07 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/1645/22 пров. № А/857/13311/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Ксензюк А.Я.), ухвалене в письмовому провадженні в м.Луцьк 03 серпня 2022 року у справі № 140/1645/22 за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
01 лютого 2022 року Департамент патрульної поліції звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту патрульної поліції майнову шкоду у розмірі 354 071,00 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зумовленої протиправними діями відповідача, позивачу спричинено шкоду шляхом пошкодження службового автомобіля, то така підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Департаменту патрульної поліції. Суд першої інстанції вказав, що у відповідача наявна заборгованості перед позивачем з відшкодування завданої Департаменту патрульної поліції матеріальної шкоди в розмірі 354 071,00 грн. Суд першої інстанції зазначив, що транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», р.н. НОМЕР_1 , по КАСКО (добровільне страхування наземного транспорту) не застраховано. Суд першої інстанції вказав, що цивільно-правова відповідальність перед третіми особами водія транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», р.н. НОМЕР_1 , застрахована в АСК «ОМЕГА» згідно полісу №АО/84569899, повідомлення про ДТП, яке сталося 20.08.2020 на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин, до АСК «ОМЕГА» не надходило, виплата не проводилася. Також суд першої інстанції зазначив, що Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначає трирічний строк для звернення до винної особи з відповідними вимогами. Суд першої інстанції дійшов висновку, що протиправні дії відповідача під час виконання службових обов'язків 20.08.2020 призвели до дорожньо-транспортної пригоди в результаті якої службовий автомобіль «Mitsubishi Outlander», р.н. НОМЕР_1 зазнав механічних пошкодження, вина ОСОБА_2 встановлена постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.11.2021 в справі №159/5677/20, яка набрала законної сили 15.11.2021, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у висновку експерта №СЕ-19/103-21/9580-F не досліджено порядку транспортування службового автомобіля після ДТП, місце та умови зберігання з 20.08.2020 до грудня 2021 року, що істотно мало вплинути на технічний стан, кількість та характер технічних ушкоджень службового автомобіля, що утворилися внаслідок ДТП. Скаржник вказує, що позивач не надав підтвердження чи був оглянутий патрульний автомобіль після ДТП та які пошкодження виявлено. Скаржник зазначає, що на поліцейських не поширюються норми Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної ради України 23.06.1995, тоді як у Законі України «Про Національну поліцію» відсутні норми щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським. Скаржник вказує, що під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем шкоди у вигляді пошкодження транспортного засобу внаслідок умисних протиправних дій, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за пошкодження автомобіля згідно статті 134 КЗпП України. Вказує, що суд першої інстанції не врахував сумніви щодо оригінальності підпису відповідача на Посадовій інструкції. Скаржник також вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 02.12.2019 № 940 о/с «Про особовий склад» капрала поліції ОСОБА_2 призначена інспектором роти з обслуговування міста Ковеля, звільнивши з посади поліцейського роти з обслуговування міста Ковеля управління патрульної поліції у Волинській області.
20.08.2020 на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин 384 км сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу автомобіля марки «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , знаходиться у власності Департаменту патрульної поліції, під керуванням інспектора роти з обслуговування міста Ковель УПП в Волинській області ДПП ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП службовий автомобіль Департаменту патрульної поліції «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.11.2021 в справі №159/5677/20 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, однак звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Вказана постанова набрала законної сили 15.11.2021.
Висновком експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 11.01.2022 №СЕ-19/103-21/9580-АВ встановлено, що вартість матеріального збитку завданого внаслідок пошкодження автомобіля марки «Mitsubishi» моделі «Outlander» 2017 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , станом на момент проведення експертного огляду, тобто станом на 17.12.2021, складає 354 071,00 грн.
Оскільки внаслідок вказаного ДТП завдано майнову шкоди Департаменту патрульної поліції, останній звернувся з позовом до суду про стягнення майнової шкоди з ОСОБА_2 .
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з статтею 19 якого у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна (транспортного засобу) в період здійснення ним повноважень, пов'язаних з виконанням його службових обов'язків. В спірному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем не засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності, а засновані на адміністративному (владному) підпорядкуванні, а тому цивільне законодавство до них не застосовується.
Факт заподіяння шкоди підтверджено постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.11.2021 у справі №159/5677/20, відповідно до якої з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 354386 від 03.11.2020 встановлено, що правопорушення ОСОБА_2 вчинила 20.08.2020 та в її діях встановлено склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження №12020030160000436 від 08.07.2021, вказане кримінальне провадження закрито за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України. Таким чином, на момент розгляду протоколу про адміністративне правопорушення передбачене статтею 124 КУпАП, складеного відносно ОСОБА_2 , строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП, закінчились.
У зазначеному судовому рішенні вказано, що вина ОСОБА_2 у вчиненні даного правопорушення повністю доведена матеріалами справи, зокрема: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.08.2020; схемою до протоколу огляду місця події від 21.08.2021; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 21.08.2021, іншими матеріалами справи.
Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Разом з тим, Закон України «Про Національну поліцію» не містить норм щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським.
Підстави та порядок притягнення до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, встановлені Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №160-IX) дія якого відповідно до статті 2 поширюється на осіб рядового та начальницького складу Національної поліції України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2)протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3)завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до підпунктів 1, 4, 10, 12, 13 пункту 3.1 Розділу III Посадової інструкції поліцейського роти обслуговування міста Ковель управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 18.09.2018 року № 4324, поліцейський під час несення служби зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також Присяги поліцейського; постійно утримувати у належному стані спеціальні засоби захисту, елементи екіпірування, транспортні засоби та їх обладнання, технічні засоби та технічні прилади, які використовуються для фіксації правопорушень, засоби зв'язку, медичне устаткування для надання першої медичної допомоги; професійно виконувати свої службові обов'язки і накази керівництва, постійно виконувати свої службові обов'язки і накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватись, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції; під час керування патрульним автомобілем бути прикладом для інших учасників дорожнього руху в частині дотримання ПДР; виконувати інші обов'язки поліцейського відповідно до законодавства, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та організаційно-розпорядчих документів Національної поліції України.
Відповідно до пункту 5.4 Розділу V вказаної посадової інструкції у випадку завдання поліцейським матеріальної шкоди транспортним засобам, технічним засобам вимірювання та іншому майну він несе матеріальну відповідальність відповідно до законодавства України.
З вказаною посадовою інструкцією ОСОБА_2 ознайомлена під підпис 18.09.2018 та отримала копію такої.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час вирішення питань щодо притягнення поліцейських до матеріальної відповідальності застосуванню підлягають саме положення зазначеного Закону, тоді як аргументи скаржника про необхідність застосування у даному випадку норм КЗпП України є безпідставними.
Висновком експерта № СЕ-19/103-21/9580-АВ від 11.01.2022 Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 11.01.2022 №СЕ-19/103-21/9580-АВ, якого попередженого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, встановлено, що вартість матеріального збитку завданого внаслідок пошкодження автомобіля марки «Mitsubishi» моделі «Outlander» 2017 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , станом на момент проведення експертного огляду, тобто станом на 17.12.2021, складає 354 071,00 грн.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що на вирішення судової експертизи було поставлено запитання: «Яка вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження після ДТП, станом на момент проведення експертного огляду?».
Разом з тим, позивач до матеріалів справи долучив копію протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди від 21.08.2020 (огляд розпочато о 00 год. 05 хв.), де зафіксовані пошкодження автомобіля «Mitsubishi» моделі «Outlander» 2017 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , а також надано фото автомобіля одразу після ДТП.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як вбачається з Висновку експерта № СЕ-19/103-21/9580-АВ від 11.01.2022 пошкодження об'єкта дослідження потребують заміни 21 елемента об'єкта дослідження, окрім боковини задньої лівої, яка підлягає ремонту, що, на переконання суду апеляційної інстанції, є несумісним з можливістю будь-якого використання транспортного засобу за його цільовим призначенням без проведення ремонту і заміни конструктивних елементів, та спростовує аргументи скаржника щодо можливості впливу на технічний стан автомобіля, кількість та характер технічних ушкоджень такого.
Отже, за встановлених обставин, на підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин належними та допустимими доказами підтверджено неправомірність поведінки відповідача, заподіяння такою поведінкою шкоди позивачу, причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною матеріальною шкодою.
Щодо аргументів скаржника про пропуск позивачем строків звернення з позовом до суду, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що строк, протягом якого винна особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності та строк, протягом якого особа може звернутися до суду про стягнення матеріальної шкоди, є різними поняттями та регулюються різними нормами матеріального та процесуального права відповідно.
Правовідносини, які виникли між Департаментом патрульної поліції до ОСОБА_2 є публічним спором, а отже підпадають під регулювання КАС України, в частині застосування абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України щодо встановлення тримісячного строку для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 620/1720/20.
Разом з тим, такий строк, на переконання суду апеляційної інстанції, слід відраховувати з моменту набрання законної сили постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.11.2021 в справі №159/5677/20 - 15.11.2021, а тому такий позивачем не пропущено.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви підставності стягнення з відповідача майнової шкоди на користь позивача, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 140/1645/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк