Справа 759/20222/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3701/2022 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
Іменем України
29 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 ,
особи щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами законного представника потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_12 та представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борзна Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -
у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, які мають ознаки злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 296 КК України,
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12019100080004898 від 09.07.2019 року відносно ОСОБА_9 у вчиненні суспільно небезпечних діянь, які мають ознаки злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 296 КК України, задоволено частково: застосовано відносно неосудного ОСОБА_9 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом, внаслідок вчинення ним у стані неосудності суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України; відмовлено у застосуванні ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом, внаслідок вчинення ним у стані неосудності суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Як зазначено у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 09.07.2019 приблизно о 19 год. 00 хв. вийшов зі своєї квартири АДРЕСА_3 , до під'їзду та почав голосно кричати. Під час цього, останній перебуваючи оголеним на зазначеному місці, побачив перед собою на відстані приблизно 10 метрів свого сусіда по квартирі - ОСОБА_7 , в руках якого знаходився металевий візок, після чого у ОСОБА_9 виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, а саме зазначеного металевого візка.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_9 підбіг до ОСОБА_7 , та діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс кулаком удар по обличчю ОСОБА_7 , після чого вирвав з рук останнього металевий візок вартістю 3232 грн. Заволодівши в такий спосіб майном ОСОБА_13 , ОСОБА_9 з місця вчинення злочину пішов, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 3232 грн.
Крім цього, ОСОБА_9 09.07.2019 приблизно о 20 год. 00 хв., перебуваючи на дитячому майданчику на подвір'ї буд. АДРЕСА_4 , з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, знаходився в громадському місці, перебуваючи під дією не ідентифікованої речовини психотропної дії важкого ступеню, повністю оголеним та демонстрував геніталії прохожим громадянам, проявляючи при цьому винятковий цинізм, а також проявляв особливу зухвалість, яка полягала в тому, що він підійшов до малолітнього ОСОБА_11 та наніс удар кулаком по обличчю останнього і відразу після цього наніс ще один удар по голові ОСОБА_14 , який є особою похилого віку, та стояв поруч з малолітнім ОСОБА_11 . У результаті хуліганських дій ОСОБА_9 заподіяв ОСОБА_11 та ОСОБА_14 легкі тілесні ушкодження.
Після чого, ОСОБА_9 став чинити опір прохожим громадянам, серед яких був ОСОБА_15 , які припиняли хуліганські дії, та в подальшому був затриманий працівниками поліції та доставлений до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Дії ОСОБА_9 кваліфікуються як суспільно небезпечні діяння, передбачені ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 296 КК України.
Суд виключив з клопотання суспільно небезпечне діяння за ч.2 ст. 186 КК України через те, що прокурор у клопотанні помилково посилається на наявність умислу у ОСОБА_9 на вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, а також за відсутності будь-яких доказів його вчинення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, законний представник потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково, застосувати відносно неосудного ОСОБА_9 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом внаслідок вчинення ним у стані неосудності суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України. В решті ухвалу суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд мав застосувати відносно ОСОБА_9 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом, оскільки останній за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства, що підтверджується встановленими під час судового розгляду обставинами та дослідженими судом доказами.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити повністю, застосувати відносно неосудного ОСОБА_9 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом внаслідок вчинення ним у стані неосудності суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.2 ст. 186 та ч.3 ст. 296 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що твердження прокурора в клопотанні про те, що ОСОБА_9 реалізовував свій злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна є помилковим, оскільки ОСОБА_9 перебував в стані неосудності, що в свою чергу не перешкоджало суду під час постановлення рішення встановити інші обставини, що підлягають встановленню в такій категорії справ, та прийти до висновку про наявність в діях ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, який на думку апелянта підтверджується наявними у справі доказами.
Щодо виду примусових заходів медичного характеру апелянт вважає, що відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин про те, що за психічним станом і характером вчиненого суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_9 становить особливу небезпеку для суспільства, а також беручи до уваги, що останній вчинив суспільно небезпечні діяння, передбачені ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 296 КК України, то відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 94 КК України відносно нього слід було застосовувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом.
Заслухавши доповідь судді, думку представника потерпілого, який підтримав апеляційні скарги, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу представника потерпілого та частково апеляційну скаргу законного представника потерпілого, думки захисника та особи, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Дослідивши докази у кримінальному провадженні у їх сукупності, які стосуються вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України, суд визнав доведеним факт вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України, а саме грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом (хуліганство), яке пов'язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.
Суд вказав, що суспільно небезпечне діяння вчинене ОСОБА_9 у стані неосудності, що виключає можливість застосування покарання, оскільки останній за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду.
Відповідно до ч.4 ст. 94 КК України, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №117 від 24.12.2021, на теперішній час ОСОБА_9 виявляє ознаки хронічного психічного розладу - Шизофренії параноїдної, безперервного перебігу, апато-дисоціативного дефекту. За своїм психічним станом у теперішній час не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Враховуючи психічний стан у теперішній час, ОСОБА_9 рекомендоване застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Отже, враховуючи висновок судово-психіатричного експерта №117 від 24.12.2021, тяжкість вчиненого ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, характер та тяжкість захворювання ОСОБА_9 , його ступінь небезпечності для інших осіб, суд першої інстанції дійшов висновку про застосування до нього примусових заходів медичного характеру саме у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом, оскільки інший вид примусового заходу медичного характеру не буде відповідати зазначеним вище умовам, з чим колегія суддів погоджується, і доводи апелянтів цього не спростовують.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виключення з клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, які стосуються вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, суд не взяв до уваги заяву ОСОБА_7 , оскільки в суді останній зазначив, що «кравчучка» стояла на землі біля машини та ОСОБА_9 її у нього не забирав. Також суд не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_16 , яка показала, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 перетягували «кравчучку» один на одного, оскільки пояснила, що вона відволікалась на дітей та не бачила як «кравчучка» опинилась в руках у ОСОБА_9 . Інших будь-яких доказів вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, суд не встановив.
Крім того, судом правильно встановлено, що висновки в клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру про вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України саме умисно, з певною метою та мотивом, не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке відповідало його точному змісту, а тому суд при прийняття рішення за даним клопотанням дані елементи суб'єктивної сторони діяння не встановлював.
Отже, доводи апеляційної скарги представника потерпілого про те, що наявність в діях ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, підтверджується наявними у справі доказами, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції дослідив усі наявні докази у провадженні з приводу вказаного діяння, дав їм належну оцінку і прийшов до висновку про відсутність належних доказів вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, з чим погоджується колегія суддів.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості та підстави для її скасування відсутні, а тому вона має бути залишена без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги законного представника потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_12 та представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя