07 грудня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/1958/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. Жигинас ОСОБА_2 (далі - позивач ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач-1 або ГУ ПФУ в Чернівецькій області), в якому просить:
- визнати незаконною та скасувати відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні страхового стажу відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.07.1977 року та призначенні пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.07.1977 року.
1.2. Ухвалою суду від 25.05.2022 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
1.3. Ухвалою суду від 21.10.2022 року витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області копію рішення №241670043160 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
1.3. Ухвалою суду від 31.10.2022 року залучено у цій справі у якості співвідповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач-2 або ГУ ПФУ в Кіровоградській області) та Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач-3 або ГУ ПФУ у Волинській області).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактично, за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 07.07.1977 року, вона має страховий стаж понад 30 років (включно з записом про прийняття на роботу на посаду продавця до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ), а враховуючи три роки перебування у відпустці по догляду за дитиною, а також враховуючи те, що вона з 29 жовтня 2020 року прийнята до Приватного підприємства «Яблунівський виробничий комплекс» на посаду диспетчера відпуску готової продукції де і працює по даний час, страховий стаж ОСОБА_1 скаладає понад 35 років, а тому висновок Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області є не правильним та не відповідає вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2.2. Вказує, що відповідач-1 зазначає, що для обрахунку страхового стажу позивача не зараховано до трудового стажу відомості трудової книжки НОМЕР_1 від 07.07.1977 року, оскільки трудова книжка заповнена з порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
2.3. Однак, наголошує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
2.4. При цьому, у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
2.5. Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
2.6. Натомість, відповідач-1 не здійснював ніяких запитів на підтвердження достовірності записів у трудовій книжці Жигинас ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 07.07.1977 року, та не надав у своїй відмові доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
2.7. З огляду на вищенаведене, вважає, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з її трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.07.1977 року.
Позиція відповідача-1
2.8. До суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з огляду на наступне.
2.9. Так зазначає, що за нормами статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.09.2003 року (далі - Закон №1058-IV) право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку мають особи після досягнення віку 60 років, за наявності страховок стажу не менше 29 років.
2.10. Згідно з наданими документами страховий стаж позивачки становить 22 роки 7 місяців.
2.11. Разом з тим, у випадку відсутності, починаючи з 01.01.2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою ст. 26 Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 22 до 32 років. Право на пенсію за віком при наявному на сьогоднішній день стажі Позивачка набуде після досягнення 63 років або набуття 29 років стажу.
2.12. Доводить до відома, що за результатами розгляду документів доданих до заяви про призначення пенсії не зараховано до страхового стажу відомості трудової книжки НОМЕР_1 від 07.07.1977 року, оскільки трудова книжка заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Попереднє прізвище заклеєно в трудовій. Запис про зміну прізвища в трудовій книжці не завірено печаткою. Відсутнє свідоцтво про зміну прізвища з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . Персональні дані в трудовій не відповідають паспортним даним. Для зарахування до стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 рекомендуємо надати відповідні уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів або внести виправлення в трудову книжку відповідно до вимог Інструкції.
2.13. Таким чином, враховуючи вищенаведені факти, вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до Позивачки. Отже, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у Позивачки відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком.
Позиція відповідача-2
2.14. До суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача також зазначив, що у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
2.15. Так зазначає, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного форду України в Чернівецькій області з заявою про призначення пенсії за віком, проте заява про призначення пенсії розглянута, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким винесено рішенням від 29.03.2022 року №241670043160 про відмову.
2.16. Вказує, що як і було повідомлено позивача, згідно із статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком мають особи після досягнення 60 років за умови наявності страхового стажу у 2022 році не менше 29 років.
2.17. За доданими до заяви матеріалами до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до трьох років та період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки титульна сторінка трудової книжки заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України 29.07.1993 №58, тобто не співпадає з паспортними даними заявниці. Таким чином, страховий стаж становить 19 років 7 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону.
2.18. З огляду на викладене вбачається, що законних підстав для призначення пенсії у Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не має.
Позиція відповідача-3
2.19. Відповідач-3 правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, жодної процесуальної активності не проявив. У зв'язку із цим, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Чернівецькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.
3.2. Однак, за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 29.03.2022 року №241670043160 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Дослідженням вказаного рішення встановлено, що дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 15.03.2022 року. Щодо суті зави зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до трьох років та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки титульна сторінка трудової книжки заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, оскільки ПІБ ( ОСОБА_1 ) не співпадає з паспортними даними заявниці ( ОСОБА_1 ). Окрім цього, у рішенні констатовано, що страховий стаж позивача становить 19 років 7 місяців.
3.3. Про прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії позивача повідомлено листом ГУ ПФУ в Чернівецькій області, копія якого наявна у матеріалах справи. Зокрема, зазначеним листом позивачу також повідомлено те, що до страхового стажу не зараховано відомості трудової книжки НОМЕР_1 від 07.07.1977 року, оскільки трудова книжка заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Попереднє прізвище заклеєно в трудовій. Запис про зміну прізвища в трудовій книжці не завірено печаткою. Відсутнє свідоцтво про зміну прізвища з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . Персональні дані в трудовій не відповідали паспортним даним. Для зарахування до стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 рекомендовано надати відповідні уточнюючі довідки, видані підставі первинних документів або внести виправлення в трудову книжку відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Окрім цього констатовано, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 22 роки 7 місяців, що також підтверджується розрахунком стажу Жигинас ОСОБА_2 , доданого до вказаного листа.
3.4. Судом також встановлено, що на виконання ухвали суду від 21.10.2022 року про витребування доказів, ГУ ПФУ в Чернівецькій області надано також копію іншого рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, а саме рішення ГУ ПФУ у Волинській області №241670043160 від 11.04.2022 року. Дослідженням вказаного рішення судом встановлено, що підстави для відмови у призначенні пенсії у вказаному рішенні є аналогічними тим, що визначенні у рішенні ГУ ПФУ в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії від 29.03.2022 року №241670043160, а саме трудова книжка заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Так, згідно рішення ГУ ПФУ у Волинській області №241670043160 від 11.04.2022 року визнано, що до страхового стажу згідно наданих документів не зараховано період роботи за записами трудової книжки, оскільки ПІБ ОСОБА_1 не співпадає з паспортними даними ОСОБА_6 .
3.5. При цьому, у листі відповідача-1, яким позивача повідомлено про прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії, зазначено про рішення №241670043160 від 25.04.2022 року, про існування якого жодним із учасників справи не повідомлено, і копію якого на виконання вимог ували суду від 21.10.2022 року про витребування доказів ГУ ПФУ в Чернівецькій області не надано.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
4.2. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
4.3. Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
4.4. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
4.5. Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії).
4.6. Частиною 1 статті 24 вказаного Закону визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
4.7. Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
4.8. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
4.9. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 року №1058-IV).
4.10. Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
4.11. Згідно частини 4 статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії .
4.12. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
4.13. Відповідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
4.14. Крім того, відповідно до пункту 20 цього Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
4.15. Відповідно до пункту 17 указаного Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
4.16. Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
4.17. Судом у цій справі встановлено, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №241670043160 від 11.04.2022 року та рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №241670043160 від 29.03.2022 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років. Зазначеними рішеннями визначено, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки трудова книжка заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників в частині того, що ПІБ заявниці не співпадає з паспортними даними.
4.18. Судом дослідженого наявну у матеріалах справи копію трудової книжки НОМЕР_2 , наданої ОСОБА_1 , в якій дійсно наявна невідповідність прізвища, ім'я, по-батькові позивача - « ОСОБА_7 » з відповідними даними, зазначеними у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 24.10.2012 року, - « ОСОБА_1 ».
4.19. Так, суд зазначає, що згідно пунктів 2.1-2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
4.20. Записи про причини звільнення повинні здійснюватися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.25 Інструкція № 58).
4.21. Крім того, згідно з пункту 2.26 Інструкція № 58 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
4.23. Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка не застосовується з дня прийняттям наказу Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.
4.24. Суд також зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
4.25. Враховуючи викладене вище, суд вважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права. Такий висновок суду узгоджується з правою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
4.26. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
4.27. Більше того, у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
4.28. Поряд з цим, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
4.29. Суд також вважає за необхідне зазначити, що невідповідність прізвища, ім'я, по-батькові позивача згідно трудової книжки та паспорта громадянина України обумовлено зазначенням таких відомостей різними мовами - російською та українською, що зумовлює неоднакове їх орфографічне та фонетичне вираження.
4.30. Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відмова відповідачів зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_2 , є неправомірною, з огляду на те, що позивач не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки.
4.31. Стосовно доводів, зазначених у рішенні ГУ ПФУ в Кіровоградській області №241670043160 від 29.03.2022 року, щодо не надання позивачем уточнюючих довідок, то як наголошено судом раніше, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
4.32. Слід зазначити, що своєму рішенні ГУ ПФУ в Кіровоградській області не конкретизує конкретних періодів, які неможливо зарахувати через відсутність уточнюючих довідок. Більше того, у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
4.33. Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
4.34. Натомість, відповідач-2 не здійснював ніяких запитів на підтвердження періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки та як наслідок правомірність не зарахування визначених трудовою книжкою періодів роботи до стажу роботи позивача.
4.35. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
4.36. Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
4.37. Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
4.38. Водночас, суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.
4.39. Щодо звуження прав на отримання пенсії суд зазначає також те, що згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.
4.40. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).
4.41. За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.
4.42. У справі "Трегубенко проти України" (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".
4.43. Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).
4.44. З аналізу вищенаведених норм, позиції Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини беззастережно вбачається, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
4.45. У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу "належного урядування".
4.46. Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).
4.47. Отже, принцип "належного урядування" без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок порушення принципу "неналежного урядування".
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ГУ ПФУ у Волинській області та ГУ ПФУ в Кіровоградській області, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком та зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки, діяли не на підставі Конституції та законів України.
5.3. Відповідачами не доведено правомірність своїх дій та рішень про відмову у призначенні пенсії, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
5.4. Щодо належного способу захисту суд зазначає наступне.
5.5. Так, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області призначити їй пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.07.1977 року
5.6. Однак, суд звертає увагу на те, що призначення та визначення розміру пенсії, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
5.7. Статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено повноваження суду при вирішенні справи. Зокрема відповідно до пункту 2 частини 2 цієї статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
5.8. При цьому відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
5.9. Отже, виходячи із зазначених положень статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відповідача у цій справі зобов'язати вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
5.10. Натомість позивач просить суд зобов'язувати відповідача-1 прийняти рішення на її користь, однак такий спосіб захисту порушеного права суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки по своїй природі рішення є відмінним від дій, які суд може зобов'язати вчинити.
5.11. Дійсно чинний Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, можливість суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина 4 статті 245 КАС України), однак такий спосіб захисту порушеного права можливий у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії).
5.12. У цій справі, відповідно до змісту позовної заяви, бездіяльності з боку відповідачів не було, а тому зобов'язувати їх приймати відповідне рішення є не правильним та суперечить положенням процесуального закону.
5.13. За таких обставин суд не вбачає підстав для втручання в діяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області шляхом підміни його виключної функції через зобов'язання прийняти певне рішення, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
5.14. Разом з цим, враховуючи положення частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог і з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті рішення відповідачем щодо призначення пенсії відсутній адміністративний розсуд, оскільки розсуд передбачає повноваження обирати у конкретній ситуації з правомірних альтернатив відповідний правомірний варіант поведінки/рішення. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слів "може", "або".
У випадку, коли повноваження суб'єкта владних повноважень сформульовані через формулу дихотомії "задоволити-відмовити", а фактично законодавство не передбачає альтернативи рішення при зверненні особи у разі виконання нею вимог закону, будь-які дискусії про дискреційні повноваження стають безпредметними. Встановити наявність чи відсутність умов дії норми не можна відносити до адміністративного розсуду.
5.18. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав, викладених у його мотивувальній частині.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією №4630-5214-4266-5511 від 17.05.2022 року.
6.3. У зв'язку із тим, що цей позов задоволено частково, суд стягує порівну з відповідачів на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 496,20 грн. (пропорційно задоволеним вимогам) за рахунок їх бюджетних асигнувань.
6.4. Доказів понесення інших витрат суду надано не було.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №241670043160 від 29.03.2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №241670043160 від 11.04.2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.
5. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №2781-6808-9434-4948 від 08.07.2022 року судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у розмірі 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 40 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у розмірі 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 40 коп. та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у розмірі 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 40 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345).
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7А, код ЄДРПОУ 20632802).
Відповідач-3 - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя О.В. Анісімов