справа № 380/11060/22
01 грудня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №133950004532 від 09.05.2022 ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 24.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.02.2020 звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із додатком переліку необхідних документів. Підставою звернення було те, що на момент подання заяви до відповідача позивач досягла 50 років і мала стаж роботи 33 роки 6 місяців 1 день та стаж роботи на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці 24 роки 3місяці та 2 дні. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.02.2020 № 133950004532 позивачці було відмовлено в призначенні пенсії з посиланням на недосягнення пенсійного віку, відсутністю необхідного як загального, так і пільгового стажу. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржила його до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі № 380/5272/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання до вчинення дій - задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.02.2020 №133950004532 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2020 року про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Однак, 17.05.20220 позивач отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні позивачці пенсії від 09.05.2022 № 133950004532. У оскарженому рішенні відповідача зазначено, що враховуючи подані документи заявниця має право на пенсійну виплату відповідно з пунктом 2 частини 2 статті 1 14 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) у віці 53 роки 6 місяців. Крім того, позивачу було рекомендовано звернутися до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії з підстав досягнення нею віку 53 роки 6 місяців.
Крім того, відповідач не врахував висновки суду у справі № 380/5272/21 про протиправність відмови відповідача у призначенні пенсії позивачу з підстав недосягнення 53 років 6 місяців визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-1 оформленої рішенням відповідача від 27.02.2020 № 133950004532.
Ухвалою від 19.08.2022 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 09.09.2022 (вх. № 58174), у якому зазначає, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії (24.02.2020) до органу Пенсійного фонду України, пенсія за віком на пільгових умовах призначається на умовах Закону № 1058-ІV (п. 2 ч. 2 ст.114), яким передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, зокрема, які народилися з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року у віці 53 роки 6 місяців. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 06 місяців 01 день. Пільговий стаж позивача становить 24 роки 03 місяці 02 дні. Враховуючи подані документи, ОСОБА_1 має право на пенсійну виплату відповідно до пункту 2 частини 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (за Списком № 2) у віці 53 роки 06 місяців. Оскільки, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла віку 53 роки 06 місяців, то має право звернутися до органів Пенсійного фонду України для подання заяви про призначення пенсії.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання управління призначити з 24.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то враховуючи вище викладене, в управління відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_1 з 24.02.2020 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015№ 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 24.02.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ. До заяви додано документи, зазначені в розписці-повідомленні.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області за результатами розгляду вказаної заяви прийняло рішення від 27.02.2020 № 133950004532 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058. Вказане рішення обґрунтоване тим, що позивач не досягла 53 років 6 місяців, що передбачено абзацом другим пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі № 380/5272/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання до вчинення дій - задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.02.2020 №133950004532 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2020 року про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 коп.
ОСОБА_1 28.04.2022 звернулася до відповідача із заявою про виконання рішення суду від 08.12.2021 у справі № 380/5272/21.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення від 09.05.2022 № 133950004532 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії. Вказане рішення обґрунтоване тим, що позивач не досягла 53 років 6 місяців, що передбачено абзацом другим пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж особи становить 33 роки 6 місяців 1 день, пільговий стаж особи становить 24 роки 3 місяці 2 дні.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України № 1788-XII) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV).
Статтею 2 Закону України № 1788-XII визначено, що за вказаним Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно з пунктом “б” частини першої статті 13 Закону України № 1788-XII (у редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року.
Суд звертає увагу на те, що до внесення змін Законом України № 213-VIII у статтю 13 Закону України № 1788-XII, передбачалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року набували право на пенсію по досягненню 53 років 6 місяців.
При цьому, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі - Закон України № 2148-VIII), Закон України № 1058-ІV доповнено розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян”.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України № 1058-ІV (в редакції Закону України № 2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Разом з цим, Законом України № 2148-VIII у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до вказаного Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами вказаного Закону.
У силу спеціальної вказівки у Законі № 2148-VIII наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції Закону України № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України № 2148-VIII.
Також, суд зазначає, що Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 “У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII”.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону України № 1788 у редакції до внесення змін Законом України № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України № 1788 зі змінами, внесеними Законом України № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 вказаного Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам…”.
Таким чином, з 23.01.2020 існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт “б” статті 13 Закону України № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України № 2148-VIII.
Суд зауважує, що вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком № 2 щодо вікового цензу, який складає 50 років, за пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII, та - 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України № 2148-VIII.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 102 рішення у справі “Зеленчук і Цицюра проти України” (заяви № 846/16 та № 1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є “практичними та ефективними”. Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі “Броньовський проти Польщі” (“Broniowski v. Poland”), заява № 31443/96, пункт 115).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, зокрема пункт “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України № 2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для вказаних осіб підхід.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону, а саме пункт “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII, положення якого визнано неконституційними, який передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У спірному рішенні від 09.05.2022 №133950004532, відповідач відмовив у призначені пенсії, при цьому вказує, що враховуючи подані документи заявниця має право на пенсійну виплату відповідно до пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України № 1058-ІV у віці 53 роки 6 місяців. Також у спірному рішенні відповідач з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, вказує, що ст. 114 Закону № 1058 є чинною, її положення неконституційними не визнавались, а тому норми цієї статті підлягають застосуванню під час визначення права на пенсії за віком на пільгових умовах особам, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.
Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд звертає увагу, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі № 380/5272/21, яке набрало законної сили 11.01.2022, встановлено:
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Відповідно до наявних в матеріалах справи документів на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 50 років.
Наведене вище свідчить про протиправність відмови відповідача у призначенні пенсії позивачу з підстав недосягнення 53 років 6 місяців, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, оформленої рішенням відповідача від 27.02.2020 року №133950004532, з огляду на що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.02.2020 року №133950004532, підлягають задоволенню.
Отже, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі № 380/5272/21, яке набрало законної сили встановлено протиправність відмови відповідача у призначенні пенсії позивачу з підстав недосягнення 53 років 6 місяців, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, а тому ці обставини в силу частини 4 статті 78 КАС України не потребують доказування.
При цьому суд вказує, що на момент звернення до пенсійного органу (24.02.2020) про призначення пенсії, позивач досягнула 50 років, та у неї наявний необхідний стаж для призначення такої пенсії.
З огляду на викладене суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 09.05.2022 № 133950004532 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
З метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 з 24.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пунктом “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 2510415108) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.05.2022 № 133950004532 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 24.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пунктом “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 992,40 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 06.12.2022.
Суддя Кедик М.В.