07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 826/12566/18
адміністративне провадження № К/990/32983/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року у справі №826/12566/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправними дії Вищого господарського суду України в особі голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності Вищого господарського суду України, щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 , судді Вищого господарського суду України суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів";
зобов'язати Вищий господарський суд України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , судді Вищого господарського суду України суддівську винагороду, відповідно до пунктів 22, 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" та статті 135 Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус судів" в такому порядку: за період з 28 липня 2017 року по 14 грудня 2017 року з розрахунку базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2017 року, регіонального коефіцієнту - 1,25, щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, щомісячної доплати в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, як суддя що обіймає адміністративну посаду, щомісячної доплати в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду за науковий ступінь кандидата юридичних наук, щомісячної доплати в розмірі 10 відсотків посадового окладу судді Вищого спеціалізованого суду за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці із ступенем секретності інформації: відомості та носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно" та "Таємно" з урахуванням раніше виплачених сум; за період з 15 грудня 2017 року по 31 грудня 2017 року з урахуванням базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2017 року та застосуванням регіонального коефіцієнту - 1,25, без щомісячних доплат до посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Вищий господарський суд України з 01 січня 2018 року нарахувати і виплатити (виплачувати) ОСОБА_1 , судді Вищого господарського суду України суддівську винагороду, відповідно до пунктів 22, 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" та статті 135 Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року та застосуванням регіонального коефіцієнту - 1,25, без щомісячних доплат до посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року, залишеним без змін Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі адвокат позивача з посиланням на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом у 2018 році, то «касаційні фільтри», визначені підпунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України та підпункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України до нього не можуть бути застосовані, оскільки обмежують його процесуальні права.
Щодо зазначених посилань, Верховний Суд наголошує, що відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Оскільки, з касаційною скаргою позивач звернувся після набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга має містити підстави касаційного оскарження.
Проте, подана касаційна скарга таких підстав не містить, що є перешкодою у відкритті касаційного провадження у справі.
Крім того, автор касаційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув вказану справу в порядку спрощеного провадження, оскільки позивач є службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, що становить виключення за пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України.
Щодо посилання заявника на помилковість розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного, Суд зазначає таке.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Крім того, із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Враховуючи, що скаржником не наведено обов'язкових підстав визначених частиною п'ятою статті 328 КАС України необхідних для касаційного перегляду рішення, у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року у справі №826/12566/18 повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак