06 грудня 2022 року № 320/10554/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Втортех»
до державного виконавця Броварського відділу виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправними та скасування постанов,
І. Зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Втортех» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до державного виконавця Броварського відділу виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №69759550 від 02.09.2022, зобов'язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначити про зняття арешту з коштів позивача.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані тим, що боржник самостійно оплатив борг до відкриття виконавчого провадження, а тому вважає, що спірна постанова винесена незаконно і підлягає скасуванню.
Відповідач своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався, матеріали ВП №69759550 до суду не надав.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою суду від 18.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 24.11.2022 о 14:00.
24.11.2022 у судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явились, явку своїх представників не забезпечили, матеріали ВП №69759550 відповідач суду не надав. Суд відклав судове засідання на 02.12.2022 о 14:00.
02.12.2022 у судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явились, явку своїх представників не забезпечили, матеріали ВП №69759550 відповідач суду не надав. На адресу суду представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами у справі.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа №320/3773/20 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Втортех" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Втортех"( код ЄДРПОУ 22866013) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з грудня 2017 р. по березень 2020 р. у розмірі 76 764 (сімдесят шість тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 81 коп.
Рішення набрало законної сили.
Київським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист.
Постановою державного виконавця Броварського відділу виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.09.2022 відкрито виконавче провадження ВП №69759550 з примусового виконання виконавчого листа №320/3773/20, виданого Київським окружним адміністративним судом щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Втортех"( код ЄДРПОУ 22866013) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з грудня 2017 р. по березень 2020 р. у розмірі 76 764 (сімдесят шість тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 81 коп.
В ході виконавчого провадження №69759550 були винесені постанови від 02.09.2022 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Також 28.09.2022 позивач отримав на електронну пошту повідомлення від банку про те, що на його кошти накладено арешт на підставі постанови про арешт коштів боржника від 20.09.2022.
Не погоджуючись з винесеними постановами, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною 2 статті 56 Закону №1404-VIII передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Згідно ч.3 ст.56 Закону №1404-VIII, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ч.4 ст.56 Закону №1404-VIII, копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Абзацом другим частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Також, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 59 Закону №1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
VI. Оцінка суду
Суд встановив, що постановою державного виконавця Броварського відділу виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.09.2022 відкрито виконавче провадження ВП №69759550 з примусового виконання виконавчого листа №320/3773/20, виданого Київським окружним адміністративним судом щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Втортех" (код ЄДРПОУ 22866013) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з грудня 2017 р. по березень 2020 р. у розмірі 76 764 (сімдесят шість тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 81 коп.
Постанову про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору позивачем отримано 22.09.2022, що підтверджується відбитком поштового відділення на конверті.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої, частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 3 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно ч.5 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону (ч.9 ст.27 Закону №1404-VIII).
Тобто, законодавець у частині 9 статті 27 Закону №1404-VIII передбачив пільгу у вигляді звільнення від сплати виконавчого збору для тих боржників, які виконали рішення у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.
Запровадження зазначеної норми є цілком логічним з огляду на те, що під час прийняття виконавчого документа до виконання, виконавець не має об'єктивної можливості встановити та перевірити факт виконання рішення до вирішення питання про відкриття виконавчого провадження.
В свою чергу, якщо в ході проведення виконавчих дій буде встановлено, що боржник виконав вимоги виконавчого документа до відкриття виконавчого провадження, то такі обставини є підставою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору.
Суд зазначає, що Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Суд зазначає, що у цьому випадку рішення державного виконавця про стягнення виконавчого збору не відповідає критеріям «обґрунтованості» та «об'єктивності», з огляду на таке.
В позовній заяві позивач вказує, що також підтверджується матеріалами справи, факт оплати заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з грудня 2017 по березень 2020 у розмірі 76 764,81 грн. (платіжне доручення №4163 від 02.09.2022).
Наведене є підтвердженням добровільного виконання рішення суду позивачем від 09.03.2022, виконавчий лист №320/3773/20.
Суд вважає помилковим пов'язування факту сплати боржником фінансових зобов'язань з відкриттям виконавчого провадження, оскільки станом на 02.09.2022 позивач не знав та не міг знати про звернення виконавчого листа до примусового виконання, тобто виконав свій обов'язок добровільно. Зворотнього суду не доведено та матеріали справи не містять.
Вирішальним для питання стягнення виконавчого збору є не те коли державний виконавець дізнався про виконання вимог виконавчого документа, а те коли фактично відбулось таке виконання.
Відповідачем до суду не надано доказів на спростування твердження позивача про те, що рішення було виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження.
Доказів які б свідчили про те, що вимоги виконавчого документа виконані після відкриття виконавчого провадження, ані матеріали справи, ані матеріали виконавчого провадження не містять.
Отже, постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2022 та стягнення виконавчого збору 02.09.2022 є протиправними та підлягають скасуванню.
Оскільки вимога позивача про скасування постанови про арешт коштів боржника від 20.09.2022 є похідною, то вона теж підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано позовні вимоги та аргументи позивача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову, слід присудити судові витрати в розмірі 2481,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Броварського відділу виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Броварського відділу виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Писаренко А.Г. щодо пред'явлення до виконання виконавчого листа №320/3773/20 виданого 29.07.2022 Київським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ «Втортех» на користь ГУ Пенсійного фонду України у Київській області боргу в розмірі 76 764,81 грн.
Визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №69759550 від 02.09.2022, постанову про стягнення виконавчого збору від 02.09.2022 та постанову про арешт коштів боржника від 20.09.2022 винесені державним виконавцем Броварського відділу виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Писаренком А.Г.
Стягнути до Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Броварського відділу виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34837745; місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 39).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 06.12.2022