06 грудня 2022 року
м. Київ
справа №2609/20234/12
провадження №22-ц/824/11240/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
за участю секретаря судового засідання - Шевчук А.В.
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт»
заінтересовані особи - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника директора товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт» - Наваренка Володимира Георгійовича
на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року у складі судді Усатової І.А.
у цивільній справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,-
У травні 2021 року представник ТОВ «ФК «Форт» - Семченкова Н.С. звернулася до суду із заявою, в якій просила замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК ФОРТ» у справі №2609/20234/12 та поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконання.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року у справі №2609/20234/12 у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №20/П/08/2006-840 вiд 15 серпня 2006 року відмовлено.
04 грудня 2013 року Апеляційним судом міста Києва рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
02 березня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» укладено Договір про відступлення права вимоги №GL2N79275_266ПВ, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями, передбаченими кредитним договором №20/П/08/2006-840 вiд 15 серпня 2006 року, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус».
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року у справі №2609/20234/12 замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
Приватний виконавець Фесик М.О. спершу відкрив, а згодом зупинив виконавче провадження №63255714, стягувачем в якому є ТОВ «ФК «Інвест Хаус». Однак дане виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., що підтверджується витягом з Єдиного реєстру боржників. Таким чином, виконавчі провадження з виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20/П/08/2006-840 від 15 серпня 2006 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відсутні.
05 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК «ФОРТ» було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № Б/Н, згiдно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями, передбаченими кредитним договором №20/п/08/2006-840 від 15 серпня 2006 року, перейшло до ТОВ «ФК «ФОРТ».
Враховуючи наведене, вважали, що є достатні підстави для заміни сторони стягувача його правонаступником ТОВ «ФК «ФОРТ».
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з указаною ухвалою, 15 вересня 2022 року директор ТОВ «ФК «Форт» - Наваренко В.Г. звернувся безпосередньо до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку у повному обсязі.
Уважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства.
Наголошує на тому, що заява про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку не задоволена з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, а докази, які до неї додані, були спростовані судом першої інстанції.
Зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду, посилаючись при цьому на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 та №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі №1-7.
02 грудня 2022 року до апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , в якій останній просить розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 та її представника, у задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не надходили.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності всіх учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, виходив з того, що відповідно до офіційної інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на день подання цієї заяви виконавчі листи стосовно боржників на примусовому виконанні не перебували і доказів на підтвердження їх пред'явлення до виконання заявником не надано.
Заява ТОВ «ФК Форт» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не містить поважних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для пред'явлення виконавчого документа до виконання у встановлений законом строк.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року у справі №2609/20234/12 у задоволені первісного позову ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним задоволено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» задоволено.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 20/П/08/2006-840 від 15 серпня 2006 року: 8 496,24 доларів США - заборгованість за кредитом; 888,53 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків; 1 077,34 доларів США - заборгованість по сплаті комісії; пеню за прострочення зобов'язання у розмірі 34 577,77 доларів США та штрафні санкції за порушення умов кредитного договору у розмірі 1 578,50 доларів США, а всього 46 618,37 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 372 620,63 грн та судовий збір у розмірі по 1 720,50 грн з кожного.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.
На виконання вказаного рішення 07 жовтня 2015 року Солом'янським районним судом м. Києва видано два виконавчі листи № 2-1110/13, які фактично отримані ПАТ «КБ «Надра» за заявами його представників засобами поштового зв'язку 15 жовтня 2015 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року, задоволено заяву ПАТ «КБ «Надра» та поновлено йому строк для пред'явлення виконавчих листів, виданих Солом'янським районним судом м. Києва на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2013 року, до виконання.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року заяву ТОВ «ФК «Інвест Хаус» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження задоволено частково.
Замінено сторону у виконавчих листах у справі №2609/20234/12 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме стягувача ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
У задоволенні решти вимог заяви про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для його пред'явлення до виконання відмовлено.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Інвест Хаус» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.
05 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК «ФОРТ» укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № Б/Н, згiдно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями, передбаченими кредитним договором №20/п/08/2006-840 від 15 серпня 2006 року, перейшло до ТОВ «ФК «ФОРТ».
Питання процесуального правонаступництва врегульовано ч. 1 ст. 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону про виконавче провадження).
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, заміна сторони виконавчого провадження, як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
Оскільки процесуальною метою заявника в цій справі є отримання виконавчого листа, в якому він буде зазначений стягувачем і пред'явлення його до виконання, суд спочатку має вирішити питання про дотримання строків пред'явлення виконавчих документів до виконання.
За змістом статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на момент видачі виконавчих листів (далі - Закон № 606-XIV), виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частиною другою статті 22 Закону № 606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Отже, за загальним правилом, встановленим Законом № 606-XIV, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Частиною першою статті 371 ЦПК України 2004 року було передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Зазначене право стягувача також було закріплено у частині другій статті 24 Закону України № 606-XIV.
