Справа № 377/404/22 Головуючий в суді І інстанції - Малишенко Т.О.
Провадження № 33/824/2997/2022 Доповідач - Писана Т.О.
6 грудня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Славутицького міського суду Київської областівід 13 вересня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого в ВП «Атомремонтсервіс» м. Славутич, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою судді Славутицького міського суду Київської області від 13 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафуу розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі, що становить 496,20 грн.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 28 серпня 2022 року о 17 годині 28 хвилин при виїзді з м. Славутича в напрямку с. Червоної Гути, керував автомобілем MITSUBISHI OUTLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння за згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Alcotest 6810», прилад показав 2,11%, чим водій порушив вимоги п.2.9a Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із даною постановою, представником ОСОБА_1 - адвокатом Кушнеренко Є.Ю., 23 вересня 2022 року подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат вказує на те, що ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп'яніння тривалий час і лише близько 25 хвилин він продував прилад, але той не спрацьовував, потім видав помилку і лише зі спливом тривалого часу газоаналізатор показав результат у 2,11 проміле. Звертає увагу, що відеозапис підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з власної ініціативи пропонував пройти огляд у лікаря нарколога, оскільки прилад не спрацьовував, вказане свідчить про бажання ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння належним чином, оскільки у нього були наявні всі сумніви у справності приладу.
Зазначає, що відеозапис фіксації правопорушення не містить запису моменту складення протоколу, а також моменту відібрання пояснень від ОСОБА_3 . При цьому особа пояснював суду першої інстанції, що мав сумніви у достовірності приладу, мав бажання пройти огляд у лікаря нарколога та вказував, що пояснень не писав.
У судове засідання ОСОБА_1 та його адвокат повторно не з'явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи (а.с. 55).
Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст.130 КупАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України №1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 28 серпня 2022 року о 17 годині 28 хвилин при виїзді з м. Славутича в напрямку с. Червоної Гути, керував автомобілем MITSUBISHI OUTLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння за згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Alcotest 6810», прилад показав 2,11%, чим підтверджено порушення водієм вимоги п.2.9a Правил дорожнього руху України та вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.9 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення від 28 серпня 2022 року серії ААБ № 082298, у якому вказано, що 28 серпня 2022 року о 17 годині 28 хвилин при виїзді з м. Славутича в напрямку с. Червоної Гути, водій ОСОБА_1 керував автомобілем MITSUBISHI OUTLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння за згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Alcotest 6810», прилад показав 2,11%, чим підтверджено порушення водієм вимоги п.2.9a Правил дорожнього руху України та вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП;
- у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого 28 серпня 2022 року працівником поліції проведено огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння зі згоди водія із застосуванням приладу «Alcotest 6810», результат огляду 2,11%, з результатом огляду ОСОБА_1 згоден, що стверджується його підписом в акті;
- у роздруківці результатів тестування на алкоголь до протоколу серії ААБ № 082298 від 28 серпня 2022 року, згідно якої при застосуванні приладу «Alcotest 6810» у ОСОБА_1 виявлено показник алкоголю 2,11%;
- у письмових поясненнях ОСОБА_1 від 28 серпня 2022 року, з яких вбачається, що 28 серпня 2022 року близько 17 години 05хв., він рухався на власному автомобілі MITSUBISHI OUTLANDER, д.н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції. Він їхав з дачі у с. Мікшуновка, будучи на дачі він вживав алкоголь, а саме горілку 250 мл. Працівники поліції перелічили йому ознаки сп'яніння, які були у нього та запропонували пройти на місці зупинки транспортного засобу перевірку на газоаналізаторі Драгер Alkotest 6810, на що він погодився. Результат тесту склав 2.11 проміле. Претензій до працівників поліції не мав. Результат тесту не заперечував;
- на відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, що здійснювали 28 серпня 2022 року оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , де також зафіксовано проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння за згодою останнього із застосуванням приладу «Драгер Alcotest 6810» та результат 2,11%;
- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , відповідно до якого власником транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 ;
- посвідченням водія серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 ;
- розпискою ОСОБА_4 від 28 серпня 2022 року, відповідно до якої ОСОБА_4 отримав від працівників поліції автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER державний номерний знак НОМЕР_1 , та зобов'язався не передавати транспортний засіб водію ОСОБА_1 до повного протверезіння.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені працівниками поліції 28 серпня 2022 року у ОСОБА_1 , а саме: порушення координації рухів, порушення мови, в розумінні п.п.2 та 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а сам огляд проведено поліцією у повній відповідності із розділом ІІ вказаної Інструкції, а також Порядком проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Протокол підписаний особою, яка його склала та самим ОСОБА_1 , що відповідає положенням ст.256 КУпАП.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, підписаний працівником поліції.
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Апеляційний суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи та законі доводи апеляційної скарги про порушення працівником поліції процедури огляду на стан сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 не запропонували пройти огляд у лікаря при його незгоді з тестером.
Так, скаржник вважає, що йому мали запропонувати проходження огляду на стан сп'яніння в медзакладі, але така пропозиція йому не надходила, навіть на його прохання до лікарні його везти відмовилися, що є порушенням ст.266 КУпАП та згідно ч.5 цієї статті тягне недійсність процедури огляду.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Таким приписам кореспондується положення пунктів 6 та 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, згідно якого огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Аналогічні положення містять пункти 3 та 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 11033.
Вказані норми встановлюють чіткий порядок огляду водія на стан сп'яніння.
За загальним правилом за згодою водія огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. І лише у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки, або незгоди із результатами огляду він може бути доставлений до лікарні.
Із доданого до протоколу відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. При спілкуванні з працівниками поліції у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота та інші) і запропоновано пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 погодився, однак тривалий час неправильно задував прилад «Драгер» та після цього вказав на те, що у нього не вистачає повітря, тому потрібно його доставити у медзаклад для проходження огляду.
Разом з тим, ОСОБА_1 все таки пройшов огляд із застосуванням приладу «Драгер» та після огляду і встановлення стану сп'яніння погодився із результатами приладу, підписав протокол про адміністративні правопорушення.
За таких обставин з урахуванням чітко вираженої згоди ОСОБА_1 на огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та згоду із результатами цього огляду, будь-які підстави направляти ОСОБА_1 до медичного закладу для огляду у працівників поліції були відсутні.
Це ж стосується доводів апеляційної скарги, що така пропозиція ОСОБА_1 не надходила, а на його прохання до лікарні його везти відмовилися, що спростовується відеозаписом, який є тривалим і на якому після проходження огляду, відсутні будь які висловлювання, вимоги чи прохання ОСОБА_1 щодо його незгоди із результатами огляду та його прохання про огляд у лікарні.
Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що як вбачається із відеозапису ОСОБА_1 працівниками поліції були роз'яснені усі права за ст.268 КУпАП, в тому числі право мати захисника, а також права, передбачені ст.63 Конституції України.
Також є безпідставними доводи щодо неправильності показників Драгера, скільки при перевірці цих доводів апеляційний суд таких порушень не встановив.
Згідно з вимогами п.5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МОЗ/МВС від 09 листопада 2015 року №1452/735, перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які дані на підтвердження того, що ОСОБА_1 вимагав від працівників поліції надати йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Крім того, в матеріалах справи містяться: свідоцтво про повірку регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/1248 від 18 травня 2022 року, яке чинне до 18 травня 2023 року та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-96-2007 виданий 10 липня 2007 року.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що відеозапис є неповним та переривається, то він є безперервним у частині вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння та самої процедури огляду, тобто у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, порушення, на які звертає увагу ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, є суто формальними, які не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення.
Отже, наведені апелянтом аргументи не вказують на помилковість висновків судді місцевого суду та незаконність ухваленого рішення.
Посилання у скарзі на те, що з урахуванням положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та ч.3 ст.62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Отже, надані апелянтом докази та наведені аргументи не вказують на помилковість висновків судді місцевого суду та незаконність ухваленого рішення.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, постанова судді Славутицького міського суду Київської областівід 13 вересня 2022 року є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Славутицького міського суду Київської областівід 13 вересня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 а ПДР і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана