05 грудня 2022 року Чернігів Справа № 620/6882/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Поліщук Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення пенсійного органу від 19.08.2022 № 254150021036, згідно з яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.05.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що документами підтверджується те, що позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона зареєстрована та постійно проживала на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Початкова величина зниження пенсійного віку ОСОБА_1 наявна та повинна встановлюватись з 26.04.1986, як особі, яка в період з 26.04.1986 по 31.07.1986 і проживала, і працювала в с. Дніпровське, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає твердження відповідача про відсутність такої величини у позивачки необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.
ГУ ПФУ в Чернігівській області у відзиві заперечує проти позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити, оскільки згідно з записами трудової книжки з 01.09.1986 позивача зараховано студенткою 1 курсу природничого факультету Ніжинському ордена Трудового Червоного Прапора державного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя та в подальшому відраховано зі складу учнів наказом від 19.06.1991 у зв'язку із закінченням строку навчання. Таким чином, періоди проживання, які зазначені у довідці від 06.06.2022 № 149, співпадають з періодом навчання позивача у інституті, а це, на думку пенсійного органу, вказує, що протягом вищезазначених періодів позивач не була постійним жителем с. Дніпровське. А отже, підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутні, оскаржуване Рішення є правомірним.
У відповіді на відзив, представник позивача заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Також витребувано у ГУ ПФУ в Чернігівській області належним чином завірені копії документів та/або відомостей щодо того, яким територіальним органом Пенсійного фонду України було прийнято оскаржуване Рішення від 19.08.2022 № 254150021036.
Ухвалою суду від 27.10.2022 вказані документи/відомості витребувано повторно.
Ухвалою суду від 16.11.2022 до участі у справі № 620/6882/22 в якості другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
Вказана ухвала суду була надіслана відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлена до його електронного кабінету 17.11.2022, що підтверджується довідкою про доставку документа до електронного кабінету. Також копію ухвали разом із позовною заявою було надіслано через установу поштового зв'язку та отримано представником ГУ ПФУ в Полтавській області 21.11.2022, що підтверджується Списком поштових відправлень рекомендованих листів та роздруківкою з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».
Правом подання до суду відзиву відповідач не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
12.08.2022 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 50-51).
До заяви позивачем, зокрема, було додано такі документи.
Копію Посвідчення громадянина (громадянки), який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 роках (Категорія 3) від 25.01.1993 серії НОМЕР_1 (а.с. 13)
Довідку Михайло-Коцюбинської селищної ради від 06.06.2022 № 149 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.04.1986 по 18.06.1991 була зареєстрована і постійно проживала в с. Дніпровське. З 19.06.1991 по 26.02.2002 була зареєстрована і постійно проживала в с. Шмаївка, з 27.02.2002 по даний час зареєстрована і постійно проживає в с. Дніпровське. (а.с. 21).
Копію Трудової книжки від 01.09.1985 НОМЕР_2 , згідно із записами якої позивач у період з:
01.09.1985 по 29.08.1986 працювала в Дніпровській середній школі Чернігівського району Чернігівської області;
01.09.1986 по 15.08.1991 була студенткою Ніжинському ордена Трудового Червоного Прапора державного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя;
26.08.1991 по 09.11.1994 працювала в Дніпровській середній школі (а.с. 15-20).
Копію Диплому про освіту серії УВ № 882692, який підтверджує навчання позивача в Ніжинському ордена Трудового Червоного Прапора державного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя в 1986-1991 роках (а.с. 14).
Довідку Михайло-Коцюбинської селищної ради від 05.09.2022 № 61, відповідно до якої позивач проходила педагогічну практику в Дніпровській середній школі у період з 01.02.1990 по 31.03.1990 та з 01.11.1990 по 29.12.1990 (а.с. 24).
Копію Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , що підтверджує реєстрацію шлюбу в Дніпровській сільській раді 20.01.1990 між позивачем та ОСОБА_2 (а.с. 12).
Копію Свідоцтва про народження дочки серії НОМЕР_4 , що підтверджує факт народження ОСОБА_3 в с. Дніпровське, Чернігівського району, Чернігівської області 25.02.1990 (а.с. 13).
Як зазначило ГУ ПФУ в Чернігівській області у відзиві, після реєстрації заяви позивача разом з доданими документами, органом, що розглядає заяву згідно з принципом екстериторіальності, було визначено ГУ ПФУ в Полтавській області (а.с. 42).
