справа №357/549/22 головуючий у І інстанції: Орєхов О.І.
провадження 22-ц/824/7711/2022 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
01 грудня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І. (суддя-доповідач), Сушко Л.П., Олійника В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчатись,-
В січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з вищенаведеним позовом, який обґрунтовувала тим, що відповідач ОСОБА_2 є її батьком та згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 11.09.2018 року сплачував на її утримання аліменти. 24 січня 2022 року позивачу виповнюється 18 років і виконання рішення суду буде припинено в зв'язку з досягненням повноліття.
В даний час вона є студентом вищого державного навчального закладу України «Одеська юридична академія» на денній формі навчання, не має власних джерел існування. Матеріальну допомогу добровільно відповідач не надає.
Просила суд стягнути на її користь аліменти у розмірі 5000,00 грн щомісяця до суду і до досягнення 23- річного віку.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 коп.), щомісячно, починаючи з 19 січня 2022 року і до закінчення навчання, але не пізніш ніж до досягнення позивачем двадцяти трьох років.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення, в частині стягнення аліментів на свою користь у розмірі 5 000 грн. щомісячно.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують допомоги, до досягненнями ними двадцяти трьох років.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Частиною другою статті 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року №3 обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно з ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Відповідно до ст.201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу.
Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється рідною донькою відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження, виданої 28 січня 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 139, з якої вбачається, що батьками повнолітньої дійсно є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 3).
З наявної у матеріалах справи копії довідки про реєстрацію місця проживання особи, яка видана Центром надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.03.2019 року по теперішній час прописана та проживає позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
У відзиві відповідач ОСОБА_2 вказував, що позов не визнає і вважає що позовні вимоги є необґрунтованими оскільки позивач не надала жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог, а саме доказів понесених нею витрат на навчання та вважав за доцільне сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі 2000,00 грн., тобто тим самим фактично визнав позовні вимоги позивача частково.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ні стороною позивача, ні стороною відповідача доказів їх майнового стану, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції надано не було.
Також позивачем в суді першої інстанції не подавалося клопотання про витребування даних з фіскальної служби для перевірки розміру доходів відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що відповідач частково визнавши позов на суму 2 000 грн, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову саме на цю суму.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що лише та обставина, що на батьків покладено обов'язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
Отже, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та, виходячи з положень ст.ст.199, 200 СК України обґрунтовано задовольнив позов частково.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «01» грудня 2022 року.
О.І. Сліпченко
В.І. Олійник
Л.П. Сушко