22 листопада 2022 року Чернігів Справа № 620/4856/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Поліщук Л.О.,
при секретарі Костючок В.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Кінебаса О.М., представника відповідача Роєнка О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУНП в Чернігівській області), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13 червня 2022 року № 489 в частині пункту: За грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових (функціональних) обов'язків, недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року, Присяги працівника поліції, у частині самоусунення з 25 лютого 2022 року від виконання своїх службових обов'язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, невиконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також, самовільному залишенню, без будь якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м. Чернігів), інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0097128) звільнити зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу від 28 червня 2022 року № 321 о/с в частині пункту: Звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 (0097128), інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП, 29 червня 2022 року;
поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП з 29 червня 2022 року;
стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу 100000 (сто тисяч) грн 00 коп.;
стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за погодженням з керівництвом позивач з 28.02.2022 проходив службу в секторі превентивної діяльності № 1 в смт. Куликівка, Чернігівського районного управління поліції, а отже не вчиняв жодних дій, які могли бути розцінені як самоусунення від виконання службових обов'язків або самовільне залишення місця дислокації підрозділу. Крім того, з 10.03.2022 проїзд до міста Чернігова був фактично відсутній. Зазначає, що Висновок службового розслідування не містить оцінку про тяжкість проступку, обставини за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Щодо стягнення моральної шкоди, то посилається на положення статті 237-1 Кодексу законів про працю України, яка передбачає, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду із заявленими позовними вимогами та просить у їх задоволенні відмовити. Посилаючись на висновки службового розслідування, вважає, що оскаржувані Накази є правомірними та такими, що прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства. Зазначає, що позивачем не обґрунтовано в чому полягає моральна шкода, не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у його житті.
У відповіді на відзив, заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що з матеріалів службового розслідування не вбачається факт дослідження документів, які характеризують особу позивача. Також відсутні обґрунтування підстав застосування до нього крайнього виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, та мотиви щодо неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Вважає, що при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідачем мали б бути враховані пом'якшуючі обставини, а саме необхідністю вивезення сім'ї у безпечне місце та тяжким станом здоров'я батька позивача.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 11.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 18.08.2022 постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 620/4856/22 на тридцять днів.
Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні та занесеною до протоколу судового засідання від 20.10.2022 № 982187, закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення сторін та покази свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач проходив службу на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області (далі - ЧРУП).
Згідно з Довідкою ГУНП в Чернігівській області від 15.09.2022 № 502/124/21/01-2022 розмір грошового забезпечення позивача за посадою, яку він займав, складає: середньоденне грошове забезпечення - 452,59 грн, середньомісячне - 13804,00 грн (а.с. 238, том 1).
Враховуючи Доповідну записку від 13.05.2022 начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області Роєнка О. (а.с. 102-103, том 1), 13.05.2022 ГУНП в Чернігівській області прийнято наказ «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» № 595 (а.с. 84-85, том 1).
Згідно з наказами ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 425 та № 212о/с позивача відсторонено від виконання службових обов'язків на період проведення службового розслідування (а.с. 12, 13, том 1).
З огляду на рапорт голови дисциплінарної комісії від 24.05.2022 (а.с. 82, том 1) ГУНП в Чернігівській області 27.05.2022 прийнято наказ № 651 (а.с. 81, том 1), згідно з яким строк проведення службового розслідування, яке призначено наказом ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 595 продовжено на 15 календарних днів.
За результатом проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією складено Висновок (а.с. 86-101, 202-227, том 1), який 11.06.2022 затверджено начальником ГУНП в Чернігівській області (далі - Висновок службового розслідування). Оригінал вказаного Висновку оглянуто в судовому засіданні в частині, що стосується позивача.
Згідно з наказом ГУНП в Чернігівській області від 11.06.2022 № 275о/с після закінчення службового розслідування з 12.06.2022 позивача допущено до виконання службових обов'язків поліцейського.
На підставі Висновку службового розслідування 13.06.2022 відповідачем прийнято наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 489, згідно з яким за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов'язків, недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, в частині самоусунення від виконання своїх службових обов'язків як поліцейських від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема, на території Чернігівської області, невиконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільному залишенню, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м. Чернігів), інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції (а.с. 15).
