05 грудня 2022 року Чернігів Справа № 620/6902/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Поліщук Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить:
визнати протиправним Рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 12.01.2022 № 254150017916 щодо не призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» позивачу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області взяти до уваги при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 трудову книжку НОМЕР_1 та зарахувати до страхового стажу періоди роботи відповідно до записів у трудовій книжці;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі з 1985 по 1987 згідно з архівною довідкою від 02.11.2021 № 981-11;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до поданої заяви від 05.01.2022 та виплатити виниклу заборгованість.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на протиправність відповідача не зарахування відповідачем до його трудового стажу 7 років 10 місяців 25 днів, а саме період роботи на підставі Трудової книжки НОМЕР_1 та період роботи в колгоспі з 1985 - 1987 роки. Зазначає, що основним документом, який підтверджує стаж є трудова книжка. А порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у відзиві заперечує проти позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити, оскільки відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років у 2021 році мають особи за наявності страхового стажу не менше 28 років. Так як згідно з поданими документами та даними персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 23 роки 2 місяці 25 днів, то оскаржуване Рішення є правомірним і скасуванню не підлягає.
ГУ ПФУ в Чернігівській області у відзиві заперечує проти позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити, оскільки останнім подані позивачем документи не розглядались та не аналізувались, а оскаржуване рішення прийнято ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, враховуючи екстериторіальний принцип обробки заяв.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 05.12.2022 ГУ ПФУ в Чернігівській області продовжено процесуальний строк для подання відзиву та долучено його до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
05.01.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 7-8).
Як зазначив відповідач у відзиві після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву згідно з принципом екстериторіальності, було визначено ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
12.01.2022 відповідачем прийнято Рішення № 254150017916 про відмову позивачу у призначенні пенсії (а.с. 10). Відповідно до змісту вказаного Рішення пенсійним органом встановлено, що згідно з наданими документами страховий стаж становить 23 роки 2 місяці 25 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, не взято до уваги Трудову книжку НОМЕР_1 (а.с. 16-22), оскільки прізвище власника не відповідає паспорту громадянина України, а виправлення зроблено з порушенням пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1985 - 1987 років згідно із архівною довідкою від 02.11.2021 № 981-11 (а.с. 12), оскільки в наданих документах є копія протоколу № 21 про розгляд заяви і прийняття на роботу та в члени колгоспу (а.с. 13-15), де зазначено прізвище, яке не відповідає паспорту громадянина України.
Не погодившись із вказаним Рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначають положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Право на отримання пенсій мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (пункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності 01.01.2004. До вказаної дати питання зарахування стажу для призначення пенсії, зокрема, регулювалося нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Дослідивши першу сторінку Трудової книжки НОМЕР_1 суд зазначає, що прізвище « ОСОБА_2 » закреслено однією рискою та поряд написано « ОСОБА_3 ». Також міститься напис «виправлено згідно паспорта вірно», печатка СТОВ «Україна» та підпис бух. Масюка. Щодо вказаного суд зазначає, що записів, які б підтверджували роботу позивача у СТОВ «Україна» Трудова книжка НОМЕР_1 не містить. А отже вказаний запис не має юридичного змісту та не породжує будь-які правові наслідки.
Разом з тим, суд зазначає, що до затвердження Інструкції № 58 порядок ведення трудових книжок був передбачений положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 № 252 із змінами, внесеними постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 19.10.1990) (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 та 2.10 вказаної Інструкції заповнення трудових книжок і вкладишів до них проводиться мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, біля яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.
Заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами), та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Дослідивши зміст Трудової книжки НОМЕР_1 судом встановлено, що датою початку її заповнення є 30.07.1978. При цьому, перші записи в ній здійснено російською мовою. Вказане відповідає реаліям того часу, оскільки незалежність України було проголошено 24.08.1991, а до цього її території входили до складу Союзу радянських соціалістичних республік, в якій державною мовою була російська, що є загальновідомим фактом.
Отже, у графах Трудової книжки НОМЕР_1 «фамилия, имя, отчество, дата рождения» зазначено російською « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Таким чином, те, що прізвище позивача у Трудовій книжці відрізняється від того, яке зазначено у паспорті громадянина України, який підтверджує його особу, необхідно пояснити різним написанням другої літери його прізвище, а саме у російській мові - «ы», а в українській - «и».
Також при прийнятті рішення у даній справі суд зважає на те, що порівнявши записи вказаної Трудової книжки із тим, які періоди роботи пенсійним органом позивачу зараховано до трудового стажу (а.с. 11), суд констатує їх співпадіння щодо періодів роботи ОСОБА_1 а саме: 29.12.1998 - звільнення з роботи в колгоспі; 02.09.1999-21.03.2000 - в ЧП «Надежда»; 01.07.2003-30.04.2005 - ПП ОСОБА_5 ; 01.05.2005-31.10.2007 - СПД Арєсен'єв; 16.11.2007-17.12.2007 - ТОВ «ПАССАВТО-ЛТД»; 01.02.2008-30.04.2008 - ФОП ОСОБА_6 ; 06.05.2008-17.04.2009 - ФОП ОСОБА_7 ; 03.04.2013-31.07.2013 - ФОП ОСОБА_8 ; 15.05.2018-08.01.2019 - Промислово-технічна компанія у вигляді ТОВ «Агромат».
