05 грудня 2022 року Київ № 320/15191/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного Управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка, ФОП) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київські області (далі - відповідач, Головне управління), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2021 № 5380-/0901 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 60000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за результатами фактичної перевірки, яка проведена з порушенням порядку її проведення та оформлення матеріалів перевірки, то таке рішення має бути скасовано, як протиправне. Також, згідно з доводами представника позивачки, фактична перевірка проведена відповідачем без участі та обізнаності про її проведення безпосередньо позивачки. Окрім того зазначено, що в акті фактичної перевірки зазначено дату закінчення перевірки 23.02.2020, у той час, як відповідальність розпорядників акцизних складів, передбачена пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, набрала чинності з 01.04.2020.
Ухвалою від 24.11.2021 судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (суддя Терлецька О.О.).
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 № 82-р/ка було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому, внаслідок чого матеріали справи були передані 30.06.2022 для розгляду судді Шевченко А.В.
Ухвалою від 06.07.2022 ця адміністративна справа прийнята до провадження суддею Шевченко А.В., розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Представник відповідача подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому наголосив, що перевірка АЗС (господарської одиниці позивачки) проведена працівниками податкового органу відповідно до норм податкового законодавства, за результатами якої встановлено реалізацію пального без реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі, тож оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Правом на подання відповіді на відзив позивачка не скористалась.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з наданими представником відповідача до відзиву на позовну заяву документів вбачається, що відповідно до доповідної записки Управління контролю за підакцизними товарами від 01.02.2021 № 144/10-36-09-00-01, з метою виконання завдань і листів, надісланих ДПС України до територіальних органів ДПС, здійснення основних функцій, закріплених за управлінням контролю за підакцизними товарами, проведено доперевірочний аналіз інформації щодо платників податків, які мають діючі ліцензії або які здійснюють придбання/продаж підакцизних товарів без наявності відповідних ліцензій, не подали в установлений законом строк обов'язкову звітність або подали їх із нульовими показниками, тощо, та визначено перелік суб'єктів господарювання, по яких необхідно провести фактичні перевірки (том 1, а.с. 55-56).
Наказом Головного управління від 01.02.2021 № 167-п призначено проведення фактичної перевірки ФОП на об'єкті перевірки - АГЗС, за адресою: АДРЕСА_1 , з 23.02.2021 - 10 діб (том 1, а.с. 48-49).
На підставі зазначеного наказу Головним управлінням були оформлені направлення на перевірку від 22.02.2021 № 962/10-36-09-00 та № 963/10-36-09-00 (том 1, а.с. 50).
Головним управлінням 24.02.2021 складено акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС № 2511/10-36-09-00-10/2791221705 (том 1, а. с. 51-54), яким встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП зареєстровано акцизний склад (АЗС, уніфікований номер 1012902) та здійснюється роздрібна торгівля пальним з 2 резервуарів № 27142 та № 27137, які не обладнані рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продуктів) і відповідно не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі; також не зареєстровані у зазначеному реєстрі 1 витратомір-лічильника (паливо-роздавальна колонка), чим порушено вимоги підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (під час перевірки проводилась фотофіксація).
Зі змісту акта вбачається, що перевірку об'єкта фактичної перевірки - АЗС, за адресою: АДРЕСА_1 проведено з відома (в присутності) ОСОБА_2 (оператор). Також вбачається, що вказана особа від отримання акта перевірки відмовилась, про що було складено акт відмови від підписання акта перевірки від 24.02.2021 № 175/10-36-09-00-10/2791221705 та акт відмови від підпису у направленнях на перевірку від 24.02.2021 № 173/10-36-09-00-10/2791221705 (том 1, а.с. 57, 58).
Листом від 25.02.2021 № 5316/6/10-36-09-00-10 Головне управління направило ФОП на адресу: АДРЕСА_2 , другий примірник акта від 24.02.2021 № 2511/10-36-09-00-10/2791221705 про результати фактичної перевірки, який було вручено уповноваженому представнику 12.03.2021 (том 1, а.с. 65, 66).
На підставі акта перевірки від 24.02.2021 № 2511/10-36-09-00-10/2791221705, Головним управлінням було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 02.04.2021 № 5380-/0901, яким до ФОП застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 60000, 00 грн. (том 1, а.с. 69-70).
Відповідно до розрахунку фінансових санкцій, розмір фінансової санкції в сумі 60000 грн. визначено на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абзацу 1 пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, виходячи з 20000 грн. за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу, яких виявлено 3 од. (том 1, а.с. 71).
Спірне податкове повідомлення-рішення направлялось Головним управлінням на адресу ФОП: АДРЕСА_2 , рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, проте повернулось відправнику з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Натомість, згідно з доводами позивачки, наведеними у позовній заяві, у вересні 2021 року з особистого кабінету платника податків вона дізналась, що за нею рахується заборгованість за платежем адміністративні штрафи і санкції в сумі 60000,00 грн. на підставі акта перевірки. У зв'язку з тим, що ФОП не отримувала від відповідача жодних рішень, то звернулась за правовою допомогою до адвоката, який направив до Головного управління адвокатський запит від 22.09.2021, в якому просив надати: копію акта перевірки № 2511/10-36-09-00-10/2791221705 від 24.02.2021 на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2021 № 5380-/0901; розрахунок штрафних санкцій; докази вручення акта перевірки та податкового повідомлення-рішення ФОП (том 1, а.с. 11).
У відповідь на адвокатський запит, Головне управління листом від 30.09.2021 № 35590/6/10-36-09-00-12 надало адвокату завірені копії витребуваних документів (том 1, а.с. 12).
Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 02.04.2021 № 5380-/0901 протиправним, прийнятим за результатами незаконної перевірки, позивачка звернулась із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Для вирішення спірних правовідносин суд застосовує норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), у відповідній редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами пункту 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпунктів 16.1.7, 16.1.8 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема: подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки.
Згідно з підпунктами 17.1.6, 17.1.7, 17.1.16 пункту 17.1 статті 17 ПК України, платник податків має право: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Контролюючі органи мають право, окрім іншого: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункти 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України).
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За приписами підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Стаття 80 ПК України визначає порядок проведення фактичної перевірки.
Так, згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7 статті 80 Кодексу).
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 80.9 статті 80 ПК України).
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 80.10 статті 80 ПК України).
За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (пункт 81.2 статті 81 ПК України).
З аналізу наведених норм права слідує, що податкове законодавство надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення фактичної перевірки за наявності на те відповідних підстав, у спірному випадку на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, та за умови прийняття відповідного наказу із зазначенням у ньому таких підстав на її проведення.
Як установлено судом, Головним управлінням видано відповідний наказ від 01.02.2021 № 167-п «Про проведення фактичних перевірок», в якому обрано підставу для проведення фактичної перевірки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також оформлені направлення на проведення фактичної перевірки.
У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття зазначеного наказу стала доповідна записка в.о. начальника управління контролю за підакцизними товарами, погоджена начальником управління податкового аудиту від 01.02.2021 № 144/10-36-09-00-10,адресована начальнику Головного управління.
При цьому, відповідно до підпункту 1.2.2 пункту 1.2 Розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України 31.07.2014 № 22 (далі - Методичні рекомендації) при організації проведення документальної позапланової (крім перевірок, визначених у підпункті 1.2.3 цього пункту) або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства.
Доповідна записка (висновок) надається на розгляд керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде здійснювати (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію, у тому числі направлення повідомлення до Інформаційно-аналітичної групи, координацію дій залучених до перевірки працівників інших структурних підрозділів та органів ДФС, а також реалізацію матеріалів перевірки.
Таким чином, суд уважає відповідну доповідну записку, за її формою і змістом, належною та достатньою підставою для проведення фактичної перевірки позивачки.
Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (пункт 82.3 статті 82 ПК України).
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.8 статті 86 ПК України).
Виходячи з наведених норм ПК України у взаємозв'язку з обставинами справи, судом встановлено, що відповідачем дотримано зазначені вимоги ПК України щодо порядку проведення та оформлення результатів фактичної перевірки.
Натомість позивачкою, належними та допустимими доказами, не спростовано обставин проведення відповідачем фактичної перевірки на відповідному об'єкті з дозволу та у присутності представника позивачки - оператора ОСОБА_2 , а також обставин отримання 12.03.2021 другого примірнику акта перевірки від 24.02.2021 № 2511/10-36-09-00-10/2791221705.
При цьому, суд підтверджує доводи представника позивачки, що в акті перевірки від 24.02.2021 № 2511/10-36-09-00-10/2791221705 перевіряючими у графі «перевірку закінчено», вказано дату 23.02.2020, проте не сприймає такі доводи, як підставу для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки поряд з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, вбачається лише допущення відповідачем описки в даті закінчення перевірки.
Суд уважає, що окремі дефекти оформлення наказу про призначення перевірки, а також акта про результати перевірки, окрім випадків, якщо обставини, викладені у ньому, не знайдуть підтвердження під час розгляду справи по суті, не можуть слугувати єдиною, самостійною і, як наслідок, достатньою підставою для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №140/388/19.
Щодо суті виявлених відповідачем порушень, що стали підставою для прийняття відносно позивачки спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 ПК України, акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Зі змісту акта перевірки від 24.02.2021 № 2511/10-36-09-00-10/2791221705 вбачається, що позивачка має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним від 20.12.2019 № 10230314201900606, є платником акцизного податку (від 09.01.2020 № 4084) та платником акцизного складу (уніфікований номер 1012902). Зазначена інформація позивачкою не заперечується та належними доказами не спростовується.
Положеннями пункту 230.1 статті 230 ПК України регламентовано, що акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Згідно з підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Пунктом 12 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України визначено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
З огляду на положення норм пункту 12 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки, зокрема акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01.01.2020.
Тобто, при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які введені в експлуатацію та призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Отже резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів повинні бути, у зазначений строк, обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Разом із тим, пунктом 18 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України було встановлено, що норми пункту 128-1 статті 128-1 ПК України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року. Водночас, Законом України № 391-IX від 18.12.2019 були внесені зміни до пункту 18 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України, а саме: слово «січня» замінено словом «квітня».
Таким чином, законодавець встановив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками фактично наступає лише з 01.04.2020, таким чином надавши розпорядникам вказаних складів додатковий термін для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Натомість, в результаті проведення відносно позивачки фактичної перевірки відповідачем встановлено, що на АЗС (акцизний склад - уніфікований номер 1012902), за адресою: Київська область, м. Тетіїв, вул. Карла Маркса, 170, здійснюється роздрібна торгівля пальним з 2 резервуарів № 27142 та № 27137, які не обладнані рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продуктів) і відповідно не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі; також не зареєстрований у зазначеному реєстрі 1 витратомір-лічильника (паливо-роздавальна колонка), чим порушено вимоги підпункту 230.1.2 пункту 230.1. статті 230 ПК України, у зв'язку із чим спірним податковим повідомлення-рішенням до позивачки застосовано штрафні санкції в розмірі 60000 гривень (3 х 20000).
Наведені обставини жодними належними та допустимими доказами позивачкою не спростовуються.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Представлені відповідачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що оскаржуване рішення є правомірним, прийнятим обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства.
Разом із тим позивачкою не доведено протиправності спірного податкового повідомлення-рішення
У підсумку, з урахуванням зазначеного в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.