Справа № 120/15057/21-а
Головуючий у І інстанції: Яремчук К.О.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
06 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,,
представника позивача: Грачова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької міської ради №549 від 27 серпня 2021 року, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража, а також зобов'язати відповідача надати відповідний дозвіл.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року скасував. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
11 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подано до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат.
Згідно з поданою заявою ОСОБА_1 просить суд прийняти рішення, яким стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2270 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 800 грн.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 та матеріали справи, колегія суддів вважає, що вказана вище заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст. 139 КАС України).
Ч.6 ст.139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви до суду першої інстанції ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 908 грн (а.с.16), за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1362 грн (а.с.46).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат із сплати судового збору з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів не застосовує положення ч.3 ст. 139 КАС України, оскільки суд фактично задовольнив позовні вимоги та змінив спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Ч.9 ст.139 КАС України передбачено що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до чч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16, від 16 серпня 2019 року у справі №755/6702/16-а, від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до змісту вказаної заяви представник позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 11 800 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги №26 від 28.09.2022; квитанції до прибуткового касового ордеру №26 від 28.09.2022 на суму 5000 грн, від 17.06.2022 на суму 4500 грн, від 01.11.2021 на суму 2300 грн.
З урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 колегія суддів зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.
Відтак, з урахуванням наданих позивачем доказів понесених витрат на правничу допомогу, суд не заперечує обґрунтованості встановленого договірними відносинами розміру адвокатського гонорару, який було сплачений позивачем за надані послуги, а також якість наданих адвокатом юридичних послуг, однак оцінюючи співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, колегія суддів вважає, що розмір витрат, які можуть бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить 7300 грн.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та на стадії апеляційного розгляду справи в розмірі 7300 грн.
Отже, оскільки при прийнятті постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Вінницької міської ради на користь позивача понесених судових витрат на сплату судового збору в розмірі 2270 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7300 грн.
Керуючись ст.ст. 132, 134 ,139, 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Вінницької міської ради (ЄДРПОУ 25512617) на користь ОСОБА_1 (РНПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 грн (платіжне доручення №4 віл 01.11.2021) та в розмірі 1362 грн (квитанція №P24A2386557422C1485 від 22.06.2022).
Стягнути з Вінницької міської ради (ЄДРПОУ 25512617) на користь ОСОБА_1 (РНПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.