19.08.2022 відповідачем прийнято Рішення № 254150021036 про відмову позивачу у призначенні пенсії (а.с. 23). Відповідно до змісту вказаного Рішення пенсійним органом зазначено, що аналіз наданих документів показав, що за даними Довідки Михайло- Коцюбинської селищної ради Чернігівської області, заявниця зареєстрована і проживає у с. Дніпровське, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, з 26.04.1986 по 18.06.1991. Згідно диплому про навчання заявниця навчалась в Ніжинському ордена Трудового Червоного Прапора державному педагогічному інституті територія якого не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Станом на 01.01.1993 термін проживання 01 рік 10 місяців 28 днів (при необхідних 3 роки). Початкова величина відсутня. Загальний стаж роботи гр. ОСОБА_1 становить 36 років 10 місяців 00 днів. Враховуючи вищевикладене, вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в зв'язку з відсутністю підстав для зменшення пенсійного віку, а саме проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Не погодившись із вказаним Рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначають положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Право на отримання пенсій мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (пункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: 2. Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
У примітці до вказаних положень зазначено, що *початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Досягнувши 54 роки (а.с. 9), позивач звернулась до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою від 12.08.2022 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 19.08.2022 № 254150021036 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю початкової величини. В обґрунтування прийнятого Рішення зазначено, що згідно диплому про навчання заявниця навчалась в Ніжинському ордена Трудового Червоного Прапора державному педагогічному інституті територія якого не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Станом на 01.01.1993 термін проживання 01 рік 10 місяців 28 днів (при необхідних 3 роки).
Щодо вказаних аргументів пенсійного органу суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 65 Закону № 796-XII встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 796-XII, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
На момент видачі позивачу Посвідчення від 25.01.1993 серії НОМЕР_1 правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (далі - Порядок № 501, в редакції, що діяла на момент видачі позивачу Посвідчення).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 501 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідності до пункту 5 Порядку № 501, потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Тобто, обов'язковою умовою видачі посвідчення серії Б є встановлення факту постійного проживання на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що станом на 1 січня 1993 року особа проживала у цій зоні не менше трьох років.
Як встановлено судом, 25.01.1993 позивачу видано Посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина (громадянки), який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 роках (Категорія 3).
Довідкою Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 06.06.2022 № 149 підтверджується те, що позивач у період з 26.04.1986 по 18.06.1991 була зареєстрована і постійно проживала в с. Дніпровське, а у період з 19.06.1991 по 26.02.2002 - в с. Шмаївка.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106, село Дніпровське Чернігівського району Чернігівської області та село Шмаївка Чернігівського району Чернігівської області віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
З огляду положення пункту 5 Порядку № 501, видача позивачу вказаного вище Посвідчення в сукупності з даними Довідки № 149, підтверджують факт того, що позивач станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, що включає і період її навчання в інституті (з 01.09.1986 - 15.08.1991).
Суд зазначає, що відповідачем доказів того, що вищевказане Посвідчення є нечинним або було визнане недійсним до суду не надано.
З огляду на вказане суд відхиляє аргумент пенсійного органу щодо того, що у зв'язку з навчанням в Ніжинському ордена Трудового Червоного Прапора державному педагогічному інституті у позивача відсутня початкова величина зниження пенсійного віку.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване Рішення є необґрунтованим, а тому наявні підстави для його скасування.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання пенсійний орган призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.05.2022, суд зазначає наступне.
Виходячи з аналізу змісту частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії за віком у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 повинна мати місце сукупність умов: 1) досягнення особою віку - 60 років; 2) наявність у особи стажу - не менше 29 років.
Пенсійним органом визначено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 36 років 10 місяців 00 днів (а.с. 23).
Судом встановлено, що у відповідності до пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII позивач має право на зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Із змісту оскаржуваного Рішення вбачається, що пенсійних орган не здійснював розрахунок кількості років проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення та обчислення віку з якого позивач має право на призначення пенсії, з огляду на неврахування 1986-1991 років, коли вона була студенткою Ніжинського ордена Трудового Червоного Прапора державного педагогічного інституту, до періоду її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач.
Суд, зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ще не вичерпало своїх дискреційних повноважень у питанні розрахунку кількості років проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення та обчислення віку з якого позивач має право на призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно. Задоволення позовних вимог у наведений позивачем спосіб становитиме втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки розрахунок кількості років проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення та обчислення віку з якого позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-XII пенсійним органом здійснено не було.
Завданням адміністративного судочинства є аналіз легітимності поведінки суб'єкта владних повноважень, а не визначення доцільності такої поведінки та прийняття рішення замість суб'єкта владних повноважень. Отже, відсутність розрахунку кількості років проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення та обчислення віку з якого позивач має право на призначення пенсії суб'єктом владних повноважень виключає можливість суду зобов'язувати пенсійний орган призначити позивачу пенсію за віком. Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України звужує свободу розсуду та становить втручання у дискреційні повноваження даного органу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зважаючи на встановлення протиправності в діях відповідача щодо неврахування позивачу періоду 1986-1991 роки до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, з метою захисту прав останнього, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку від 12.08.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Квитанцією від 29.09.2022 (а.с. 8) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 994,40 грн.
Керуючись статтями 5, 139, 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.08.2022 № 254150021036 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2022 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 800,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька 83-А, м.Чернігів, 14017, ЄДРПОУ: 21390940.
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ: 13967927.
Повний текст судового рішення складено 05 грудня 2022 року.
Суддя Л.О. Поліщук