Дата народження, ім'я та по-батькові позивача, що зазначені у Трудовій книжці НОМЕР_1 та паспорті громадянина України НОМЕР_2 також співпадають.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, суд відхиляє твердження відповідача щодо неможливості взяття до уваги Трудової книжки НОМЕР_1 , як документу, що підтверджує стаж позивача. А тому, періоди роботи позивача, записи про які містить Трудова книжка, підлягають зарахуванню до його страхового стажу.
Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача період його роботи в колгоспі з 1985 року по 1987 рік, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, до стажу роботи зараховується робота виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (частини перша, друга статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Відповідно до положень статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пунктів 1, 3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Доводи відповідача про те, що спірний період роботи позивача не підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки протокол № 21 про розгляд заяви і прийняття на роботу та в члени колгоспу містить прізвище « ОСОБА_2 », яке не відповідає паспорту громадянина України - « ОСОБА_3 », суд відхиляє з огляду на таке.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна (постанови від 06.02.2020 у справі № 338/569/17, від 06.04.2022 у справі № 682/51/17.
Законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Недоліки в інших документах на підтвердження трудового стажу не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Суд зазначає, що період роботи позивача з 1985 - 1987 років в колгоспі ім. Чапаєва, с. Рудка, Чернігівський район, підтверджується записами № 12, 13 Трудової книжки НОМЕР_1 та Архівною довідкою від 02.11.2021 № 981-11.
Крім того, розбіжності в написанні прізвища позивача у протоколі № 21 (а.с. 14-15) та його паспорті громадянина України (а.с. 5) зумовлено те, що прізвище написано різними мовами - російською та українською відповідно.
Суд зазначає, що незарахування позивачу спірних періодів роботи у колгоспі до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, з підстав зазначених вище є надмірним формалізмом з боку відповідача.
Враховуючи вказане вище та з огляду на встановлені обставини, суд констатує, що період роботи позивача у колгоспі ім. Чапаєва у період з 1985 року по 1987 рік підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Рішення від 12.01.2022 № 254150017916 про відмову позивачу в призначенні пенсії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято необґрунтовано, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, відповідач діяв всупереч законодавству в сфері пенсійного забезпечення не зарахувавши спірний період роботи позивача до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії на підставі частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З приводу позовної вимоги зобов'язати пенсійний орган призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком, то суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Отже, для призначення пенсії за віком у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 повинна мати місце сукупність умов: 1) досягнення особою віку - 60 років; 2) наявність у особи стажу - не менше 28 років.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Із змісту оскаржуваного Рішення вбачається, що пенсійних орган не аналізував записи Трудової книжки НОМЕР_1 та архівної довідки від 02.11.2021 № 981-11, з огляду на визнання вказаних документів неналежними, і відповідно не обрахував страховий стаж позивача.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач.
Суд, зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ще не вичерпало своїх дискреційних повноважень у питанні розрахунку позивачу страхового стажу.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно. Задоволення позовних вимог у наведений позивачем спосіб становитиме втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки розрахунок трудового (страхового) стажу позивача пенсійним органом здійснено не було відповідно до даних Трудової книжки НОМЕР_1 та архівної довідки від 02.11.2021 № 981-11.
Завданням адміністративного судочинства є аналіз легітимності поведінки суб'єкта владних повноважень, а не визначення доцільності такої поведінки та прийняття рішення замість суб'єкта владних повноважень. Отже, відсутність розрахунку страхового стажу позивача суб'єктом владних повноважень виключає можливість суду зобов'язувати пенсійний орган призначити позивачу пенсію за віком. Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України звужує свободу розсуду та становить втручання у дискреційні повноваження даного органу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про протиправне неврахування відповідачем даних Трудової книжки НОМЕР_1 та архівної довідки від 02.11.2021 № 981-11, тому слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 05.01.2022 із врахуванням даних, що містяться у вказаних документах.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом: визнання протиправним та скасування Рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 12.01.2022 № 254150017916 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи, що підтверджується записами Трудової книжки від 30.07.1978 НОМЕР_1 , в тому числі, період його роботи в колгоспі ім. Чапаєва у 1985 - 1987 роках; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.01.2022, враховуючи дані Трудової книжки від 30.07.1978 НОМЕР_1 та архівної довідки від 02.11.2021 № 981-11.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Квитанцією від 05.08.2022 (а.с. 4) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 994,40 грн.
Керуючись статтями 5, 139, 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.01.2022 № 254150017916 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи, що підтверджується записами Трудової книжки від 30.07.1978 НОМЕР_1 , в тому числі, період його роботи в колгоспі ім. Чапаєва у 1985 - 1987 роках.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.01.2022, враховуючи дані Трудової книжки від 30.07.1978 НОМЕР_1 та архівної довідки від 02.11.2021 № 981-11.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 800,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , 1961 року народження, АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ЄДРПОУ: 20551088.
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України, вул. П'ятницька 83-А, м.Чернігів, 14017, ЄДРПОУ: 21390940.
Повний текст судового рішення складено 05 грудня 2022 року.
Суддя Л.О. Поліщук