28.06.2022 ГУНП прийнято наказ № 321о/с про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 29.06.2022 (а.с. 16).
На підтвердження заявлених позовних вимог представником позивача до суду надано копії Довідки від 07.04.2022 за підписом начальника СПД № 1 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області про те, що ОСОБА_1 несе службу з 28.02.2022 в секторі превентивної діяльності № 1 (смт. Куликівка) ЧРУП ГУНП в Чернігівській області (а.с. 17), а також Планів розстановки особового складу задіяного для несення служби в умовах воєнного стану за період з 28.02.2022 - 31.03.2022 та за 02.04.2022, 04.04.2022, 06.04.2022, 08.04.2022 (а.с. 18-53)
Особи, викликані до суду в якості свідків, даючи показання, зазначили наступне.
ОСОБА_2 - начальник відділу реагування патрульної поліції ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, безпосередній керівник позивача. 24.02.2022 зібрав особовий склад віреного йому відділу та чекав подальших вказівок начальника Чернігівського районного управління поліції (далі - ЧРУП) ОСОБА_3 . Однак, конкретних вказівок від керівництва не надійло. Від заступника начальника Калача дізнався, що «начебто» планується евакуація до міста Києва. Оскільки, підпорядкований йому підрозділ відмовився від евакуації, від ОСОБА_3 надійшло розпорядження роз'їхатися по домівках, сховати зброю, форму та посвідчення. 25 числа деяке керівництво ГУНП, в тому числі ОСОБА_3 , покинули підпорядкованих працівників поліції, а тому свідок взяв організацію роботи підпорядкованих працівників поліції на себе. Свої дії узгоджував із заступником начальника ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 . Зазначив, що керівництво було відсутнє, забезпечення не було. Деякі працівники залишились у місті разом з ним, а від деяких, серед яких був позивач, поступило прохання щодо евакуації сімей. ОСОБА_1 свій виїзд у смт. Куликівку погоджував зі свідком. Також вони домовились, що за можливості позивач повернеться до міста, а за відсутності - повинен стати на облік у місцевому відділенні поліції. У подальшому від керівництва ГУНП надійшла вказівка повернутися до міста Чернігів. Вважає, що позивач знаходився в межах повноважень ЧРУП. Зазначив, що до кола його посадових обов'язків, як безпосереднього керівника позивача, зокрема, входить складення графіків чергувань та визначення їх напрямків, постановка завдань. Повноважень щодо визначення підрозділу проходження служби по відношенню до позивача не має.
Надаючи покази ОСОБА_5 повідомив про те, що 24.02.2022 разом із позивачем заступили у добовий наряд. 25.02.2022 в месенджері WhatsApp, де була створена робоча група, поліцейські отримали повідомлення про необхідність евакуюватися та евакуйовувати сім'ї. Згодом свідок вийшов із вказаної групи, зв'язок підтримував з безпосереднім керівником - ОСОБА_2 . Зазначив, що з конкретними документами його не ознайомлювали, але останньому було відомо, що виїжджати за межі гарнізону заборонено. Також відомо, що з 21 числа особовий склад Національної поліції переведено у посилений варіант службової діяльності.
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 повідомили, що у додатку WhatsApp існувала робоча група працівників ЧРУП, де викладалась інформація, що стосувалась питань несення служби. З 24.02.2022 вказівок з приводу дій від керівництва Національної поліції не отримували, спілкувалися лише з безпосереднім керівником - ОСОБА_2 .
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон України «Про Національну поліцію»).
Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (частина перша статті 1 Закону України «Про Національну поліцію»).
В частинах першій, другій статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
В частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових; актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Серед іншого, до поліцейських може застосовуватись такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.
З аналізу наведених вище положень Дисциплінарного статуту вбачається, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності, бездоганному та неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, та належному виконанні обов'язків поліцейського, визначених законом. Водночас, порушення поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення зі служби в поліції.
Згідно з частинами першою, другою статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених розділом V Статуту.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.
Як встановлено судом, відносно позивача було проведено службове розслідування, за результатами якого дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 25.02.2022 під час дії правового режиму воєнного стану на території України без погодження та відповідного дозволу керівництва ГУНП в Чернігівській області виїхав за межі міста Чернігова, зокрема, місця дислокації підрозділу, чим всупереч Присязі поліцейського самоусунувся від виконання своїх службових, функціональних обов'язків як поліцейського, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», та в подальшому жодних дій спрямованих на повернення до місця дислокації підрозділу та несення служби, не вчинив. Підставою вказаного висновку слугували пояснення ОСОБА_1 , пояснення безпосереднього керівника, розпорядчі документи ГУНП в Чернігівській області (а.с. 215, том 1).
Із наданих позивачем під час проведення службового розслідування пояснень (а.с. 218-230, том 1) вбачається, що 25.02.2022 по телефону він спілкувався з безпосереднім керівником - ОСОБА_2 . На питання позивача щодо вивезення родини до села Авдіївка, Чернігівського району, Чернігівської області, отримав на це дозвіл керівника. 28.02.2022 позивач зателефонував ОСОБА_2 та спитав, чи доцільно, враховуючи відсутність вказівок, щодо роботи в місті Чернігові звернутися до СПД № 1 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, для несення служби. Отримавши відповідну згоду від ОСОБА_2 він звернувся до капітана поліції ОСОБА_10 та отримавши його згоду в подальшому проходив службу під його керівництвом.
У Висновку службового розслідування зазначено, що ОСОБА_2 повідомив про те, що ОСОБА_1 перебував на чергуваннях 24.02.2022-25.02.2022, з 28.02.2022 перебував на території смт. Куликівка, став на облік до СПД № 1 (смт. Куликівка), де щоденно ніс службу згідно графіків чергування спільно з підрозділами територіальної оборони (а.с. 215, том 1).
В даній справі вирішення питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про оборону України» визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Інші військові формування, утворені відповідно до законів України, та відповідні правоохоронні органи, зокрема: беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану; сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно з частиною першою статті 23 Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 24) бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Частиною другою статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Відповідно до частини першої статті 17 Закон України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Так, статтею 64 Закону передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Згідно з частиною першою статті 18 Закону поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
23.02.2022 Національною поліцією України прийнято наказ «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» № 171 (а.с. 234-237, том 1).
Відповідно до пункту 2 розділу 1 Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 10.12.2015 № 1560 (далі - Інструкція № 1560) посилений варіант службової діяльності (далі - посилений варіант) - комплекс організаційно-правових, превентивних, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов'язаних з особливим режимом виконання службових завдань і залученням значної кількості поліцейських з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки, якщо наявними силами і засобами, що безпосередньо залучені до забезпечення публічної безпеки і порядку у повсякденному режимі несення служби, їх виконати неможливо.
Згідно з пунктом 1 розділу 3 Інструкції № 1560 поліцейські, які проходять службу в регіональних підрозділах міжрегіональних територіальних органів поліції, на час запровадження посиленого варіанта перебувають в оперативному підпорядкуванні ГУНП. Їх функціональне використання визначається начальником відповідного ГУНП за погодженням з керівниками зазначених вище органів.
Пунктом 1 розділу 5 Інструкції № 1560 визначено, що безпосереднє управління залученими силами та засобами, організацію взаємодії, збирання, аналіз оперативної інформації та обмін нею здійснюють керівники НПУ, ГУНП, відповідних підрозділів територіальних органів НПУ або їх заступники відповідно до компетенції тих служб, діяльність яких найбільше відповідає меті введення посиленого варіанта.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
У разі якщо поліцейський, який виконує наказ безпосереднього керівника, отримав від прямого керівника новий наказ, що стає перешкодою для виконання попереднього, він зобов'язаний негайно доповісти про це керівникові, який віддав (видав) такий наказ, і після отримання його згоди припинити виконання попереднього наказу. Керівник, який віддав (видав) новий наказ, повідомляє про це керівнику, який віддав (видав) попередній наказ.
Поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.
Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
Наказ вищих органів, керівників, посадових та службових осіб не може бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до частини дев'ятої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
В частині п'ятій статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до вказаного положення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 № 1235 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235).
Розділом ІІ порядку № 1235 передбачено, що підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1235 видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
До переліку документів з питань проходження служби, затвердженого Порядком № 1235, належать: 1. Рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; 2. Подання про призначення на посаду (додаток 1).
