07 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/1808/22 пров. № А/857/13320/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Ващилін Р.О.), ухвалене у письмовому провадженні в м.Ужгород 29 серпня 2022 року у справі № 260/1808/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
24.05.2022 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - Управління), просив: визнати протиправними дії щодо відмови у зарахуванні страхового стажу за період роботи з 30.12.2004 по 24.09.2021 всього 17 роки 08 місяців 12 днів (з урахуванням зарахованого стажу роботи в органах ДФС з червня 2016 року по серпень 2017 року), до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; зобов'язати Управління на підставі довідок про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески ГУ ДФС України у Закарпатській області за №122/7-07-97-09-00 від 15.11.2021 та Головного Управління ДФС у м.Києві без номера та дати за період з 02.10.2017 по 03.06.2019, здійснити зарахування страхового стажу за період роботи з 30.12.2004 по 24.09.2021, всього 17 років 08 місяців 12 днів (з урахуванням зарахованого стажу роботи в органах ДФС з червня 2016 року по серпень 2017 року), до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та внести указані дані щодо страхового стажу ОСОБА_1 до персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Суд першої інстанції вказав, що обов'язок щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, за яку сплачено страхові внески, покладається саме на роботодавця. Суд першої інстанції зазначив, що відмовляючи внести необхідні відомості до Реєстру застрахованих осіб, ГУ ПФУ в Закарпатській області виходив з того, що законодавством передбачена чітка послідовність дій уповноважених органів щодо внесення змін до Реєстру застрахованих осіб. Суд першої інстанції вказав, що нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений порядок внесення інформації щодо застрахованих осіб до Реєстру застрахованих осіб, а також уповноважені на те органи, яким, в даному випадку є роботодавці. Суд першої інстанції дійшов висновку, що обов'язок та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних покладено саме на страхувальника або уповноважений орган, тоді як позивач будь-яких доказів звернення до Головного управління ДФС у Закарпатській області та Головного управління ДФС у м. Києві з проханням внести зміни щодо нього до Реєстру застрахованих осіб до суду не надав, а про наявність таких звернень не заявляє. Суд першої інстанції також зазначив, що органи Пенсійного фонду України уповноважені вносити відомості про застраховану особу в Реєстр застрахованих осіб тільки: 1) у разі ліквідації страхувальника без визначення правонаступника за відповідним рішенням суду, що набрало законної сили; 2) у разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб. Скаржник вказує, що територіальні органи Пенсійного фонду України у даному випадку являються єдиними уповноваженими органами на внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб, а на роботодавців (страхувальників) покладається лише обов'язок вчасно подавати до органів Пенсійного фонду відповідні відомості. Скаржник зазначає, що подача страхувальниками відповідних звітів до органу Пенсійного фонду стосовно позивача за 2008 по 2015 роки є неможливою у зв'язку з пропуском ними вищезазначених строків. Вказує, що позивач звертався до відповідача саме з вимогою внести відповідні відомості до реєстру.
Управління подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що за період з 2004 року по 2016 рік відомості за ОСОБА_1 має надати роботодавець, не пізніше до 11.10.2022 і, відповідно, після подання страхувальником відомостей за цей період, такий буде врахований в страховий стаж. Зазначено, що відповідальним за правильність заповнення звітності та достовірність даних є страхувальник або уповноважений орган.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 30 грудня 2004 року по 24 вересня 2021 року проходив службу в органах податкової міліції.
Наказом Державної фіскальної служби України №0067-о/д від 16.09.2021 підполковника податкової міліції ОСОБА_1 , начальника міжрегіонального відділу оперативного документування управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Закарпатській області, з 24 вересня 2021 року звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пп. «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (через скорочення штатів).
05.01.2022 з метою зарахування страхового стажу в повному обсязі та внесення відомостей про стаж до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, ОСОБА_1 звернувся у Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою щодо зарахування відповідного стажу.
Листом Управління від 20.01.2022 ОСОБА_1 повідомлено, що за період з 2004 року по 2016 рік відомості має надати роботодавець, не пізніше ніж до 11 жовтня 2022 року і, відповідно, після подання страхувальником відомостей за цей період такий буде врахований в страховий стаж. Вказано також, що відповідальність за правильність даних про страховий стаж, заробітну плату та спеціальний стаж працівників, поданих до системи персоніфікованого обліку, несе страхувальник --організація з якою особа перебувала в трудових відносинах. Згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у індивідуальних відомостях про застраховану особу наявні дані про страховий стаж з червня 2016 року по серпень 2017 року, страхувальником є Державна фіскальна служба України. Дані про заробітну плату та страховий стаж заявника за період з 15.09.2017 по 24.09.2021 відсутні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Рекомендовано для уточнення даних про страховий стаж та заробітну плату за зазначений період, звернутись до страхувальника з яким перебував заявник у трудових відносинах.
Вважаючи таку відмову Управління протиправною, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058-IV) відповідно до якого положень статті 1 якого страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до положень статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 19 частини 2 статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана вести відповідно до законодавства реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та у складі цього реєстру - реєстр платників страхових внесків до солідарної системи пенсійного страхування.
