06 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/8682/22 пров. № А/857/13875/22
Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Матковської З.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2022 року (ухвалене головуючим - суддею Гулкевич І.З. у м. Львові) у справі № 380/8682/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування фінансових санкцій та вимоги,
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила:
визнати протиправною та скасувати вимогу форми «Ф» від 04.02.2022 № 1933/13-01-07-14;
визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 04.02.2022 № 1928/13-01-07-14;
визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 04.02.2022 № 1930/13-01-07-14;
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.02.2022 № 1924/13-01-07-14; № 1926/13-01-07-14; № 1937/13-01-07-14.
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що ОСОБА_1 22.11.2018 було припинено підприємницьку діяльність. Незважаючи на вказану обставину, контролюючий орган 24.11.2021 призначив проведення позапланової невиїзної перевірки за період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності. Однак така перевірка була проведена з порушеннями вимог Податкового кодексу України, оскільки проведена поза межеами строку, а саме після спливу 1095 днів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.08.2022 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 1924/13-01-07-14; № 1926/13-01-07-14; № 1937/13-01-07-14 від 04.02.2022. Визнано протиправними та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиниго внеску № 1928/13-01-07-14, № 1930/13-01-07-14 від 04.02.2022. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 1933/13-01-07-14 від 04.02.2022.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що нарахування відповідачем на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.01.2022 № 226/13-01-07-14-03/ НОМЕР_1 оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішеннями про застосування штрафних санкцій за порушення, допущені у період з 09.11.2011 по 22.11.2018, здійснено без дотримання строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме з порушенням 1095-денного строку.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивач згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 09.11.2011 є фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; з 22.11.2019 припинено здійснення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, підстава - власне рішення.
Головне управління ДПС у Львівській області на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України призначило документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 22.11.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 09.11.2011 по 22.11.2018, про що видано наказ від 24.11.2021 № 4056-ПП «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 » та повідомлення № 1023 від 24.11.2021 року. Термін проведення перевірки 5 робочих днів починаючи з 28.12.2021.
Вказаний вище наказ № 4056-ПП від 24.11.2021 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення № 1023 від 24.11.2021 скеровано та 03.12.2021 вручено ОСОБА_2 .
Окрім цього, листом від 24.12.2021 № 37508/6/13-01-07-14 про надання інформації та її документальне підтвердження позивача повідомлено про обов'язок надати документи для проведення перевірки до 12:00 год. 04.12.2022 року, даний лист надіслано відповідачем 29.12.2021 на адресу ОСОБА_1 та повернувся на адресу податкового органу у зв'язку з неправильно зазначеною адресою (11 корпусів).
04.01.2022 старшим державним інспектором ГУ ДПС у Львівській області Мартин Н.І. складено акт № 1/6/13-01-07-14-03/2703210324 про ненадання ОСОБА_1 документів для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.
Вказаний акт направлений на адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , та повернувся на адресу податкового органу у зв'язку з неправильно зазначеною адресою (11 корпусів).
11.01.2022 ГУ ДПС у Львівській області складено акт № 226/13-01-07-14-03/2703210324 про порушення ОСОБА_1 податкового законодавства, а саме :
п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю;
п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 91206,11 грн, а саме за 2017 рік на суму 47611,52 грн., за 2018 рік на суму 43594,59 грн.;
пп. 1.2, 1.3, 1.6 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, ст. 168, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України донараховано військового збору на загальну суму 7600,51 грн, а саме за 2017 рік на суму 3967,63 грн., за 2018 рік на суму 3632,88 грн.;
п. 1 ч. 4 ст. 1, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 2, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, донараховано єдиний внесок на загальну суму 94016,48 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 49743,86 грн., за 2018 рік в сумі 44272,62 грн;
п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині неподання до податкового органу звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік.
Доказів вручення акту перевірки ОСОБА_1 податковим органом неподано.
04.02.2022 Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області винесені податкову вимогу форми «Ф» від 04.02.2022 № 1933/13-01-07-14 на суму 94016,48 грн., та податкові повідомлення рішення від 04.02.2022 № 1930/13-01-07-14 на суму 170,00 грн., № 1932/13-01-07-14 на суму 114007,64 грн. за платежем (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування), № 1924/13-01-07-14 на суму 9 500,64 грн., за платежем (військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування), № 1926/13-01-07-14 на суму 1020,00 грн., рішення про застосування штрафних санкцій від 04.02.2022 № 1928/13-01-07-14 на суму 94016,48 грн., за платежем (єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) винесених на підставі акта позапланової документальної невиїзної перевірки від 11.01.2022 № 226/13-01-07-14-03/2703210324.
Позивач вважаючи спірні рішення відповідача протиправними, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та / або митного оформлення.
Абзацом 1 підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (абзац четвертий підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпунктів 78.1.1 і 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо:
отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;
розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Відповідно до п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у підпункті 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк, визначений абзацом першим цього пункту, за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов:
платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності;
платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість;
в контролюючих органах відсутня податкова інформація щодо: використання платником податку найманої праці фізичних осіб; відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах.
Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588, (далі - Порядок № 1588) передбачено наступне.
Підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (підпункт 1 пункту 11.18).
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання (підпункт 4 пункту 11.18).
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності (підпункт 6 пункту 11.18).
Таким чином, положення Порядку № 1588 свідчать про те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності і така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2021 у справі № 480/2004/19, яка підлягає врахуванню.
Отже, припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем слугує підставою для здійснення контролюючим органом, з метою контролю за дотриманням зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, документальної позапланової перевірки.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач була зареєстрована та перебувала на обліку у відповідача як фізична особа-підприємець та платник єдиного соціального внеску з 09.11.2011.
22.11.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення на підставі поданої платником податків заяви.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що актом перевірки від 11.01.2022 зафіксовано порушення, які за висновками податкового органу, вчинені ОСОБА_1 як фізичною особою. При цьому, визначаючи платнику податків податкові зобов'язання як фізичній особі, податковий орган враховував дані податкової звітності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, що є грубим порушенням реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Вказане порушення підтверджується наявними матеріалами справи.
Аналогічний правовий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі № 815/6644/16.
Більше того, відповідно до п. 113.1 ст. 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Згідно п. 114.1 ст. 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
За правилами п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
Відповідачем не були дотримані наведені вище приписи законодавства та здійснено перевірку поза межами строку, про що свідчить акт перевірки від 11.01.2022 № 226/13-01-07-14-03/2703210324, який слугував підставою для винесення оскаржуваних рішень.
Відтак, на переконання суду є вірним висновок суду першої інстанції, що нарахування відповідачем на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.01.2022 №226/13-01-07-14-03/2703210324 оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішеннями про застосування штрафних санкцій за порушення, допущені у період з 09.11.2011 по 22.11.2018, здійснено без дотримання строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме з порушенням 1095-денного строку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2022 року у справі № 380/8682/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді З. М. Матковська
В. З. Улицький