21 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року,
за участю особи, яка подала скаргу, ОСОБА_5 , -
Цією ухвалою поновлено строк ОСОБА_5 на оскарження бездіяльності уповноважених осіб (слідчих) СУ ГУНП в Київській області, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення та відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи (слідчого) СУ ГУНП в Київській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що кримінальний процесуальний закон не вимагає від заявника зазначення в заяві усіх складових злочину, разом з тим, відомості не по будь-якій заяві про вчинене кримінальне правопорушення тягнуть за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань уповноваженою на те особою, а вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, яких ОСОБА_5 наведено не було, а, відтак, не було і бездіяльності по невнесенню відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.09.2022 та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати СУ ГУНП в Київській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по поданій ним заяві від 20.08.2022 про вчинення кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, ОСОБА_5 вказує, що слідчий суддя здійснив поза процесуальні дії замість слідчого ГУНП, здійснив висновок на припущеннях та не витребував матеріали з ГУНП, що передбачено КПК України і Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.
Також ОСОБА_5 зазначає, що слідчий суддя не взяв до уваги пряму норму, передбачену ст. 214 КПК України, щодо обов'язку внесення відомостей за заявою про вчинене кримінальне правопорушення, а втрутився та трактував релігійну канонічну підлеглість, при тому не звертав уваги, що він-заявник є керівником релігійної громади, яка не змінювала підлеглість, але постійно зазнає погрози, приниження, що порушує принцип рівноправності, що порушує розпалювання ворожнечі на релігійному підґрунті (ст. 161 КК України) з метою привласнення майна - Храму, що знаходиться у власності релігійної громади.
На переконання ОСОБА_5 , слідчий суддя позбавив його в праві забезпечення правосуддя та порушив ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, що гарантує кожній особі не імітацію судочинства, а розгляд справи безстороннім і справедливим судом, при якому гарантується рівність та змагальність сторін.
СУ ГУНП в Київській області про дату, час та місце розгляду провадження повідомлене у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, неявка уповноваженої особи якого в судове засідання не перешкоджає розгляду провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення ОСОБА_5 на задоволення апеляційних вимог у повному обсязі, дослідивши матеріали судового провадження за скаргою, які надійшли до суду апеляційної інстанції 07.11.2022, обговоривши доводи апеляційної скарги з додатками, колегія суддів дійшла наступного.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням приписів ч. 1 ст. 404 КПК України щодо суті прийнятого рішення та апеляційних вимог, підтриманих заявником в суді апеляційної інстанції.
Згідно положень ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Главою 26 КПК України чітко визначено та регламентовано порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого//детектива, дізнавача, прокурора на досудовому провадженні.
За нормою ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Як указують приписи ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як свідчить ч. 2 вказаної норми процесуального закону.
Згідно ч. 3 ст. 214 КПК України, здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення - не допускається.
На підставі ч. 4 цієї норми процесуального закону, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - не допускається.
Системний аналіз наведених положень ст. 214 КПК України свідчить про те, що, якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК України, то після прийняття та реєстрації такої заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, перелік яких визначений, зокрема, п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, норму якої покладено і в абз. 5 п. 1 глави 2 розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 30.06.2020 № 298.
Якщо у заяві чи повідомленні даних про кримінальне правопорушення немає, то вони не можуть визнаватися такими, що підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий висновок узгоджується з положеннями, закріпленими у ст. 2 КПК України, в якій зазначається про те, що завданнями кримінального провадження є не лише захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а й забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вказане застосування закону знайшло своє відображення і в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 556/450/18 (провадження № 51-4229км20) щодо того, що підставою для початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких, серед іншого вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як видно з матеріалів провадження за скаргою, ОСОБА_5 звернувся до СУ ГУНП в Київській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Хоча сама заява ОСОБА_5 про вчинене кримінальне правопорушення в матеріалах провадження відсутня, проте, як відображено в копії талону-повідомленні Єдиного обліку за № 7226 щодо прийняття і реєстрації заяви (повідомлення) та іншу подію, заява ОСОБА_5 про кримінальне правопорушення з наступним змістом: “15.08.2022 міський голова Боярської ОТГ ОСОБА_6 на своїй сторінці фейсбук опублікував заклик про вчинення протиправних дій на релігійному підґрунті, щоб розглянути питання переходу церкви “Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви” з підпорядкування УПЦ до ПЦУ, - зареєстрована ст.інспектором майором поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_7 в інформаційно-телекомунікаційній системі “Інформаційний портал Національної поліції України” (журналі єдиного обліку) Головне управління національної поліції в Київській області (а.п. 12).
15.09.2022 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи (слідчого) СУ ГУНП в Київській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в якій заявник просив суд постановити ухвалу про зобов'язання слідчого (уповноважену особу) ГУНП в Київській області негайно виконати вимоги ст. 214 КПК України, а саме внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 191, 358 КК України (ЖЕО № 7226 від 20.08.2022) впродовж 24 годин (а.п. 1-10).
За приписами ст. 5 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23.04.1991 № 987-ХІІ, в Україні здійснення державної політики щодо релігії і церкви належить виключно до віддання України.
Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави.
Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.
Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади, якнаголошується в ст. 8 цього Закону.
У свою чергу, згідно ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР, з послідуючими змінами, визначено, що територіальна громада - жителі, об?єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об?єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, що визначені конституцією України, цим та іншими законами за нормою ч. 1 ст. 10 Закону.
Повноваження сільських, селищних, міських рад визначені у розділі 11 Конституції України та розділі ІІ Закону.
Отже, не можна ототожнювати релігійну громаду з територіальною громадою.
Вказане випливає і зі змісту листа вих. № 02-10/2909 від 19.07.2022 за підписом міського голови Боярської ОТГ ОСОБА_6 за адресу Свято-Успенської парафії с. Тарасівки, де, крім наведеного, вказано, що до порядку денного засідання чергової 25 сесії Боярської міської ради VІІІ скликання не було включено та не планувалося до розгляду питання про перехід парафій УПЦ, що розташовані на території Боярської громади, до Православної церкви України (а.п. 20-21).
Дослідивши матеріали провадження за скаргою, слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_5 , взяв до уваги, що з копії талону-повідомлення, долученої ОСОБА_5 до матеріалів скарги не зрозуміло, які саме висловлювання ОСОБА_6 як міського голови Боярської ОТГ містять заклик про вчинення протиправних дій на релігійному підґрунті та становлять собою склад кримінальних правопорушень, передбачених, як зазначає скаржник, ст.ст. 364, 191, 358 КК України.
При цьому, як указав слідчий суддя, зі змісту скарги та долучених до неї матеріалів випливає, що ОСОБА_5 фактично виступає проти реалізації передбаченого Конституцією України права громадян на свободу совісті шляхом зміни підлеглості релігійної громади.
Отже, оскільки заява ОСОБА_5 не містила викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, обов?язковість чого передбачена п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, слідчий суддя місцевого суду і дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги, з правильністю чого погоджується і колегія суддів, оскільки з матеріалів провадження за скаргою та в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 дійсно не зміг пояснити, що ж саме, на його думку, вчинив ОСОБА_6 як голова Боярської ОТГ, дії якого можна було б кваліфікувати за ст.ст. 364, 191, 358 КК України, і як можуть вплинути скликання ОСОБА_6 зборів територіального громади, що входить в коло його обов?язків голови Боярської ОТГ, - на вибір осіб територіальної громади, до якої релігійної громади входити, до якої церкви кожному з них ходити до УПЦ чи ПЦУ, чи перереєстрації УПЦ за рішенням релігійної громади, чи перехід майна УПЦ тощо, як про те стверджує ОСОБА_5 , а тому підстав для скасування ухвали слідчогосудді за скаргою ОСОБА_5 - не вбачається.
На правильність даних висновків не можуть вплинути посилання ОСОБА_5 про те, що слідчий суддя не витребував матеріали з ГУНП, оскільки вони не є беззастережнимивраховуючи те, що в розпорядженні слідчого судді була копія талону-повідомлення ОСОБА_5 про вчинене кримінальне правопорушення, що долучена ним до скарги.
Підсумовуючи, за наведеним, апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Прийняття даного рішення не позбавляє ОСОБА_5 права на повторне звернення з заявою про вчинене кримінальне правопорушення (злочин) в порядку ст. 214 КПК України, а у разі бездіяльності уповноваженої особи щодо її прийняття за процедурою вказаного кримінального процесуального закону - права на звернення до слідчого судді зі скаргою на таку бездіяльність.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року, якою поновлено строк ОСОБА_5 на оскарження бездіяльності уповноважених осіб (слідчих) СУ ГУНП в Київській області, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення та відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи (слідчого) СУ ГУНП в Київській області, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3