Справа № 120/5167/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
07 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Командитного товариства "Бізнес Гарант" (приватного підприємства "ВІП Бізнес" і Компанія) до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування вимог про сплату належних сум митних платежів за гарантіями,
позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування вимог про сплату належних сум митних платежів за гарантіями.
Крім того, позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня2022 року вказану заяву було задоволено шляхом зупинення дію вимог Одеської митниці про сплату належних сум митних платежів:
№56/1 від 30.05.2022 року (фінансова гарантія №400469-U21-670104 від 10.02.2022 року)
№57/2 від 30.05.2022 року (фінансова гарантія №400462-U21-670103 від 10.02.2022 року)
№58/3 від 30.05.2022 року (фінансова гарантія №400471-U21-670106 від 10.02.2022 року)
№59/4 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400470-U21-670105 від 10.02.2022 року)
№60/5 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400476-U21-670109 від 10.02.2022 року)
№61/6 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400487-U21-670112 від 10.02.2022 року)
№62/7 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400477-U21-670110 від 10.02.2022 року)
№63/8 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400488-U21-670113 від 10.02.2022 року)
№64/9 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400491-U21-670115 від 10.02.2022 року)
№65/10 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400512-U21-670124 від 11.02.2022 року)
№66/11 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400519-U21-670129 від 11.02.2022 року)
№67/12 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400518-U21-670128 від 11.02.2022 року)
№68/13 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400514-U21-670126 від 11.02.2022 року)
№69/14 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400494-U21-670128 від 11.02.2022 року)
№70/15 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400527-U21-670136 від 12.02.2022 року)
№71/16 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400520-U21-670130 від 11.02.2022 року)
№72/17 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400525-U21-670134 від 12.02.2022 року)
№73/18 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400516-U21-670127 від 11.02.2022 року)
№74/19 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400523-U21-670132 від 12.02.2022 року)
№75/20 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400529-U21-670138 від 12.02.2022 року)
№76/21 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400530-U21-670139 від 12.02.2022 року)
№77/22 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400528-U21-670137 від 12.02.2022 року)
№78/23 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400544-U21-670147 від 15.02.2022 року)
№79/24 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400560-U21-670149 від 15.02.2022 року)
№80/25 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400185-U21-670018 від 22.01.2022 року)
№81/26 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400358-U21-670076 від 31.01.2022 року)
№82/27 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400392-U21-670082 від 03.02.2022 року)
№83/28 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400458-U21-670101 від 09.02.2022 року)
№84/29 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400457-U21-670100 від 09.02.2022 року)
№85/30 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400472-U21-670107 від 10.02.2022 року)
№86/31 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400473-U21-670108 від 10.02.2022 року)
№87/32 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400566-U21-670155 від 15.02.2022 року)
№88/33 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400565-U21-670154 від 15.02.2022 року)
№89/34 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400550-U21-670148 від 15.02.2022 року)
№90/35 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400562-U21-670151 від 15.02.2022 року)
№91/36 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400540-U21-670146 від 15.02.2022 року)
№92/37 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400564-U21-670153 від 15.02.2022 року)
№93/38 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400561-U21-670150 від 15.02.2022 року)
№94/39 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400563-U21-670152 від 15.02.2022 року)
№95/40 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400573-U21-670161 від 16.02.2022 року)
№96/42 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400596-U21-670168 від 17.02.2022 року)
№97/43 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400593-U21-670165 від 16.02.2022 року)
№98/44 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400621-U21-670170 від 17.02.2022 року)
№99/45 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400636-U21-670178 від 18.02.2022 року)
№100/46 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400643-U21-670180 від 18.02.2022 року)
№101/47 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400642-U21-670179 від 18.02.2022 року)
№102/48 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400648-U21-670181 від 19.02.2022 року)
№103/49 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400651-U21-670184 від 21.02.2022 року)
№104/50 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400661-U21-670187 від 21.02.2022 року)
№105/51 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400708-U21-670206 від 22.02.2022 року)
№106/52 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400716-U21-670212 від 23.02.2022 року)
№110/41 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400597-U21-670169 від 17.02.2022 року)
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
01 грудня 2022 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 листопада 2022 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Тобто, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 826/14951/18).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Судом з'ясовано, що відповідно до Угоди №7 про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів фінансовим посередником від 27.01.2014 року, укладеного з Міністерством доходів і зборів України, Командитне товариство "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія) надає фінансові гарантії сплати митних платежів у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятих перед митними органами зобов'язань, що випливають з митних процедур відповідно до митного кодексу.
Відповідно до п.1.2 цієї Угоди Командитне товариство "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія) визнається належним фінансовим посередником, уповноваженим Міністерством доходів і зборів України на надання органам доходів і зборів фінансових гарантій та вноситься до Реєстру гарантів.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що КТ «Бізнес Гарант» видало фінансові гарантії, якими забезпечило виконання зобов'язань ТОВ «АГРОІМПОРТ ЛТД», ТОВ «Томінслав», ТОВ Фірма «Адвес», ТОВ «МАКСІ ПЕЙМЕНТС», ТОВ «НВП ПРОФІ ЮГ», ТОВ «БАЛКАНТЕХ», ТОВ «ФЕЛІТА», ТОВ «ТД «ПОЛІХІМ», ТОІ «ФОРТРЕКС ЛТД», ТОВ «ФУРНІТУРА ТРЕЙДІНГ», що випливають з митних процедур.
Вказані підприємства уповноважили митного брокера ТОВ «АЛТАЙСІТІ» надати митному органу передбачені законодавством документи, необхідні для виконання митних формальностей щодо переміщення товару в режим Імпорт.
У зв'язку з тим, що точні відомості про характеристики товарів, необхідних для заповнення митної декларації у звичайному порядку, не були відомі, митним брокером ТОВ " АЛТАЙСІТІ", до митного органу подані тимчасові митні декларації під зобов'язання про подання додаткових декларацій у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасових митних декларацій. Однак виникли обставини, які завадили декларанту виконати дані зобов'язання перед митним органом.
Так, 24.02.2022 року розпочалась військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року. На даний час воєнний стан продовжено до 30.08.2022 року.
Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 підтверджено, що вказані обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи інших зобов'язанням/обов'язкам, виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили.)
В подальшому, у зв'язку із порушенням декларантами строків подання додаткових митних декларацій, від Одеської митниці надійшли вимоги про сплату належних сум митних платежів:
№56/1 від 30.05.2022 року (фінансова гарантія №400469-U21-670104 від 10.02.2022 року)
№57/2 від 30.05.2022 року (фінансова гарантія №400462-U21-670103 від 10.02.2022 року)
№58/3 від 30.05.2022 року (фінансова гарантія №400471-U21-670106 від 10.02.2022 року)
№59/4 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400470-U21-670105 від 10.02.2022 року)
№60/5 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400476-U21-670109 від 10.02.2022 року)
№61/6 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400487-U21-670112 від 10.02.2022 року)
№62/7 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400477-U21-670110 від 10.02.2022 року)
№63/8 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400488-U21-670113 від 10.02.2022 року)
№64/9 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400491-U21-670115 від 10.02.2022 року)
№65/10 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400512-U21-670124 від 11.02.2022 року)
№66/11 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400519-U21-670129 від 11.02.2022 року)
№67/12 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400518-U21-670128 від 11.02.2022 року)
№68/13 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400514-U21-670126 від 11.02.2022 року)
№69/14 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400494-U21-670128 від 11.02.2022 року)
№70/15 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400527-U21-670136 від 12.02.2022 року)
№71/16 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400520-U21-670130 від 11.02.2022 року)
№72/17 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400525-U21-670134 від 12.02.2022 року)
№73/18 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400516-U21-670127 від 11.02.2022 року)
№74/19 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400523-U21-670132 від 12.02.2022 року)
№75/20 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400529-U21-670138 від 12.02.2022 року)
№76/21 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400530-U21-670139 від 12.02.2022 року)
№77/22 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400528-U21-670137 від 12.02.2022 року)
№78/23 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400544-U21-670147 від 15.02.2022 року)
№79/24 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400560-U21-670149 від 15.02.2022 року)
№80/25 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400185-U21-670018 від 22.01.2022 року)
№81/26 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400358-U21-670076 від 31.01.2022 року)
№82/27 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400392-U21-670082 від 03.02.2022 року)
№83/28 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400458-U21-670101 від 09.02.2022 року)
№84/29 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400457-U21-670100 від 09.02.2022 року)
№85/30 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400472-U21-670107 від 10.02.2022 року)
№86/31 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400473-U21-670108 від 10.02.2022 року)
№87/32 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400566-U21-670155 від 15.02.2022 року)
№88/33 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400565-U21-670154 від 15.02.2022 року)
№89/34 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400550-U21-670148 від 15.02.2022 року)
№90/35 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400562-U21-670151 від 15.02.2022 року)
№91/36 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400540-U21-670146 від 15.02.2022 року)
№92/37 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400564-U21-670153 від 15.02.2022 року)
№93/38 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400561-U21-670150 від 15.02.2022 року)
№94/39 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400563-U21-670152 від 15.02.2022 року)
№95/40 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400573-U21-670161 від 16.02.2022 року)
№96/42 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400596-U21-670168 від 17.02.2022 року)
№97/43 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400593-U21-670165 від 16.02.2022 року)
№98/44 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400621-U21-670170 від 17.02.2022 року)
№99/45 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400636-U21-670178 від 18.02.2022 року)
№100/46 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400643-U21-670180 від 18.02.2022 року)
№101/47 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400642-U21-670179 від 18.02.2022 року)
№102/48 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400648-U21-670181 від 19.02.2022 року)
№103/49 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400651-U21-670184 від 21.02.2022 року)
№104/50 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400661-U21-670187 від 21.02.2022 року)
№105/51 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400708-U21-670206 від 22.02.2022 року)
№106/52 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400716-U21-670212 від 23.02.2022 року)
№110/41 від 30.05.2022року (фінансова гарантія №400597-U21-670169 від 17.02.2022 року).
За змістом частин 1 та 2 статті 311 Митного кодексу України митні органи як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу митного органу кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.
Як зазначено в пункті 3 частини 11 статті 311 Митного кодексу України підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, є завершення дії митного режиму, що передбачав перебування товарів під митним контролем весь час дії такого режиму.
В силу частини 5 статті 311 Митного кодексу України гарант зобов'язаний не пізніше трьох банківських днів, наступних за днем отримання вимоги та документів, що підтверджують настання гарантійного випадку, перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.
А відповідно до частини 6 статті 311 Митного кодексу України, у разі порушення строку перерахування коштів у рахунок сплати митних платежів відповідно до вимоги органу доходів і зборів гаранти несуть відповідальність (у тому числі передбачену Податковим кодексом України) як особи, відповідальні за сплату забезпечених гарантією сум митних платежів. У разі несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що погашення податкового боргу може відбуватися як за рахунок коштів, так і за рахунок майна та інших активів платника податку.
Частиною 2 статті 307 Митного кодексу України передбачено, що взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.
Як свідчать подані матеріали, заявник уклав з Міністерством доходів і зборів України Угоду № 7 від 27.01.2014 року про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником. За умовами цієї Угоди гарант зобов'язується за зверненням декларантів вирішувати питання про надання органами доходів і зборів у встановлених Митним кодексом України випадках фінансових гарантів.
В той же час пунктом 4.6 зазначеної Угоди визначено, що у випадку, якщо протягом трьох банківських днів наступних за днем отримання Вимоги та Акта, Гарант не перерахує суму митного боргу, орган доходів і зборів має право стягувати платежі у визначеному законодавством порядку та вносити до відповідного програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від гаранта гарантій, до сплати ним заборгованості
Суд звертає увагу, що наслідком реалізації вимог митного органу, у випадку несплати визначених у них сум, є можливість застосування процедури їх примусового стягнення, в порядку, встановленому податковим законодавством, а також безумовне подальше обмеження наступної діяльності Гаранта щодо прийняття ним гарантій визначених такою Угодою.
З матеріалів заяви слідує, що загальна сума виставлених КТ "Бізнес Гарант" вимог, що підлягає сплаті заявником є досить значною, яка вочевидь буде впливати на подальшу діяльність підприємства.
Тобто, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника в разі звернення стягнення в примусовому порядку.
При цьому суд наголошує, що навіть у разі скасування в судовому порядку вищезазначених вимог митного органу, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки в цьому випадку не виключено, що йому доведеться ініціювати і ряд судових процедур з метою відновлення свого попереднього становища. А ймовірне скасування таких вимог митного органу у судовому порядку, без вжиття відповідних забезпечувальних заходів, не стане підставою для автоматичного поновлення його попереднього стану.
Також суд вважає недопустимою ситуацію, при якій одночасно буде здійснюватися судовий розгляд справи про оскарження вимог митного органу та ініціюватиметься питання щодо стягнення коштів, визначених такими вимогами, з відповідними наступними негативними наслідками для заявника, які можуть мати місце.
В іншому ж випадку, намір заявника захистити свої права та інтереси в суді залишиться неповноцінним, оскільки створить передумови для виникнення нових спорів, що зумовить необхідність докладання значних зусиль та витрат. Водночас це не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке відповідно до ст.2 КАС України полягає, зокрема, у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В доповнення зазначеного висновку суд враховує, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Засіб судового захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5.04.2005 року (заява № 38722/02).
Відсутність "бажаного результату" виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки такий результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.
Водночас, в цьому випадку наслідком забезпечення позову стане тимчасове унеможливлення настання несприятливих для заявника наслідків, забезпечення ефективного захисту або поновлення його прав чи інтересів у разі задоволення наступних позовних вимог та виключатиме необхідність подальшого ініціювання нових судових процедур щодо захисту порушених прав.
Підсумовуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність передбачених пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.
Крім того, варто зазначити, що за змістом частини 4 статті 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2022 року у справі №802/907/18-а. В своєму рішенні касаційний суд констатував, що належним видом забезпечення позову в даному випадку є зупинення дії вимог Енергетичної митниці про сплату належної суми митних платежів за виданими гарантіями. Такий вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаний з предметом спору, необхідний і достатній для забезпечення виконання судового рішення.
В той же час, за змістом пункту 1 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом зупинення дії індивідуального акта.
На переконання суду, обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії вимог Одеської митниці відповідає позовним вимогам, на забезпечення яких він вживається, адже заявник звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування зазначених вимог.
Крім того, суд апеляційної звертає увагу, що наслідком забезпечення позову у спосіб зупинення дії вимог митного органу, є лише відтермінування їх виконання. Такі наслідки носять тимчасовий характер та відповідають правам та законним інтересам, за захистом яких заявник звернувся до суду.
Більше того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заходи забезпечення позову, обрати які просить заявник, не відносяться до тих, застосування яких не допускається в силу частини 3 статті 151 КАС України. Існування обмежень для їх застосування, передбачених нормами частин 4-6 статті151 КАС України, не встановлено.
Отже, забезпечення позову у спосіб зупинення дії вимог Одеської митниці про сплату належних сум митних платежів є співмірними із тими вимогами, які заявлені заявником в поданій ним позовній заяві, та вважаються необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.