Київський апеляційний суд
5 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12020100100000929 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Кілія Одеської області, громадянина України,
що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020100100000929, в якому ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 28 січня 2020 року близько 23 години 20 хвилин він, знаходячись біля кафе “Корчма”, розташованого на вул. С. Петлюри, 32 в м. Києві, повторно відкрито викрав грошові кошти в сумі 600 євро, що згідно з курсом НБУ становило 16 272 гривень, у ОСОБА_8 , з яким познайомився за кілька годин до цього і розпивав спиртні напої.
Ухвалою підготовчого судового засідання Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2022 призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта. Цією ж ухвалою за наслідками розгляду клопотання прокурора до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів по 19.12.2022 включно, визначено заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49 620 гривень, зазначено, які обов'язки з передбачених ст.194 КПК України будуть покладені на нього у разі внесення застави, та наслідки їх невиконання.
У клопотанні, поданого до Київського апеляційного суду, яке по суті є апеляційною скаргою, обвинувачений вказує про свою незгоду з вказаною ухвалою, оскільки він знаходився за місцем проживання і не знав, що оголошено його розшук. Просить залишити його на свободі та врахувати, що він є інвалідом дитинства.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого ОСОБА_7 і захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили скасувати ухвалу суду в частині застосування запобіжного заходу; доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився з його доводами, що існує ризик, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, а також дійшов висновку про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема, можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, що виключає можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд першої інстанції врахував особу обвинуваченого, який не має сім'ї, не працює, судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, тобто соціально не адаптований та без родинних зв'язків, які б могли слугувати запорукою та запобіганням вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, ОСОБА_7 тривалий час не з'являвся до суду, у зв'язку з чим було оголошено його розшук.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений не заперечував, що проживав у м. Кілія за іншою адресою, про що було відомо інспектору органу пробації та дільничному офіцеру поліції. Разом з тим, ці пояснення лише свідчать про його неналежну процесуальну поведінку, яка виразилася у неповідомленні суду про актуальну адресу місця проживання, що більше ніж рік унеможливлювало проведення підготовчого судового засідання.
Вказані обставини, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що ОСОБА_7 , у якого відсутні міцні соціальні зв'язки в місці проживання, може переховуватися від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії. До того ж, суд розглянув питання можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, визначивши мінімальний розмір.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2