Справа №369/9999/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4363/2022 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
02 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12022111050002595 за апеляційною скаргою прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянина, громадянина Російської Федерації, уродженця м. Києва, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
перекладача ОСОБА_10 ,
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.11.2022 обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022111050002595 від 19.08.2022 повернуто прокурору Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області для усунення недоліків.
В обґрунтування свого рішення суд зазначив, що відповідно до ст. 29 КПК України кримінальне провадження кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою право користуватись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ці вимоги закону слідчим під час досудового розслідування та при складанні, а прокурором при затвердженні, обвинувального акту не дотримані.
У підготовчому судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 за національністю - росіянин, громадянин російської федерації, українську мову повною мірою не розуміє, в той же час, всі процесуальні документи надані до суду складені українською мовою, під час досудового розслідування перекладач не залучався. Зокрема, обвинувальний акт не перекладений на мову, яка є зрозумілою для ОСОБА_11 , а саме російську, що порушує його право на належний захист від пред'явленого обвинувачення та роз'яснення обвинуваченому його суті.
Таким чином, вищенаведені обставини суттєво порушують право ОСОБА_7 на захист та можливість обрати відповідні засоби захисту від пред'явленого йому обвинувачення, що свідчить про порушення вимог КПК України, і тому, суд дійшов висновку про необхідність повернення на підставі ч. 3 ст. 314 КПК України обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам закону.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали, яка полягає у істотному порушенні вимог кримінального процесуального закону та не повноті судового розгляду, просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.11.2022 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що не погоджується з висновком суду, оскільки обставини, які вказані в ухвалі, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, відповідно до вимог КПК України, та не відповідають фактичним обставинам справи. Аналізуючи положення ст.ст.291, 292 КПК України, прокурор прийшов до висновку, що повернення прокурору обвинувального акту, повинно передбачати не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Крім того прокурор вказує, що у кримінальному провадженні № 12022111050002595 від 19.08.2022 року, щодо ОСОБА_7 , дотримані всі вимоги закону та залучено перекладача обвинуваченому після заявленого відповідного ним клопотання на стадії підготовчого судового засідання на мову, якою останній володіє та розуміє, а саме - російську, оскільки на стадії досудового розслідування письмового клопотання від обвинуваченого та його захисника про забезпечення перекладачем не заявлялося і в матеріалах провадження відсутнє.
Також апелянт зазначає, що в процесі досудового розслідування, проведення усіх процесуальних дій, та після закінчення досудового розслідування і направлення обвинувального акту до суду, жоден із процесуальних документів не містив приміток або пояснень, зауважень ні від обвинуваченого ні від його захисника, про те, що зміст даних процесуальних документів підлягає перекладу на мову, якою він володіє на достатньому рівні. Одночасно з цим, обвинуваченому були роз'ясненні його права, в тому числі і його право на захист, що підтверджується власноручним його підписом в пам'ятці.
Посилається апелянт і на те, що в підготовчому засіданні обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, жодних зауважень щодо нерозуміння обвинувального акту, реєстру матеріалів кримінального провадження або порушення їх прав не заявляли, а тому судом було винесено необґрунтоване рішення про порушення прав обвинуваченого.
Крім того, 30.11.2022 під час апеляційного розгляду прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_12 подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, строком на 60 днів.
В обґрунтування доводів клопотання, прокурор зазначає, що на даний час продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не має постійного місця проживання на території України, проживає в орендованій квартирі у хостелі, офіційно не працевлаштований, міцних соціальних зв'язків не має, є громадянином Російської Федерації, може переховуватись від суду, а також незаконно впливати на свідків, анкетні дані та місце проживання яких ОСОБА_7 сталі відомі в ході досудового розслідування, з метою зміни ними своїх показань та неявки до суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і клопотання та просив їх задовольнити, думку обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, однак просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора та клопотання про продовження строку тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.
За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право із стадії підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким закінчується досудове розслідування.
Імперативно встановлені вимоги до відомостей, які обвинувальний акт повинен містити, передбачені п.п. 1-9 ч. 2 ст. 291 цього Кодексу, а саме: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
Аналіз наведених норм кримінального процесуального закону дає підстави стверджувати, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акта прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
Як вбачається з обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12022111050002595 від 19.08.2022 щодо ОСОБА_7 , то він відповідає вимогам ст. 291 КПК України та містить всі необхідні відомості, передбачені зазначеною нормою закону. Зокрема, фактичні обставини справи, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону про кримінальну відповідальність та формулювання висунутого ОСОБА_7 за ч.1 ст. 263 КК України обвинувачення. Долучено до обвинувального акта і розписку обвинуваченого та його захисника про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Отже, цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, і будь - яких перешкод для призначення його до судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
Що стосується наведених судом першої інстанції доводів щодо не залучення під час досудового розслідування перекладача ОСОБА_7 , який за національністю росіянин, громадянин російської федерації, а також відсутності перекладу обвинувального акту на мову, яка є зрозумілою для ОСОБА_7 , а саме російську, що порушує його право на належний захист від пред'явленого обвинувачення та роз'яснення обвинуваченому його суті,як на підстави повернення обвинувального акту прокурору, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини 2, 3 ст. 29 КПК особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Аналогічно частинами 4, 6 ст. 14, ст. 15 Закону України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року № 5029-VI визначено, що особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат. Слідчі і судові документи відповідно до встановленого процесуальним законодавством порядку вручаються особам, які беруть участь у справі (обвинуваченому у кримінальній справі), державною мовою, або в перекладі їх рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють. Мовою роботи та актів з питань досудового розслідування та прокурорського нагляду в Україні є державна мова. Кожна особа має право бути невідкладно повідомлена мовою, яку вона розуміє, про мотиви арешту чи затримання і про природу та причини звинувачення проти неї і захищати себе, користуючись цією мовою, у разі необхідності, з безкоштовною допомогою перекладача.
За змістом вказаних положень законів вбачається, що на слідчого, прокурора або суд не покладено обов'язку залучення перекладача за відсутності відповідного клопотання від осіб, які мають таке право, а забезпечення участі перекладача здійснюється за умови подання відповідного клопотання та за наявності для цього передбачених законом підстав.
Одночасно питання про дотримання вимог ст. 29 КПК щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенції).
Відповідно до підпункту «е» п. 3 ст. 6 Конвенції та практики ЄСПЛ перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв'язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.
Розуміння зазначених обставин охоплює виключно їх мовно-комунікативний аспект, але не стосується правового механізму здійснення захисту, оскільки перекладач надає комунікативну, а не правову допомогу, що є функцією захисника.
Для констатації факту порушення права особи на захист, через незабезпечення обвинуваченого послугами перекладача, установлення зазначених обставин має бути «поза розумним сумнівом».
При цьому чинниками для з'ясування розуміння особою вказаних обставин Конвенція та практика ЄСПЛ визначають: 1) тривалість проживання у державі ведення судочинства; 2) рівень освіти, час та місце її здобуття; мова навчання; 3) рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації.
Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, 20.08.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру та вручено пам'ятки про процесуальні права та обов'язки підозрюваного. Жодних відомостей про те, що ОСОБА_7 на досудовому розслідувані заявлялось клопотання про залучення перекладача, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить. В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_13 , який за національністю росіянин, громадянин російської федерації пояснив, що є уродженцем м. Києва, в шість років його сім'я виїхала з України, однак в Україні в нього залишилась тітка, брат і сестра, до яких він періодично приїздив у гості, також повідомив, що працював в Україні, українською мовою володіє на побутовому рівні. Як сам обвинувачений ОСОБА_7 , так і його захисник вказали про те, що під час досудового розслідування, з письмовими клопотаннями про залучення перекладача не звертались. Також, з матеріалів провадження слідує, що ОСОБА_7 і його захисник не висловлювали зауважень при отриманні копії обвинувального акта та не заявляли клопотання про забезпечення перекладача. А в подальшому, під час підготовчого судового засідання не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі поданого обвинувального акта.
Таким чином, всупереч висновків суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що органом досудового слідства, безпідставно не було залучено перекладача у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , та не здійснено переклад обвинувального акту, а тому наведені судом обставини не можуть слугувати підставами для повернення обвинувального акта прокурору.
З урахуванням наведеного, ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
З приводу клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід зазначити наступне. Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
З врахуванням характеру висунутого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який відноситься до тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від 3 до 7 років, а також враховуючи всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, який є громадянином російської федерації, не має постійного місця проживання на території України, офіційно не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, що вказує на відсутність міцних соціальних зв'язків, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, такий ризик існує і виправдовує подальше його тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З приводу іншого заявленого прокурором ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, то на переконання колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому, на даному етапі провадження, яке наразі триває і свідки ще не допитані та обґрунтованість висунутого щодо ОСОБА_7 обвинувачення перевірятиметься судом першої інстанції, існують достатні підстави вважати, що обвинувачений може впливати на свідків, з метою зміни ними показань.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню ризикам, передбаченим п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, на даному етапі провадження, клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
На підставі викладеного, враховуючи обставини кримінального провадження, майновий стан обвинуваченого, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що в даному кримінальному провадженні необхідно визначити розмір застави, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 124050 гривень, оскільки саме такий розмір, на переконання колегії суддів, зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України у випадку внесення застави.
Керуючись ст. 376, ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської областівід 08.11.2022, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України повернуто прокурору Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області для усунення недоліків - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 ( ОСОБА_14 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід в Державній установі Міністерства Юстиції України "Київський слідчий ізолятор" терміном на 60 днів, тобто до 30 січня 2023 включно.
Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі у розмірі п'ятдесяти прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 124 050 грн. (сто двадцять чотири тисячі п'ятдесят грн.), яка повинна бути внесена у національній грошовій одиниці, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ: 42258617; код банку: 820172; назва банку: ГУ ДКСУ у м. Києві; номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 такі обов'язки:
- прибувати до суду чи прокурора за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстровані, проживають чи перебувають без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, перебування;
- утримуватися від спілкування свідками по даному кримінальному провадженню.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язків до 30 січня 2023 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'являться за викликом прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4