07 грудня 2022 року
Київ
справа № 480/5651/21
адміністративне провадження № К/990/33427/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНІС ГРУП» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 у справі № 480/5651/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНІС ГРУП» до Головного управління ДПС у Сумській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 23.11.2021 позов задовольнив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.10.2022 рішення суду першої інстанції скасував, а позовну заяву залишив без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
29.11.2022 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНІС ГРУП», направлена до суду поштою 22.11.2022.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження постанови апеляційного суду в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У касаційній скарзі наведені витяги з постанов Верховного Суду, у яких акцентовано увагу на рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності уникнення надмірного формалізму і недопустимості надто суворого тлумачення процесуальної норми. Водночас у чому саме полягає помилка суду у застосуванні норм права (і яких саме) касаційна скарга не містить. Зазначаючи про відсутність чіткого подібного висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, позивач не розкриває зміст таких доводів: щодо застосування якої норми права відсутній висновок і щодо яких саме правовідносинах він потрібен.
Слід зазначити, що залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду як щодо застосування пункту 58.3 статті 58 ПК України (щодо визначення моменту, з якого податкове повідомлення-рішення вважається врученим), так і щодо застосування пунктів 56.18, 56.19 статті 56 ПК України і статті 122 КАС України.
У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, чому на переконання позивача ці висновки не підлягали застосуванню або застосовані помилково.
У касаційній скарзі заявлено клопотання про долучення додаткових доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку і визнання причин їх неподання до суду апеляційної інстанції поважними, що, однак, суперечить статті 341 КАС України.
В цілому з доводів касаційної скарги неможливо встановити, з яким саме висновком апеляційного суду не погоджується позивач: з тим, що строк пропущений; з тим, що поважні причини його пропуску відсутні чи з тим, що суд самостійно повинен був знайти інші підстави для його поновлення; або з тим, що пропуск строку на 13 днів не може бути підставою для застосування наслідків у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження (даному випадку обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права) унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНІС ГРУП» підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНІС ГРУП» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 у справі № 480/5651/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНІС ГРУП» до Головного управління ДПС у Сумській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон