ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 грудня 2022 року м. Київ № 640/8201/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., ознайомившись із заявою позивача про визнання протиправної бездіяльності в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
Постановою ШААС від 12.11.2020 рішення суду першої інстанції від 09.07.2020 скасовано, позов задоволено частково, ухвалено:
- визнати протиправною бездіяльність Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації щодо невжиття заходів по вирішенню питань зазначених у вимозі Приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" про обстеження стану житлового будинку від 31 березня 2020 року № 206;
- зобов'язати Солом'янську районну в м. Києві державну адміністрацію вирішити по суті питання зазначені у вимозі Приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" про обстеження стану житлового будинку від 31 березня 2020 року № 206.
Через канцелярію суду надійшла заява позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та порушення прав позивача, оскільки обов'язкове до виконання судове рішення не виконується.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, при цьому, вирішуючи відповідне питання, суд зобов'язаний переконатись у доцільності застосування будь-якого заходу контролю за виконанням судового рішення.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» № 11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19.02.2009).
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Одночасно слід наголосити, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, у разі не виконання судових рішень добровільно, приписи Закону України «Про виконавче провадження» врегульовують порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Із наданих позивачем матеріалів убачається, що відкрите на підставі виконавчого листа провадження не завершено, натомість, не вичерпані передбачені Законом України «Про виконавче провадження» засоби примусового виконання.
За даних обставин, суд не убачає за доцільне постановлення окремої ухвали.
Керуючись ст. ст. 248, 249, 253, 256, 293-297, 383 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" про визнання протиправною бездіяльності відмовити.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.М. Шевченко