07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 280/9563/21
адміністративне провадження № К/990/33468/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - ТУ ДСА України в Запорізькій області), в якому просив: протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування і виплати йому винагороди судді за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2021 року; зобов'язати ТУ ДСА України в Запорізькій області донарахувати і виплатити належну йому винагороду судді за січень 2021 року в розмірі 5093,04 грн; за лютий 2021 року в розмірі 6045,00 грн; за березень 2021 року в розмірі 6045,00 грн; за квітень 2021 року в розмірі 6045,00 грн; за травень 2021 року в розмірі 6045,00 грн; за червень 2021 року в розмірі 6045,00 грн; за липень 2021 року в розмірі 6045,00 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків і зборів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
22 листопада 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року. Заявник, посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України і неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов.
Предметом спору у цій справі є правильність обчислення грошової винагороди судді.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
У тексті касаційної скарги підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив про незастосування судами першої та апеляційної інстанцій правового висновку Верховного Суду, сформованого у справах №№340/1916/20, 400/2031/21, 360/503/21.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору.
Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки ОСОБА_1 у тексті скарги лише зазначив про постанови Верховного Суду, проте не указав норми щодо якої такий висновок сформовано та в чому саме полягає її неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій, обмежившись лише цитатами із зазначених судових рішень та загальними посиланнями на необхідність дотримання положень законодавства, яким урегульовані питання оплати праці суддів та принципи незалежності суддів. Заявник лише наводить приклади справ, розглянутих Верховним Судом з викладенням правові позиції Верховного Суду, не зазначаючи конкретно норми права, щодо якої сформовано його висновок, належний, на думку заявника, до застосування до спірних правовідносин.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до наведення норм законодавства, цитат з рішень Верховного Суду, часткового опису обставин справи та незгоди з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржені судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Лише загальні посилання на висновок Верховного Суду або необхідність відступлення від такого висновку, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права та дотримання всіх умов касаційного оскарження не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко