06 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/8976/21 пров. № А/857/9212/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Петрунів В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року, головуючий суддя - Нор У.М., постановлена у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 року визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки проведення виплат при звільненні за період з 31.10.2020 року по 05.04.2021 року; стягнуто з Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки проведення виплат при звільненні за період з 31.10.2020 року по 05.04.2021 року в сумі 101 908,70 грн; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 986,60 грн.
12.05.2022 року ОСОБА_1 подав заяву про заміну сторони виконавчого провадження, яка обґрунтована тим, що у зв'язку з реорганізацією податкового органу та з метою усунення перешкод у примусовому виконанні судового рішення є необхідність замінити сторону виконавчого провадження його правонаступником.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено; замінено сторону виконавчого провадження у справі №460/8976/21 з Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217) його правонаступником - Головне управління ДПС у Рівненській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44070166).
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ГУ ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що діяльність підрозділів податкової міліції не належить до сфер діяльності, в яких Державна податкова служба України є правонаступником Державної фіскальної служби. При цьому зазначає, що Державна фіскальна служба України перебуває в стані припинення, але не ліквідована, відтак відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження.
Представник позивача в судове засідання в режимі відеоконференції не з'явився.
У відповідності до ч. 5 ст. 195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Частиною першою статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалено постанову від 11.10.2019 року у справі № 812/1408/16, в якій сформовано наступний правовий висновок.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 року (справа № 524/4478/17), від 20.02.2019 року (справа № 826/16659/15).
У постанові від 11.10.2019 року у справі № 812/1408/16 суд вказав, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Визначальним у спірних правовідносинах є встановлення або припинення первісного суб'єкта - Державної фіскальної служби України, або переходу його функцій (адміністративної компетенції) до Державної митної служби України.
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Пунктом 2 встановлено, що Державна фіскальна служба України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Частинами першою та п'ятою статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач у цій справі - Головне управління ДФС у Рівненській області перебуває в стані припинення. Водночас запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Головного управління ДФС у Рівненській області в єдиному державному реєстрі відсутній, а тому немає підстав стверджувати про наявність підстав для правонаступництва у цій справі.
Крім того, Верховний Суд враховує сформований висновок у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 щодо застосування норм матеріального права, зокрема положень постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» щодо компетенційного адміністративного (публічного) правонаступництва Державної податкової служби України та зобов'язального, яке не стосується публічно-владних функцій, що були передані Державній податковій службі України, при умові не внесення запису про припинення Державної фіскальної служби України.
Враховуючи вищевикладене та правовий висновок, який сформовано у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 826/9815/18, висновок суду попередньої інстанції про наявність у цій справі підстав для заміни Головного управління ДФС у Рівненській області на Головне управління ДПС у Рівненській області є помилковим.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржену ухвалу слід скасувати, а в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 383 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі №460/8976/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 07.12.2022 року.