справа №755/5668/2022 Головуючий у І інстанції - Курило А.В.
апеляційне провадження №33/824/2906/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
11 листопада 2022 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Федорова Дмитра Сергійовича, переглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Федорова Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина
України, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -
встановив:
16 квітня 2022 року о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем «JAC», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Березнева, 3В в м. Києві. Зважаючи на те, що у працівників патрульної поліції були підстави вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані сп'яніння згідно із ознаками такого стану, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. Однак ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №214410 від 16 квітня 2022 року у ОСОБА_1 , були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, саме тому на нього був складений даний протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, в протоколі зазначено дату, час та місце вчинення правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, як того вимагає ст.256 КУпАП.
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн та позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Не погодившись з вказаною постановою, Федоров Д.С. , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження відносно ОСОБА_1 закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
На момент прибуття працівників поліції автомобіль був припаркований, біля нього перебувала декілька чоловік, а в автомобілі нікого не знаходилось, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Працівники поліції склали протокол виключно на припущеннях про те, що саме ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом.
Крім цього, звертає увагу на те, що письмове направлення на медичний огляд в присутності ОСОБА_1 не складалось, із його змістом ОСОБА_1 не ознайомлювали, копії направлення не вручали.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Федоров Д.С. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Федорова Д.С., перевіривши матеріали адміністративного провадження та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №214410 від 16 квітня 2022 року. Посилається на те, що відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проте з таким висновком погодитися не можна з таких підстав.
За приписами статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, всупереч вимогам вказаних правових норм, судом першої інстанції не було в повному обсязі з'ясовані всі обставини справи, в зв'язку з чим, постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню.
Відеозапис з нагрудної камери поліцейського однозначно не свідчить, що апелянт відмовився від проходження тесту на місці зупинки, а про можливість проходження огляду у закладі охорони здоров'я не повідомлявся.
Суд першої інстанції керувався тим, що сам по собі факт відмови від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння чи перебування у такому стані, є визначальним для кваліфікації діяння за ст.130 КУпАП.
Суб'єктом даного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
Відповідно до ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Отже, обов'язковому з'ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, оскільки відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки матеріалами справи жодним чином не підтверджується наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме не доведений факт керування транспортним засобом, що є необхідною обставиною для кваліфікації дій за ч.1 ст.130 КУпАП, висновок суду першої інстанції про необхідність притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративним протоколом серії ААД №214410 є безпідставним.
Суд першої інстанції не виконав вимоги ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин даної справи.
Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.
Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими, постанова судді районного суду є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Федорова Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КупАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько