Справа № 560/9765/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
07 грудня 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, Державного бюро розслідувань про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованності та моральної шкоди,
В вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, Державного бюро розслідувань, в кому просила:
1. Визнати протиправним та скасувати Наказ директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому №42-о/с від 17.08.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 "
2. Визнати протиправним та скасувати Наказ директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому №39 - о/с від 16.08.2022 "Про переведення ОСОБА_1 "
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника фінансово-економічного відділу - головного бухгалтера Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому.
4. Стягнути із Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь Позивача.
5. Визнати протиправним та скасувати Наказ директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому №36-о/с від 15.08.2022 "Про накладення (застосування) дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ".
6. Визнати протиправним та скасувати п.4 Наказу директора Державного бюро розслідувань №230 від 26.05.2022 року.
7. Визнати протиправним та скасувати Наказ директора Державного бюро розслідувань №236 від 27.05.2022 року.
8. Стягнути із Державного бюро розслідувань недонараховану та невиплачену премію внаслідок незаконного відсторонення Позивача від виконання службових обов'язків в розмірі 43 492,78 (сорок три тисячі чотириста дев'яносто дві гривні 78 копійок) на користь Позивача.
9. Стягнути із Відповідачів - Державного бюро розслідувань та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому солідарно моральну шкоду в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані у клопотанні позивача від 04.10.2022.
Позовну заяву ОСОБА_1 до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, Державного бюро розслідувань про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованності та моральної шкоди - повернуто позивачеві в частині оскарження наказів директора Державного бюро розслідувань №230 від 26.05.2022 та №236 від 27.05.2022.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Згідно ч. 1, 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.1ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Оскільки сторонами не заявлено клопотань про розгляд справи за їх участі, а також, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що наказом №36-о/с від 15.08.2022 директора ТУ ДБР позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді зауваження за порушення п.2.1, 2.3, 2.5, 2.8, 2.13 Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань, затверджених рішенням Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань, від 15 січня 2021 року, введених в дію наказом ДБР від 16 січня 2021 року №30.
Із вказаним наказом позивача ознайомлено 15.08.2022.
26.05.2022 наказом №230 від 26.05.2022 "Про проведення службового розслідування" призначено службове розслідування на предмет можливого невиконання чи неналежного виконання своїх посадових обов'язків, порушень Правил професійної етики працівників ДБР, правил внутрішнього службового розпорядку, причетності до використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або неправомірних особистих інтересах інших осіб та інших вимог, встановлених нормативно-правовими актами, начальником відділу фінансово-економічного відділу - головним бухгалтером ТУ ДБР, розташованого в м.Хмельницькому ОСОБА_1 , провідним спеціалістом фінансово-економічного відділу ТУ ДБР Серховець Юлією Андріївною, іншими працівниками ТУ ДБР в м.Хмельницькому. П.4 вказаного наказу відсторонено від виконання службових обов'язків Серховець Ю.А .
Наказом директора ДБР від 27.05.2022 №236 внесено зміни до наказу №230, та викладено п.4 Наказу №230 у вигляді доповнення про відсторонення від виконання службових обов'язків позивача. Вказаний наказ ґрунтується на меті встановлення наявності або відсутності вини працівника ДБР, відповідно до п.8 ч.1 ст.12, п. 6 частини 2 ст. 24 ЗУ "Про державне бюро розслідувань", "із врахуванням службової записки Управління внутрішнього контролю від 26.05.2022 №189/10-10/6/22".
Наказом №1 від 26.07.2022 року директора ДБР допущено до виконання службових обов'язків позивача із 25.07.2022 у зв'язку із завершенням відносно неї службового розслідування.
Позивач вказала, що ознайомлюючись із наказом №36 - о/с 15.08.2022 вона виявила, що предметом службового розслідування та підставою для відсторонення від виконання службових обов'язків було ніби то порушення п.2.1, 2.3, 2.5, 2.8, 2.13 Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань, затверджених рішенням Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань, від 15 січня 2021 року, введених в дію наказом ДБР від 16 січня 2021 року №30, але ЗУ "Про державну службу" не передбачено таких підстав для відсторонення.
Окрім того, відповідно до Закону 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". ДБР, як правоохоронний орган, був змушений працювати в умовах надзвичайного режиму, який супроводжувався підвищеною інтенсивністю. Тому позивач, як працівник ДБР, не мала фізичної змоги вчасно відреагувати на порушення її прав зі сторони роботодавця.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду в частині оскарження наказів директора Державного бюро розслідувань №230 від 26.05.2022 та №236 від 27.05.2022.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання причин пропуску строку поважними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
На підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Тобто, поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з адміністративним позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Апелянт серед доводів для поновлення строку позивач вказує лише відомості, вказані у наказі №36 о/с 15.08.2022 - порушення п.2.1, 2.3, 2.5, 2.8, 2.13 Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань.
У той же час, про такі порушення у наказах №230 від 26.05.2022 та №236 від 27.05.2022 не зазначається.
Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року по справі №540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.
Крім того, відповідна особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено відсторонення, та на підставі яких нормативно-правових актів її відсторонили від роботи. Отже, з дня відсторонення вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав про порушення своїх прав, свобод та інтересів та мав можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого КАС України строку звернення до адміністративного суду, але не скористався такою можливістю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довела, яким чином запровадження воєнного стану на території України унеможливило подання нею (головним бухгалтером територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому) позовної заяви у встановлений строк.
Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України у часники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку, а тому позов залишено без розгляду.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст. 2 КАС України та ч.4 ст. 242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.