Як свідчать матеріали справи, виконавчі листи № 2-1110/13 на виконання рішення суду апеляційної інстанції від 04 грудня 2013 року в частині солідарного стягнення з боржників на користь стягувача заборгованості за кредитним договором були видані районним судом 07 жовтня 2015 року, фактично отримані банком 15 жовтня 2015 року, а ухвалою суду від 04 квітня 2016 року, яка набрала законної сили 08 червня 2016 року, стягувачу було поновлено строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, відповідно до частини першої статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 2 травня 2018 року у справі №5016/149/2011(17/6), від 1 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/20331/13-ц.
Таким чином, з урахуванням поновлення судами стягувачу строку для пред'явлення виконавчих листів № 2-1110/13 до виконання та не спливу вказаного строку станом на час набрання чинності Закону №1404-VIII, ці виконавчі документи могли бути пред'явлені стягувачем до примусового виконання відносно боржників у строк до 08 червня 2019 року.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що виконавчі провадження з виконання виконавчого листа №2-1110/13, виданого 07 жовтня 2015 року Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 20/П/08/2006-840 від 15 серпня 2006 року, відсутні. Відповідно до офіційної інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на день подання цієї заяви виконавчі листи стосовно боржників на примусовому виконанні не перебували і доказів на підтвердження їх пред'явлення до виконання заявником не надано.
Згідно частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Отже, це правило розповсюджується на заміну сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України). У свою чергу, аналогічні умови розповсюджуються на процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, яке стосується будь-якої стадії судового процесу, відповідно до частини другої статті 55 ЦПК України.
Судом установлено, що первісний стягувач за виконавчими листами ПАТ «КБ «Надра» на час відступлення прав вимоги 02 березня 2020 року новому кредитору ТОВ «ФК «Інвест Хаус» втратив право на пред'явлення виконавчих документів до виконання і відомостей про переривання перебігу строку пред'явлення виконавчих листів до виконання матеріали справи не містять.
Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України), тобто станом на 02 березня 2020 року, то право на пред'явлення виконавчих листів до виконання не набув (до вирішення питання про поновлення строку) і новий кредитор ТОВ «ФК «Інвест Хаус», який був змінений відповідною ухвалою суду.
Жодних дій, спрямованих на виконання судового рішення, що набрало законної сили, банк не вчиняв і доказів вжиття останнім можливих заходів щодо примусового стягнення заборгованості заявник не надав.
Звертаючись до суду із заявою, ТОВ «ФК «ФОРТ» посилається на запровадження в ПАТ «КБ «Надра» процедури ліквідації як на поважну причину пропуску строку на пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Разом з тим, запровадження процедури ліквідації банку не може вважатись перешкодою для реалізації прав стягувача на примусове виконання судового рішення, а тому і свідчити про поважність пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 616/4465/12.
Будь-яких інших причин зволікання з примусовим виконанням рішення Апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року протягом семи років у заяві ТОВ «ФК ФОРТ» не зазначено і судом не встановлено причин, які би не залежали від волі стягувача та дійсно створювали перешкоди або значно ускладнювали можливість пред'явлення виконавчих листів до виконання у визначений законом строк.
У зв'язку з наведеним, посилання заявника на те, що стягувач не мав можливості пред'явити виконавчі документи до виконання в зв'язку з процедурою ліквідації не є поважними причинами пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки така процедура не позбавляє можливості уповноважену особу звертатись до органів виконавчої служби з заявами про примусове виконання виконавчих листів, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
Окрім того, ТОВ «ФК «Інвест Хаус» вже звертався до суду з вимогою про поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, посилаючись на аналогічні обставини як на підтвердження поважності пропуску зазначеного строку, однак ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року було відмовлено у поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчих листів з цих підстав; ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Інвест Хаус» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання також відмовлено.
Таким чином, цей строк був пропущений ще ТОВ «ФК «Інвест Хаус», від якого до ТОВ «ФК «Форт» перейшло право вимоги.
Заявник не навів жодного доводу, який би давав суду підстави вважати, що строки для пред'явлення виконавчих листів до виконання ним пропущені з поважних причин.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки заява ТОВ «ФК Форт не містить поважних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для пред'явлення виконавчого документа до виконання у встановлений законом строк.
Отже, враховуючи те, що підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання суд не встановив, не підлягають задоволенню також вимоги про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні.
З огляду на зазначене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків місцевого суду, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.
Інші доводи апеляційної скарги на суть прийнятого рішення не впливають.
У зв'язку з викладеним, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, колегія уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Згідно зі статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Виходячи з викладеного, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу заявника директора товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт» - Наваренка Володимира Георгійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено «06» грудня 2022 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик