОБА_1 може пройти огляд самостійно протягом двох годин, а наразі буде складений протокол.
При цьому, як стверджує апелянт, під час спілкування з поліцейським він жодного разу не заявляв, що відмовляється проходити огляд на стан сп'яніння, однак поліцейський оцінив його поведінку як фактичну відмову від проходження огляду та склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, на думку апелянта, згідно законодавства огляд на стан наркотичного сп'яніння може і повинен бути спочатку проведений на місці зупинки, а вже після цього водій може бути направлений до медичного закладу.
Крім цього, обґрунтовуючи свою позицію ОСОБА_1 вказує на те, що мав намір пройти огляд на стан сп'яніння самостійно, та просив працівників поліції дати йому відповідне направлення для проходження огляду, однак останні відмовили йому та повідомили, що ОСОБА_1 може самостійно пройти огляд без направлення. Однак, апелянт посилаючись на положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зазначає, що медичний огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 без відповідного направлення пройти не міг.
На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені порушення з боку працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та безпідставно визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Льовкіна М.О.,які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та доводи його апеляційної скарги вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку судді щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зокрема, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 209336 від 16 липня 2022 року, який було складено щодо ОСОБА_1 , вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як обґрунтовано зазначається в оскаржуваній постанові, підтверджується відеозаписом, з нагрудних камер працівників патрульної поліції, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Більш того, про відмову ОСОБА_1 , на вимогу поліцейського, пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, свідчать його пояснення, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення, в яких останній зазначив причину відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, дослівно: «запізнююсь до дітей додому».
При цьому, погоджуючись із висновками судді, який розглядав дану справу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проходження такого огляду регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735).
Як прямо передбачено п. 2 Розділу І та п. 12 Розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану; у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з вимогами, передбаченими ч. 3 ст. 266 КУпАП, перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення такого огляду в інших закладах забороняється.
Відповідно до положень ч. 4 вказаної вище статті, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. При цьому, огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
У зв'язку з цим, приймаючи до уваги наведені вище вимоги законодавства, а також встановлений та зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я поліцейський, у відповідності до вимог п. 6 Розділу ІХ Інструкції від 07.11.2015 року № 1395, обґрунтовано склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , в якому зазначив ознаки наркотичного сп'яніння та дії водія щодо ухилення від проходження відповідного огляду.
Виходячи з аналізу норм згаданої вище Інструкції, а також положень ст. 266 КУпАП можна зробити висновок про безпідставність тверджень ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що працівники поліції не забезпечили проведення його огляду на стан наркотичного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та не врахували, що огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, оскільки огляд, зокрема на стан наркотичного сп'яніння, проводиться тільки лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Це стосується і доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність у нього будь-яких ознак, які б вказували на перебування в стані наркотичного або алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим, працівник поліції не мав правових підстав для його направлення на огляд до закладу охорони здоров'я, оскільки, як встановлено під час апеляційного розгляду на підставі наявних у справі доказів, поліцейський діяв у межах наданих йому повноважень та зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, які давали достатньо підстав для направлення водія транспортного засобу, в даному випадку ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я, а саме до КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», що підтверджено відповідним відеозаписом.
Безпідставним слід також визнати посилання ОСОБА_1 у скарзі на те, що він погодився пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я та попрохав у працівників поліції, щоб йому надали направлення для проходження такого огляду, однак працівники поліції відмовилися надавати йому відповідне направлення, заявивши про те, що він може пройти такий огляд без направлення, оскільки, з урахуванням наведених вище положень відповідної Інструкції та ст. 266 КУпАП, такі посилання не спростовують законності прийнятого судом рішення, а роз'яснення поліцейських, на які посилається апелянт, не виключають його відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки незнання законів, відповідно до вимог ст. 68 Конституції України, не звільняє від юридичної відповідальності, в тому числі адміністративної.
Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , зокрема про те, що, через допущені поліцейськими порушення, відеозапис та протокол про адміністративне правопорушення не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення ним адміністративного правопорушення, то вони також не можуть бути визнані обґрунтованими та служити підставами для скасування оскаржуваної постанови, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено даних, які б дозволили зробити висновок про неналежність та недопустимість доказів, на підставі яких ґрунтуються постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на вищенаведене, перевіривши наявні у справі докази, вважаю, що доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не спростовують правильності та законності оскаржуваної постанови, а тому вони не можуть служити законними підставами для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, за наслідками розгляду цієї скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення, яким залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутодо адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Комаревцева Л.В.