Суд зазначає, що позивач, як поліцейський, який склав присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов'язків, з моменту офіційного опублікування Указу Президента України «Про введення в України воєнного стану», повинен був вживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Позивач на момент виникнення спірних правовідносин мав спеціальний статус працівника поліції, що додатково покладало на нього певні обмеження та обов'язки пов'язані із проходженням служби в поліції.
Натомість, як встановлено судом, та не спростовано належними доказами позивачем, інспектор відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області капітан поліції Клименко О.В. був відсутній за адресою місця дислокації підрозділу (місто Чернігів), не вжив заходів щодо прибуття до місця дислокації підрозділу у місті Чернігів після того, як евакуював родину до с. Авдіївка, Чернігівського району, Чернігівської області, тобто самоусунувся від виконання службових обов'язків як поліцейського від захисту Українського народу, територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
При цьому, суд критично оцінює аргументи позивача щодо неможливості повернутися до міста Чернігів з 10.03.2022, оскільки зазначена обставина не підтверджена жодними належними доказами.
З огляду на зазначені вище правові положення, суд зауважує, що зазначені позивачем підстави для залишення у смт. Куликівка не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця дислокації підрозділу, де перебував на службі позивач. Факт того, як зазначив у своїх показах свідок ОСОБА_2 , що він сам і частина поліцейських залишились у місті Чернігові, незважаючи на складну ситуацію та відсутність забезпечення, свідчить про те, що у період починаючи з 24.02.2022 існувала об'єктивна можливість та необхідність, враховуючи спеціальний статус позивача, залишитись і перебувати у місті Чернігові.
Також суд зазначає, що ні позивачу як поліцейському, ні його безпосередньому керівнику - ОСОБА_2 , не надано повноважень самостійного, вільного визначення місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу, оформленого належним чином та без дотримання процедури, визначеної положеннями Порядку № 1235. Крім того, поліцейські, які проходять службу в регіональних підрозділах міжрегіональних територіальних органів поліції, на час запровадження посиленого варіанта перебувають в оперативному підпорядкуванні ГУНП. Їх функціональне використання визначається начальником відповідного ГУНП.
Документи, які належать до категорії документів з питань проходження служби (рапорт, подання), а також наказ щодо переведення позивача з Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області до сектору превентивної діяльності № 1 (смт. Куликівка) ЧРУП ГУНП в Чернігівській області в матеріалах справи відсутні.
Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, також вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.04.2021 у справі № 160/6819/19.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 816/604/17).
Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону України «Про Національну поліцію»).
Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, під вчинками, що дискредитують звання працівника Національно поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.
Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі Звежинський проти Польщі (заява№ 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі ОСОБА_11 та інші проти Фінляндії (заява № 63235/00).
Частинами першою, другою статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
В частині третій статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо.
Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 815/2527/15, від 13.08.2020 у справі № 817/3305/15, від 24.11.2020 у справі № 2140/1341/18, від 27.04.2021 у справі № 160/6819/19.
В той же час, згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
В ході судового розгляду відповідач обґрунтував правомірність звільнення позивача зі служби належними та допустимими в межах спірних правовідносин, доказами, з посиланням на відповідні положення чинного законодавства. Наведені ж позивачем доводи судом визнані необґрунтованими.
Таким чином, Висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. З огляду на події, які мали місце у період починаючи з 24.02.2022, оцінюючи обставини, викладені у Висновку службового розслідування, зміст документів, наявних в матеріалах службового розслідування та вказані вище правові норми, суд вважає, що в діях позивача наявні ознаки вчинення порушення як службової дисципліни, так і Присяги поліцейського, що є порушенням пунктів 1, 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 6 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту. Дисциплінарний проступок позивача виявився у скоєнні ним вчинку, що дискредитує звання поліцейського Національної поліції України, у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчинення дій несумісних з вимогами, що пред'являються до особи, яка перебуває на службі в поліції в частині дотримання службової дисципліни.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 13.06.2022 № 489 та «По особовому складу» (про звільнення) від 28.06.2022 № 321о/с в частині, що стосується ОСОБА_1 , відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. А отже, вказані Накази є правомірними і скасуванню не підлягають.
Позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та щодо стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними вимогами від вимоги про визнання наказу про звільнення протиправним.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області прос. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, ЄДРПОУ: 40108651.
Повний текст судового рішення складено 06 грудня 2022 року.
Суддя Л.О. Поліщук