про залишення позовної заяви без руху
05 грудня 2022 року Київ № 320/10951/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши скаргу та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитина О.С. про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду зі скаргою до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитина О.С., в якому скаржник просить суд:
- визнати протиправними дії приватного виконавця Валявського О.А. щодо винесення постанови про арешт коштів у виконавчому провадженні № 70216431;
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця Валявського О.А. у виконавчому провадженні № 70216431.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Скарга не відповідає вимогам, передбаченим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та не є позовною заявою, з огляду на таке.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Судом установлено, що позивач звернувся до суду не з позовною заявою, а зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця.
У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір передбачено», що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Суд звертає увагу заявника на те, що майновими вимогами є будь-які вимоги суб'єктів права, що пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням, обміном, розподілом майна, у тому числі нерухомими та рухомими речами, грошовими коштами тощо.
Відповідно до абзацу 2 прохальної частини позову, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця Валявського О.А. у виконавчому провадженні № 70216431.
При цьому копії оскаржуваного рішення скаржником суду не додано, однак у позовній заяві зазначено, що сума боргу за цим виконавчим провадженням складає 10% від суми боргу 2 866 834, 80 грн.
Отже, скасування вказаної постанови на суму 286 683, 48 грн. є вимогами майнового характеру, оскільки вона впливає на майновий стан скаржника. Решта заявлених вимог є немайновими, а саме про визнання протиправними дії приватного виконавця Валявського О.А. щодо винесення постанови про арешт коштів у виконавчому провадженні № 70216431.
З урахуванням викладеного, позовна заява містить одну вимогу майнового та одну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 2270 грн.
Таким чином, ураховуючи приписи чинного законодавства у взаємозв'язку з заявленими у скарзі вимогами, скаржникові слід було сплатити 992, 40 грн. судового збору за вимоги немайнового характеру (визнання протиправними дії щодо винесення постанови про арешт коштів) та 2866, 83 грн. за вимоги майнового характеру (визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження).
Проте, документально підтверджуючих доказів сплати судового збору суду не надано, як і не надано доказів того, що позивач має пільги, які звільняють його від сплати збору відповідно до Закону.
Крім того, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як убачається з матеріалів скарги, про дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця Валявського О.А. у виконавчому провадженні № 70216431, а також постанови про арешт коштів боржника скаржником не зазначено, що унеможливлює суд встановити, чи дотриманий скаржником строк звернення до суду.
Зі змісту скарги встановлено, що скаржникові про порушення його прав стало відомо після отримання повідомлення в програмі «Дія» 03.11.2022, проте жодних доказів на підтвердження цих обставин скарга та додані до неї матеріали не містять.
Отже, про порушення його прав скаржнику стало відомо, як він вказує, після отримання повідомлення з «Дії», та зазначено, що ним не отримано по спірному виконавчому провадженню зазначені копії постанов.
Разом із тим, такі твердження скаржника не підтверджені жодними документальними доказами.
Проте, із цією скаргою скаржник звернувся до Київського окружного адміністративного суду 14.11.2022 шляхом направлення скарги засобами поштового зв'язку.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про пропущення скаржником десятиденного строку звернення до суду.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.
Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У матеріалах скарги судом не виявлено заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими доказами поважності їх пропуску.
Як зазначалось вище, до суду було подано не позовну заяву, а скаргу, що не відповідає вимогам процесуального закону.
Суд констатує, що позовна заява має відповідати вимогам, передбаченим, зокрема, частиною п'ятою статті 160 Кодексу та містити всі зазначені в цій частині реквізити.
Крім того, в порушення вимог процесуального закону скаржником не надано власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, у силу положень пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
В якості відповідача скаржником визначено приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитина О.С., а в якості третьої особи - приватного виконавця Валявського О.А.
При цьому, зміст позовних вимог звернутий не до відповідача приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитина О.С., а до приватного виконавця Валявського О.А.
Частинами четвертою та сьомою статті 161 Кодексу передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
В порушення вказаних вимог процесуального закону, скаржником не додано: доказів фактичного ознайомлення позивача зі спірними постановами; доказів, з яких вбачається, що скаржник звертався до відповідача за отриманням оскаржуваної постанови і йому було відмовлено.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних належних та допустимих доказів;
- доказів фактичного ознайомлення зі спірними постановами;
- позовної заяви, яка відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду), зокрема, з визначенням суб'єктного складу осіб, які мають відповідати за цим позовом або приведення прохальної частини позову у відповідність із вже визначеним складом учасників справи; конкретизацією позовних вимог в частині дати винесення спірної постанови; із зазначенням усіх необхідних відомостей, передбачених частиною п'ятою статті 160 Кодексу, а також власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- оригіналу документа про сплату 3859, 23 грн. судового збору за вимоги майнового та немайнового характеру або доказів на підтвердження наявності за скаржником відповідних пільг, які звільняють його від сплати збору відповідно до Закону;
- належним чином засвідченої копії постанови про арешт коштів у виконавчому провадженні № 70216431 та про відкриття виконавчого провадження № 70216431.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків скарги (позовної заяви), зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що якщо недоліки позовної заяви (скарги), яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява (скарга) буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.