про повернення позовної заяви
05 грудня 2022 року м. Київ № 320/9923/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області , в якому просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнногого стану" від 28.02.2022 №168 з урахуванням вимог абзаців 1, 4-5 пункту 1 Постанови за період з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року протиправною;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 з урахуванням вимог абзаців 1, 4-5 пункту 1 Постанови за період з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.07.2022 до дати ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження, які об'єктивно перешкоджали звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені процесуальним законодавством, оригіналу документа про сплату судового збору, доказів відмови відповідача здійснити спірні виплати позивачеві.
На виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву від 02.12.2022, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду.
Заява мотивована тим, що позивач в адміністративному позові не оскаржує звільнення з публічної служби, й не оскаржує індивідуально прийняте рішення суб'єкта владних повноважень або відмову у виконанні якоїсь дії, а оскаржує саме бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області у виплатах сум, які позивач мав право отримати під час несення служби. Позивач вважає, що повинен бути застосований строк, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України, а саме ч.1 ст. 233 КЗпП України.
Також зазначає, що 17 серпня 2022 року представником позивача до відповідача направлений повторний адвокатський запит №14/22 щодо надання належним чином засвідчених копій документів, зокрема документів, що підтверджують виплати додаткової винагороди в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №400 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" за період березень-червень 2022 року.
Вказує, що 29 серпня 2022 року представником позивача отримана відповідь на запит, однак із зазначеної відмови не вбачалось ані відмови в нарахувнні виплат, встановлених постановою КМУ №168, зокрема й з урахуванням постанови КМУ від 01.04.2022 №400, ані документів, що підтверджували їх сплату.
Оцінивши наведені підстави для поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно із п.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд не приймає до уваги посилання позивача щодо застосованння строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України, оскільки додаткова винагорода не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, які враховуються при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, а відтак, на вказані правовідносини положення частини 2 статті 233 КЗпП України не поширюються, та відповідно позивач повинен був звернутись до суду з даним адміністративним позовом у місячний строк з моменту, коли він дізнався чи повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов'язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку.
Визначення початку або встановлення такого строку виходить з того, що такий початок починає своє обчислення з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В цьому випадку, законодавцем встановлена альтернативність такого обчислення, при чому в одному випадку це день об'єктивно достовірної та беззаперечної обізнаності такої особи, в іншому випадку таке обчислення повинно здійснюватися із можливості бути обізнаним про ті чи інші обставини, що можуть впливати на порушення прав, свобод чи інтересів (умовно), тобто встановлена так би мовити можлива обов'язковість бути обізнаним про ті обставини, що впливають або мають безпосередній вплив на відповідне порушення прав.
Законодавець пов'язує початок обчислення строку не з тим, коли особа суб'єктивно з'ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об'єктивно повинна була дізнатися про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії").
Суд зазначає, що поновлення строку звернення до суду може здійснюватися з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або хибна помилка про не пропуск строку, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Однак, жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду, позивач суду не надав.
Суд зауважує, що зазначена заява не містить доказів неможливості вчинення процесуальної дії та необхідність більшого часу.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021) досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а.
Також, Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 по справі №500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на це, наведені позивачем у своїй заяві причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом не можуть вважатися поважними, адже вони непідтверджені належними доказами.
Враховуючи наведене вище, суддя вважає, що позивачем не в повному обсязі вжито заходів на виконання ухвали суду від 01.11.2022.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
При цьому, згідно ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Перепелиця А.М.