Згідно з частиною 6 статті 21 Закону №1058-IV (в редакції до жовтня 2017 року) відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Відомості про застрахованих осіб, зазначених у пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду безпосередньо цими особами, про осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про осіб, які підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримували допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, - Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.
В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII до вказаної вище статті внесені зміни, відповідно до яких: «Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства».
Отже, обов'язок щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, на яку сплачено страхові внески, покладається саме на роботодавця.
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464-VI)).
Відповідно до положень статті 16 Закону № 2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з статтею 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Постановою Правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1) відповідно до пункту 1 розділу ІІ якого Реєстр застрахованих осіб формується як система накопичення, збереження електронних даних на базі централізованих інформаційних технологій відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
У Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація (далі - обробка інформації) про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 3 розділу IV Положення №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 4 розділу IV Положення №10-1 у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Таким чином, законодавцем встановлений послідовний алгоритм дій щодо внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб, змін та уточнень, згідно з яким органи Пенсійного фонду України вносять такі лише на підставі даних (звітності) наданих страхувальником (роботодавцем) та здійснюють контролю за достовірністю таких.
Оскаржуючи відмову ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати страховий стаж за період роботи з 30.12.2004 по 24.09.2021 в органах ДФС до Реєстру застрахованих осіб на підставі довідок про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, позивач вказує на те, що вказана послідовність в даному випадку дотримана бути не може, оскільки органи ДФС, в яких він працював у спірний період, було ліквідовано, а всіх його працівників - звільнено.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 770 затверджено Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р., необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським (далі - Порядок) відповідно до пункту 3 якого відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами № 8 ДР і № 1 ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами № 8 ДР і № 1 ДФ за період, за який подано інформацію.
Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку у разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення (далі - страхувальники), або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи), до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.
Страхувальники або уповноважені органи подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у такі строки: за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2003 р. - не пізніше ніж 1 грудня 2019 р.; за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2007 р. - не пізніше ніж 1 травня 2020 р.; за період з 1 січня 2008 р. по 31 грудня 2011 р. - не пізніше ніж 1 жовтня 2020 р.; за період з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2015 р. - не пізніше ніж 1 жовтня 2021 р.; за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2016 р. - не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року.
Кінцеві строки подання страхувальниками або уповноваженими органами звіту до територіальних органів Пенсійного фонду України, зазначені у цьому пункті, можуть бути змінені відповідними державними органами за погодженням з Пенсійним фондом України, але не пізніше ніж до 11 жовтня 2022 року.
Для формування звіту страхувальники або уповноважені органи та територіальні органи Пенсійного фонду України можуть обмінюватися інформацією на паперових та магнітних (електронних) носіях. При цьому територіальні органи Пенсійного фонду України аналізують отриману від страхувальників та уповноважених органів інформацію, додають інформацію, наявну в Пенсійному фонді України, та повертають таку інформацію до страхувальників або уповноважених органів для заповнення та подання звіту.
Звіт подається у вигляді електронного документа (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису). У разі неможливості подання звіту у вигляді електронного документа він подається на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника або уповноваженого органу та скріплений печаткою (за наявності) (подається страхувальником або уповноваженим органом разом із звітом в електронній формі на електронних носіях інформації) (пункт 5 Порядку).
Відповідно до пункту 14 Порядку відповідальним за правильність заповнення звітності та достовірність даних є страхувальник або уповноважений орган.
В свою чергу територіальний орган Пенсійного фонду України звіряє звіт, поданий відповідно до цього Порядку, з поданими страхувальником або уповноваженим органом раніше відомостями щодо кількості осіб і сум грошового забезпечення, та у разі виявлення недостовірних або помилкових відомостей, поданих та/або накопичених в електронних базах даних реєстру застрахованих осіб, не пізніше ніж через два робочі дні повідомляє страхувальнику або уповноваженому органу про виявлення розбіжностей (пункти 9, 10 Порядку).
Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що обов'язок подання відомостей про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та іншої інформації, необхідної для обчислення, призначення та здійснення пенсійних виплат та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних покладено саме на страхувальника або уповноважений орган, яким в межах спірних правовідносин є Головне управління ДФС у Закарпатській області та Головне управління ДФС у м. Києві. Саме такими видані довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, на підставі даних яких позивач просить внести відомості про страховий стаж.
При цьому, на день звернення позивача до ГУ ПФУ в Закарпатській області із проханням внести відомості щодо його страхового стажу до Реєстру застрахованих осіб страхувальники не були ліквідовані, відомості щодо їх ліквідації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме роботодавці зобов'язані звернутися до органу Пенсійного фонду та подати необхідні дані для уточнення відомостей стосовно страхового стажу ОСОБА_1 , тоді як на відповідача покладено повноваження щодо звіряння поданого звіту з поданими страхувальником або уповноваженим органом раніше відомостями щодо кількості осіб і сум грошового забезпечення, а у разі виявлення недостовірних або помилкових відомостей, поданих та/або накопичених в електронних базах даних реєстру застрахованих осіб - повідомити страхувальнику або уповноваженому органу про виявлення розбіжностей.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 260/1808/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк