Справа № 560/558/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
07 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Хмельницького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, в якому просила:
-визнати протиправним дії Хмельницького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Хмельницькій області щодо неперерахунку щомісячних виплат, виходячи з стійкої втрати працездатності у відсотках відповідно до Акту огляду МСБК ХМ000084 від 14.06.2011 року з дати її встановлення;
-зобов'язати Хмельницьке міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Хмельницькій області здійснити перерахунок щомісячних виплат, виходячи з стійкої втрати працездатності у відсотках відповідно до Акту огляду МСЕК ХМ000084 від 14.06.2011 року з дати її встановлення до 07.06.2021.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подала апеляційну скаргу.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції невірно застосовано положення частини 3 статті 47 закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).
03.11.2022 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 22.05.1996 року, який складено ВАТ "Укрелектроапарат", у ОСОБА_1 виявлено гостре професійне (вібраційна хвороба 2 ступеня) та встановлено 40% втрати професійної працездатності.
Згідно Довідки серія 2-18 МАГ №018135 від 11.09.1999 року позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання довічно.
В зв'язку з встановленням втрати працездатності, ВАТ "Укрелектроапарат" ОСОБА_1 призначено виплати внаслідок професійного захворювання в розмірі 122,38 грн., що підтверджується довідкою від 06.07.2001.
09.11.2001, згідно акту №132, відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Хмельницькому прийнято Постанову №310 Про продовження раніше призначеної страхової виплати ОСОБА_1 в розмірі 122,38 грн.
Як слідує із листа відповідача від 29.09.2021 № 1335-02, в період з 01.03.2002 по 01.03.2021, щорічно здійснювався перерахунок виплат позивачу.
Відповідно до останнього перерахунку ОСОБА_1 з 01.03.2021 року призначено перераховану щомісячну виплату в розмірі 3235,19 грн. (постанова Хмельницького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду від 31.03.2021 року 68013/540487/310/134).
У квітні 2021 року позивач звернулась до Хмельницького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду із заявою про надання роз'яснення щодо перерахунку щомісячних страхових виплат. До вказаної заяви додано копію довідки МСЕК від 14.06.2021 та копію рішення Хмельницького міського суду від 11.07.1997 року.
У довідці МСЕК ОСОБА_1 зазначено, що сукупно встановлено відсоток по двох страхових випадках-по професійному захворюванню та у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
В зв'язку з тим, що в особовій справі позивача відсутній акт про нещасний випадок, який мав місце 10.08.1989, Хмельницьким міським відділенням направлено на адресу ВАТ "Укрелектроапарат" запит від 31.05.2021 року №837-02.
Згідно отриманої відповіді від 04.06.2021 року №877 підприємство направило на адресу відділення оригінал Акту форми Н-1 від 10.12.1998 року №14.
На підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 08.06.2021 з долученням відповідних документів, Хмельницьким міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду прийнято постанову №68013/540487/310/136 від 17.06.2021 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності у зв'язку з іншим страховим випадком.
Проте позивач вважає, що має право на отримання від Фонду соціального страхування України страхових виплат з 14.06.2011 незалежно від дати звернення, звернулась до суду даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У частині другій статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV.
За змістом п.3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
За приписами статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Частиною сьомою статті 36 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
В свою чергу, статтею 173 Кодексу законів про працю України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93; в редакції Закону № 429-IV від 11.02.2003) встановлено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону України "Про охорону праці".
Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються:
1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;
2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.
Фонд розглядає справу про страхові виплати па підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які дають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах, до постанови додаються копії необхідних документів.
Згідно з частинами 1,2 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Розділом V Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" врегульовано питання загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
За правилами статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому-з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника,-з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.
Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 закону України "Про оплату праці".
З матеріалів справи з'ясовано, що з 1999 року позивачу призначено щомісячні страхові виплати на підставі документів, які передані до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Хмельницькому з ВАТ "Укрелектроапарат" по акту прийняття-передачі особових справ у потерпілих на виробництві №132 від 06.11.2001.
Після повторного огляду ОСОБА_1 такі виплати відповідачем з 09.11.2001 призначені довічно.
14.06.2011 за результатами медичного огляду позивачу встановлено вищий відсоток втрати працездатності та призначено ІІ групу інвалідності.
Однак, відповідну заяву та довідку МСЕК від 14.06.2021 року ОСОБА_1 подала до Хмельницького міського відділення лише 08.06.2021.
Судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що починаючи із листопада 2001 року та після переогляду в Хмельницькій обласній МСЕК 14.06.2011 року позивач достовірно знала про розмір щомісячної страхової виплати, яка була визначена останній на підставі переданих від ВАТ "Укрелектроапарат" документів відповідно до постанови №310 від 09.11.2001 року. Інших документів, які дають їй право на призначення страхових виплат по іншому страховому випадку (нещасний випадок на виробництві, який мав місце 10.08.1989 році), починаючи з 14.06.2011 року до Фонду надано не було, а відтак і підстав для перерахунку щомісячних виплат, виходячи з стійкої втрати працездатності у відсотках відповідно до Акту огляду МСЕК ХМ000084 від 14.06.2011 року з дати її встановлення у відповідача не виникало.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо призначення позивачу щомісячних страхових виплат у зв'язку зі збільшенням відсотку непрацездатності з моменту подання останньою такої заяви.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.